Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників
| Вид материала | Закон |
- Про результати нагляду за додержанням, 136.09kb.
- Типові тематичний план І програма навчання посадових осіб І спеціалістів з питань охорони, 193.21kb.
- Книга перша, 2833.03kb.
- Ації праці, належних безпечних умов праці, підвищення її продуктивності та ефективності,, 84.75kb.
- Законодавство про охорону праці, 7656.52kb.
- Закону України "Про охорону праці", 373.73kb.
- Ки життєдіяльності педагогічних працівників навчальних закладів, що проводять інструктажі, 19.64kb.
- Міністерство юстиції україни головне управління юстиції у Полтавській області Методичні, 551.75kb.
- «вирішення індивідуальних трудових спорів», 153.95kb.
- Україна врадіївська районна державна адміністрація миколаївської області розпорядження, 20.02kb.
Види забезпечення по державному соціальному страхуванню на випадок безробіття
26. Закон «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (далі в межах пунктів 26—47 коментаря до ст. 255 КЗпП — Закон) встановлює види забезпечення і соціальних послуг, наданих у порядку соціального страхування.
Передбачено надання таких видів забезпечення: 1) допомога по безробіттю, в тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності; 2) допомога по частковому безробіттю; 3) матеріальна допомога в період професійної підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації безробітного; 4) матеріальна допомога по безробіттю; 5) одноразова матеріальна допомога безробітним і непрацездатним особам, які перебувають на його утриманні; 6) допомога на поховання безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні.
Крім того, Законом передбачено надання таких послуг: 1) професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації у навчальних закладах державної служби зайнятості або на договірній основі в інших навчальних закладах, на підприємствах, в установах і організаціях; 2) профорієнтація; 3) пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, у тому числі шляхом надання роботодавцю дотації для працевлаштування безробітних, у тому числі молоді на перше робоче місце, та фінансування оплачуваних громадських робіт для безробітних у порядку (розмірах), встановленому спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері фінансів та правлінням Фонду; 4) інформаційні та консультаційні послуги, пов'язані з працевлаштуванням.
У разі необхідності для проходження професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації особа: 1) направляється до закладів охорони здоров'я для проходження попереднього медичного та наркологічного огляду відповідно до чинного законодавства; 2) забезпечується місцем проживання на період проходження професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації та їй компенсуються витрати на проїзд до місця проходження навчання та у зворотному напрямку, у порядку, встановленому спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики за погодженням з правлінням Фонду.
27. Застрахованими відповідно до Закону (ч. 1 ст. 4) є особи, які працюють на умовах трудового договору, включаючи тих, хто проходить альтернативну службу, а також особи, які працюють на інших підставах (очевидно, маються на увазі члени виробничих кооперативів, колективних сільськогосподарських підприємств, а також члени фермерських господарств, які не належать до категорії суб'єктів підприємницької діяльності). Названі особи підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття. Закон (п. 3 ст. 1) дає недостатньо чітке визначення застрахованих осіб. Проте, із ст. 4 Закону випливає, що загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню підлягають як особи, що працюють на підставі трудового договору, так і особи, що працюють на інших підставах, передбачених законодавством про працю. Добровільному соціальному страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які забезпечують себе роботою самостійно (такими в п. 4 ст. 6 Закону названі члени творчих спілок і творчих працівників, які не є членами творчих спілок, фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності), особи, які виконують роботи на основі цивільно-правових договорів. Можливе здійснення добровільного страхування на випадок безробіття нотаріусів, адвокатів. Ці особи вважаються застрахованими на випадок безробіття за умови сплати страхових внесків.
Особи, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, вважаються застрахованими від дня укладення трудового договору і по день його припинення. При цьому днем укладення трудового договору в контексті закону варто вважати день початку виконання працівником трудових функцій.
28. Право на допомогу по безробіттю мають безробітні, тобто особи, що перебувають на обліку як безробітні в службі зайнятості відповідно до Закону «Про зайнятість населення», в тому числі й особи, які не мають страхового стажу. Однак розміри допомоги для осіб, які мають необхідний страховий стаж і не мають його, визначаються за різними правилами.
29. Право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають безробітні, які працювали протягом не менше 26 тижнів (на умовах повного чи неповного робочого дня, тижня) протягом 12 місяців, які передували реєстрації особи як безробітного. Умовою виникнення права на допомогу по безробіттю є сплата страхового внеску (ч. 1 ст. 22 Закону). Однак для осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, ця умова не є обов'язковою, оскільки несплачені страхові внески підлягають стягненню із страхувальника у встановленому порядку.
Під час обчислення 26 календарних тижнів роботи протягом 12 місяців не враховуються перерви в страховому стажі з поважних причин, якщо особа протягом місяця після закінчення такої перерви зареєструвалася як безробітна. Такими поважними причинами є: 1) навчання на денних відділеннях у професійно-технічних, вищих навчальних закладах, клінічній ординатурі, докторантурі; 2) строкова військова служба; 3) здійснення догляду за непрацюючою непрацездатною особою, інвалідом І групи, дитиною-інвалідом до 16 років, а також за пенсіонером, який за експертним медичним висновком має потребу в постійному догляді; інші поважні причини, передбачені законодавством України.
30. Право на допомогу по безробіттю без урахування страхового стажу мають: 1) особи, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття (днем початку безробіття слід вважати день реєстрації особи як безробітного) працювали менше 26 календарних тижнів; 2) особи, які бажають відновити трудову діяльність після тривалої (більше 6 місяців) перерви в роботі; 3) застраховані особи, звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбачених ст. 37, пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40 і ст. 41 КЗпП.
31. Страховий стаж визначається як сума періодів, протягом яких особа підлягала соціальному страхуванню на випадок безробіття та сплачувала страхові внески особисто або шляхом їх утримання роботодавцем. Для осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, умова сплати страхових внесків є необов'язковою, оскільки в разі несплати страхових внесків вони підлягають примусовому стягненню. До дня набрання чинності Законом до страхового стажу прирівнюється «трудовий стаж, набутий працівником за час роботи на умовах трудового договору». При цьому враховується не стаж роботи, що дає право на пенсію за віком (статті 56-63 Закону «Про пенсійне забезпечення»), не загальний стаж роботи, що визначав право на допомогу з тимчасової непрацездатності відповідно до Правил обчислення загального трудового стажу для призначення працівникам допомоги по тимчасовій непрацездатності, а лише підтверджений записами в трудовій книжці стаж роботи за трудовим договором (у тому числі стаж роботи членів кооперативів, колективних підприємств, фермерських господарств у цих кооперативах, підприємствах, господарствах).
32. Обчислення розміру допомоги по безробіттю провадиться у два етапи. Спочатку визначається розмір допомоги, який можна було б назвати базовим. Залежно від страхового стажу (з урахуванням трудового стажу, який мав застрахований у період до набрання чинності Законом) він дорівнює 50, 55, 60 або 70 відсоткам середньої заробітної плати відповідно при страховому стажі до 2, від 2 до 6, від 6 до 10 та понад 10 років.
33. Середня заробітна плата обчислюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням. Цей Порядок встановлює такі правила.
33.1. Період, за який обчислюється середня заробітна плата (розрахунковий період), не може включати періоди роботи на попередніх місцях роботи.
33.2. Розрахунковий період встановлений, за загальним правилом, тривалістю 6 календарних місяців, які передували тому календарному місяцю, в якому настав страховий випадок (припинено дію трудового договору.
33.3. Якщо особа на останньому місці пропрацювала менш як 6 календарних місяців, для розрахунку середньої заробітної плати беруться фактично відпрацьовані повні календарні місяці. Якщо особа на останньому місці пропрацювала менш як один календарний місяць, середня заробітна плата розраховується за фактично відпрацьований час.
33.4. При розрахунку розміру середньої заробітної плати враховується заробіток, з якого сплачувались страхові внески. При розрахунку середнього заробітку береться заробітна плата за кожен місяць в межах максимальної величини (граничної суми) заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески (на цей час 9705 грн., з 1 липня 2008 р.-9735 грн., азі жовтня 2008 p.— 10035 грн.); це обмеження є чинним і при роботі за сумісництвом, тобто при розрахунку середньої заробітної плати враховується, заробіток за місцем роботи за сумісництвом в зазначених межах).
33.5. Підсумковий заробіток за розрахунковий період ділиться на кількість календарних днів у цьому періоді. Результатом від ділення є середньоденна заробітна плата, на підставі якої визначається розмір допомоги по безробіттю.
34. Виплата допомоги по безробіттю провадиться у відсотках до базового розміру допомоги по безробіттю (п. 32 коментаря до ст. 255 КЗпП) залежно від строку виплати допомоги. Протягом перших 90 днів допомога виплачується в розмірі 100 відсотків базового розміру допомоги, протягом наступних 90 днів — 80 відсотків, надалі — 70 відсотків.
35. Допомога по безробіттю особам, які мають право на її одержання незалежно від страхового стажу (ч. 2 ст. 22 Закону), виплачується в розмірі прожиткового мінімуму (ч. 2 ст. 23 Закону). Однак відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування» до стабілізації економічного становища в Україні мінімальний розмір цих виплат повинен встановлюватися Верховною Радою щорічно. Статтею 3 названого Закону він встановлений у розмірі не нижче 23 відсотків прожиткового мінімуму для працездатної особи (до 1 липня 2008 p.- 647 грн., з 1 липня 2008 p.- 649 грн., а з 1 жовтня 2008 p.— 669 грн.) і становить 148 грн. 81 коп. (з 1 липня 2008 p.- 149 грн. 27 коп., а з жовтня 2008 p.- 153 грн. 87 коп.).
Мінімальний розмір допомоги по безробіттю, встановлений ст. 3 названого Закону, повинен застосовуватися і як загальне правило (а не тільки стосовно осіб, що мають право на отримання допомоги по безробіттю незалежно від страхового стажу), оскільки до стабілізації економічного становища в Україні не може застосовуватися розмір допомоги, який встановлено ч. 4 ст. 23 Закону, нижче прожиткового мінімуму.
36. Максимальний розмір допомоги по безробіттю — середня заробітна плата, яка склалася в галузях національної економіки відповідної області за попередній місяць.
37. Частина 3 ст. 23 Закону встановлює дуже суворе правило щодо осіб, які звільнилися за власним бажанням без поважних причин. їм допомога виплачується на загальних підставах, але починається її виплата з 91 календарного дня після реєстрації як безробітного (за загальним правилом, допомога відповідно до ч. З ст. 23 Закону виплачується з восьмого дня після реєстрації застрахованої особи в державній службі зайнятості, тобто з дня, коли особа, зареєстрована як така, що шукає роботу, одержує статус безробітного відповідно до Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних).
38. Граничний підсумковий строк (період) виплати допомоги по безробіттю - 360 календарних днів протягом двох років. Для осіб передпенсійного віку тривалість виплати допомоги не може перевищувати 720 календарних днів. У п. 4 ст. 22 Закону пояснюється, що такими визнаються особи за два роки до настання права на пенсію. Оскільки мова йде про «передпенсійний вік», то тут мається на увазі саме вік 53 роки для жінок і 58 років для чоловіків. Зазначена гранична тривалість строку виплати допомоги по безробіттю визначається підсумково у випадках, коли безробітний, який одержує допомогу по безробіттю, працевлаштовується, а потім знову втрачає роботу.
39. Тривалість виплати допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги в період професійної підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації скорочується порівняно із загальними встановленими строками:
— на 90 календарних днів — при звільненні з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин, а також на підставі пунктів 3, 4, 7, 8 статей 40, ст. 37, 41,45КЗпП;
— до 90 календарних днів у таких випадках: 1) відмови безробітного від двох пропозицій роботи або від професійної підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації; 2) приховування відомостей про вступ на тимчасову роботу в період одержання допомоги по безробіттю; 3) порушення умов і строку реєстрації та перереєстрації як безробітного, а також недодержання рекомендацій щодо сприяння у власному працевлаштуванні; 4) перереєстрація безробітного, який був знятий з обліку за невідвідування державної служби зайнятості більше 30 календарних днів без поважних причин і не сприяв своєму працевлаштуванню; 5) відмова від роботи за спеціальністю, набутою після професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості; 6) припинення без поважних причин професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості.
40. Виплата допомоги по частковому безробіттю передбачена статтями 24—26 Закону. Однак ці статті будуть вводитися в дію, залежно від економічних можливостей держави спеціальними рішеннями Верховної Ради, які повинні прийматися щорічно (п. 1 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону). Крім того, ці статті будуть коригуватися, оскільки законодавство не допускає можливості надання працівникам відпусток без збереження заробітної плати на час простою підприємства, цеху, дільниці. Слід думати, що допомога по частковому безробіттю буде виплачуватися при встановленні для працівників без їх згоди (таке допускає частина третя ст. 32 КЗпП) неповного робочого часу. Вживання у ст. 24 Закону терміна «скорочення нормальної... тривалості робочого часу...» не цілком узгоджується із термінологією статей 50, 51, 56 КЗпП. У Законі маються на увазі переважно простої упродовж цілих днів.
41. Матеріальна допомога під час професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації надається на тих самих умовах і в тих самих розмірах, що й допомога по безробіттю. Період, протягом якого безробітний має право одержувати таку матеріальну допомогу, не може перевищувати загальної тривалості виплати допомоги по безробіттю. Цей період зараховується до граничного підсумкового строку (періоду), протягом якого може виплачуватися допомога по безробіттю.
42. Стаття 28 Закону встановлювала правила про виплату матеріальної допомоги по безробіттю та одноразової матеріальної допомоги. Але Законом «Про Державний бюджет України на 2005 рік» в редакції від 25 березня 2005 р. ст. 28 із Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» виключена. Вилучено і абзац п'ятий ч. 1 ст. 7 цього Закону, який передбачав виплату матеріальної допомоги по безробіттю, одноразової матеріальної допомоги безробітному та непрацездатним особам, які перебувають на його утриманні.
43. Виплата допомоги по безробіттю припиняється в таких випадках: 1) працевлаштування безробітного; 2) поновлення безробітного на роботі за рішенням суду; 3) вступ на навчання з відривом від виробництва; 4) проходження професійної підготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості (у цей період, якщо не минув встановлений граничний строк, безробітний має право на одержання матеріальної допомоги, розмір якої дорівнює розміру допомоги по безробіттю); 5) призов на строкову військову або альтернативну службу; 6) набрання законної сили вироком (постановою) суду щодо безробітного про позбавлення волі або направлення його на примусове лікування за рішенням суду; 7) одержання права на пенсію; 8) призначення виплати на підставі документів, які містять неправдиві відомості; 9) подання письмової заяви про бажання здійснювати догляд за дитиною до досягнення нею віку трьох років; 10) подання письмової заяви про відмову від послуг державної служби зайнятості; 11) переїзд на постійне проживання в іншу місцевість (у цьому випадку за новим місцем проживання виплата відновлюється із зарахуванням до граничного строку періоду виплати допомоги або матеріальної допомоги за попереднім місцем проживання); 12) закінчення встановлених строків виплати допомоги та матеріальної допомоги; 13) зняття з обліку за невідвідування без поважних причин державної служби зайнятості 30 і більше днів; 14) смерть безробітного.
44. Виплата допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації припиняється на період призначення вагітній жінці допомоги по вагітності і родах. Період одержання допомоги по вагітності і родах не зараховується в рахунок тривалості виплати допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації.
45. Виплата допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації відкладається на строк, що дорівнює періоду, протягом якого застрахованій особі відповідно до законів надається вихідна допомога або інші виплати при звільненні з підприємств, установ і організацій або закінченні строку повноважень за виборною посадою, що забезпечують часткову або тимчасову компенсацію втраченого заробітку
46. Допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні, виплачується особам, які здійснили поховання, в розмірі прожиткового мінімуму (ст. 29 Закону). Однак відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування» до стабілізації економічного становища в Україні розмір цієї допомоги повинен щорічно визначатися Верховною Радою. Верховна Рада спеціально не затверджувала розмір допомоги на поховання, виплачуваної відповідно до ст. 29 Закону. Тому застосуванню підлягає ст. 5 Закону «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування», яка встановлює, що розмір допомоги повинен бути не менше прожиткового мінімуму для працездатної особи, який з 1 квітня 2008 р. затверджено в розмірі 647 грн., з 1 липня 2008 p.— у розмірі 649 грн., азі жовтня 2008 p.— 669 грн.
Забезпечення в порядку соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
48. Соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності, запроваджено з 1 квітня 2001 року.
49. Юридичним фактом, який тягне виникнення права працівника (застрахованого) на одержання матеріального забезпечення та (або) соціальних послуг, є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання. Нещасний випадок визначається як обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора або середовища, які сталися під час виконання працівником трудових обов'язків, внаслідок чого заподіяно шкоди здоров'ю працівника або настала смерть. Стаття 13 Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі в межах пунктів 51—72 коментаря до ст. 255 - Закон) визнає страховим випадком і такий нещасний випадок, таке професійне захворювання, які сталися внаслідок порушення нормативних актів про охорону праці самим застрахованим. Іншими словами, страховими випадками визнаються нещасні випадки та професійні захворювання, незалежно від їх зв'язку з порушенням правил щодо охорони праці, якого припустився роботодавець. Перелік обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затверджений постановою Кабінету Міністрів «Деякі питання розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві».
Водночас необхідно враховувати, що Закон містить вихідні дані щодо того, які нещасні випадки повинні визнаватися страховими. Відповідно до п. 1 частини першої ст. 37 Закону навіть навмисні дії потерпілого, спрямовані на створення умов для настання страхового випадку, не виключають визнання нещасного випадку страховим, а лише надають право Фонду відмовити в страхових виплатах і наданні соціальних послуг застрахованому. У п. 4 частини першої ст. 38 Закону нещасний випадок, який настав внаслідок наміру застрахованого заподіяти собі травму, прямо називається страховим. Навіть скоєння застрахованим умисного злочину, який спричинив настання нещасного випадку, саме по собі не виключає його кваліфікації як страхового, хоча і надає право Фонду відмовити у страхових виплатах і в наданні страхових послуг. Лише самогубство визнається страховим випадком тільки за умови, що воно вчинене членом екіпажу морського судна та пов'язане з перевищенням строку перебування у рейсі (Перелік обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання).
50. Професійне захворювання визначається як таке, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється винятково або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов'язаних з роботою. Перелік професійних захворювань затверджено постановою Кабінету Міністрів України.
51. Фонду надається право в окремих випадках за наявності фактичної підстави визнати страховим випадком нещасний випадок, який стався за обставин, не введених до переліку обставин, затверджених Кабінетом Міністрів України, та професійне захворювання, не внесене до Переліку професійних захворювань, якщо на момент прийняття рішення медична наука має нові відомості, які дають підставу вважати — це захворювання професійним.
52. При настанні страхового випадку Фонд здійснює на користь застрахованих або інших осіб грошові виплати, а також надає відповідні соціальні послуги.
Передбачено такі види грошових виплат: 1) щомісячні страхові виплати втраченого застрахованим заробітку або його частини залежно від міри втрати потерпілим професійної працездатності (в разі смерті застрахованого виплати провадяться на користь осіб, які перебували на його утриманні та мають право на одержання таких виплат); 2) одноразова допомога потерпілому (членам сім'ї, особам, які перебували на утриманні застрахованого, якщо внаслідок страхового випадку він помер); 3) пенсії по інвалідності; 4) страхові виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання матері в період вагітності; 5) страхові виплати на медичну і соціальну допомогу.
Якщо в результаті нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання застрахований тимчасово втратив працездатність, Фонд виплачує йому допомогу з соціального страхування в розмірі 100 відсотків середнього заробітку. Але перші п'ять днів непрацездатності оплачуються власником за рахунок його коштів (підпункт «а» п. 1 частини першої ст. 21; абзаци другий та третій ч. 4 ст. 34 Закону).
53. Міра втрати працездатності потерпілим встановлюється МСЕК за участю Фонду у відсотках до працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров'я. Направлення потерпілих на огляд до МСЕК здійснюється лікувально-профілактичним закладом, роботодавцем, профспілковим органом підприємства, на якому працівник одержав травму або професійне захворювання, робочим органом Фонду. При цьому до МСЕК повинен бути поданий акт про нещасний випадок на виробництві (при професійному захворюванні подаються акт розслідування професійного захворювання, висновок спеціалізованого медичного закладу про професійний характер захворювання).
54. Сума щомісячної страхової виплати визначається як доля середньомісячного заробітку потерпілого, яка відповідає відсотку втрати професійної працездатності.
55. Якщо потерпілому у зв'язку з тим же нещасним випадком, який є підставою для щомісячної страхової виплати, призначена пенсія по інвалідності, сума щомісячної страхової виплати та пенсії не повинна перевищувати середньомісячного заробітку, який потерпілий мав до ушкодження здоров'я. Але ті особи, яким сума щомісячної виплати та пенсія призначені раніше, мають право на одержання пенсії незалежно від суми щомісячних страхових виплат, які були призначені як відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я на виробництві або професійним захворюванням, відповідно до раніше чинних Правил відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаної з виконанням ним трудових обов'язків.
Якщо ж до 1 квітня 2001 року (дня введення в дію Закону) сума відшкодування не призначена наказом власника чи рішенням суду або не призначена пенсія по інвалідності, щомісячна страхова виплата та пенсія не повинні перевищувати середню заробітну плату потерпілого до ушкодження здоров'я. Це випливає із абзацу третього частини першої ст. 34 Закону.
56. Середньомісячна заробітна плата для обчислення суми страхових виплат потерпілому у зв'язку з втратою заробітку або його частини визначається відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням.
56.1. Розрахунковий період для обчислення середньої заробітної плати для визначення розміру допомоги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професіональним захворюванням встановлено такий же, як і стосовно інших видів соціального страхування (шість календарних місяців, фактично відпрацьовані повні календарні місяці, фактично відпрацьований час). Пункт 12 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням встановлює особливості обчислення середньої заробітної плати для визначення розміру допомоги, якщо на дату встановлення МСЕК стійкої втрати працездатності минуло більше року від дня настання страхового випадку.
56.2. При розрахунку середнього заробітку враховуються всі види виплат роботодавців на користь працівників, з яких сплачуються збори на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за фактично відпрацьовані дні. Отже, не враховуються виплати за дні, коли застрахований фактично не працював. Водночас враховується максимальна величина заробітної плати (9705 грн.; з 1 липня 2008 р - 9735 грн., з 1 жовтня 2008 р.-10 035 грн.), на яку нараховуються збори на соціальне страхування. Заробіток за сумісництвом враховується в межах згаданої максимальної величини.
56.3. Підсумковий заробіток за розрахунковий період ділиться на кількість календарних днів за розрахунковий період (без урахування днів, не відпрацьованих з поважних причин, якими визнаються тимчасова непрацездатність, відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного (шестирічного — за медичним висновком) віку. Частка від ділення буде рівнятись середньогодинному середньому заробітку застрахованого. Для визначення суми допомоги за місяць середньоденний заробіток слід помножити на кількість календарних днів у відповідному місяці. Середньоденна заробітна плата для виплати допомоги у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання на виробництві, які спричинили втрату працездатності, розраховуються в порядку, що викладений у п. 20 коментаря до ст. 255 КЗпП.
Сума щомісячної страхової виплати не може перевищувати середньомісячного заробітку потерпілого до ушкодження здоров'я (абзац другий п. 1 ст. 34 Закону). Однак це загальне правило підлягає застосуванню лише остільки, оскільки воно не суперечить спеціальному правилу ст. 29 Закону, відповідно до якого суми щомісячних страхових виплат підлягають перерахунку в разі збільшення в попередньому календарному році середньої заробітної плати в галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики. Такий перерахунок провадиться з 1 березня наступного року. Однак при зменшенні середньої заробітної плати в галузях національної економіки розмір щомісячних страхових виплат зменшенню не підлягає.
57. Закон не допускає будь-якого коригування (зменшення) розміру щомісячних страхових виплат з урахуванням вини працівника в настанні нещасного випадку або професійного захворювання.
58. При наступній зміні ступеня втрати професійної працездатності розмір щомісячних страхових виплат відповідно змінюється. При повному відновленні працездатності працівник втрачає право на щомісячні страхові виплати.
59. Одноразова виплата на користь потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання провадиться в розмірі середньомісячного заробітку потерпілого за кожен відсоток втрати професійної працездатності. Максимальний розмір середньомісячної заробітної плати, який використовується при обчисленні розміру одноразової страхової виплати, не повинен перевищувати чотириразовий розмір граничної суми заробітної плати, яка обкладається страховими внесками до Фонду (ч. 2 ст. 34 Закону). Максимальна величина фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, на які нараховуються страхові внески, на 2006 р. затверджена в розмірі 9705 грн. на місяць (з 1 липня 2008 р.- 9735 грн., з 1 жовтня 2008 р.- 10 035 грн.) (ст. 35 Закону «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»).
60. Передбачено можливість зменшення не більше ніж на 50 відсотків одноразової страхової виплати потерпілому, якщо ушкодження здоров'я настало не лише з вини роботодавця, а й внаслідок порушення потерпілим нормативних актів про охорону праці. Висновок про те, що ушкодження здоров'я стало наслідком, зокрема, порушень потерпілим правил про охорону праці, дає комісія по розслідуванню нещасного випадку.
61. За рахунок коштів Фонду провадиться виплата потерпілому пенсії по інвалідності, а утриманцям померлого - пенсії в разі втрати годувальника.
62. За рахунок коштів Фонду фінансуються всі витрати на лікування потерпілого, а також на надання йому медичної та соціальної допомоги.
Витрати на додаткове харчування відшкодовуються за період, на який є потреба в ньому відповідно до раціону, який складається дієтологом або лікуючим лікарем і затверджується МСЕК. У разі підтвердження довідкою лікувально-профілактичного або реабілітаційного закладу за підписом головного лікаря або директора цього закладу неможливості забезпечення потерпілого додатковим харчуванням у зазначеному закладі потерпілому компенсуються витрати на додаткове харчування. Розмір компенсації визначається на підставі рекомендованого потерпілому раціону харчування та інформації органів державної статистики про середні ціни на продукти в торговельній мережі в тому місяці, в якому продукти придбавалися.
Компенсація витрат потерпілого на придбання ліків, лікування, протезування, на придбання предметів догляду провадиться на підставі виданих лікарями рецептів, санаторно-курортних карт, довідок або рахунків, які підтверджують їх вартість.
63. Фонд здійснює страхові виплати потерпілим на медичну та соціальну допомогу (п. 6 частини другої ст. 28 Закону), якщо необхідність такої допомоги (догляду) встановлена МСЕК. Передбачено такі види страхових виплат: 1) на спеціальний медичний догляд (масаж, уколи тощо). Така страхова виплата призначається в розмірі не менше мінімальної заробітної плати, яка діє на день виплати; 2) на постійний догляд призначається допомога у розмірі не менше половини мінімальної заробітної плати, яка діє на день виплати (інваліди І групи потребують такого догляду завжди. Для них не треба висновку МСЕК про потребу в такому догляді); 3) на побутове обслуговування (прибирання, прання білизни тощо) призначається допомога у розмірі не менше чверті мінімальної заробітної плати (інваліди І групи, що потребують такого виду догляду без спеціального висновку МСЕК щодо цього).
64. Фонд фінансує витрати на санаторно-курортне лікування потерпілих. Якщо внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання потерпілого визнано інвалідом і відповідно до медичного висновку він потребує санаторно-курортного лікування, йому не рідше одного разу на три роки повинна надаватися путівка на таке лікування. Інвалідам І групи відповідно до висновку МСЕК путівка повинна надаватися щорічно. У випадках самостійного придбання путівок потерпілим Фонд зобов'язаний компенсувати відповідні витрати потерпілих у розмірі, що встановлюється Фондом.
За рахунок Фонду компенсуються також витрати потерпілого на проїзд до місця лікування і назад. Особі, яка супроводжує потерпілого, Фонд компенсує витрати щодо проїзду та найму житла відповідно до законодавства про службові відрядження.
У випадках, коли потерпілий до одержання путівки на санаторно-курортне лікування використав відпустку, роботодавець надає працівникові додаткову відпустку на лікування, включаючи час проїзду до місця лікування і у зворотному напрямку. Середній заробіток для оплати часу такої додаткової відпустки розраховується відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, але при цьому працівникові надається право вибору періоду, за який враховується отримана ним заробітна плата: до ушкодження здоров'я або безпосередньо перед відпусткою. Обов'язок надання такої відпустки та виплати середнього заробітку за період відпустки несе власник, хоча ушкодження здоров'я в результаті нещасного випадку або професійного захворювання настало в період, коли працівник перебував у трудових правовідносинах з іншим власником.
65. Відповідно до висновку МСЕК Фонд фінансує (або компенсує) витрати по придбанню автомобіля з ручним керуванням, запасних частин до нього, пального, а також витрати по ремонту та технічному обслуговуванню автомобіля та навчанню керуванню автомобілем (ч. 6 ст. 34 Закону).
66. Відповідно до абзацу четвертого ст. 3, підпункту «е» п. 1 частини першої ст. 21 і частини третьої ст. 28 Закону за наявності моральної шкоди на Фонд покладався обов'язок виплатити потерпілому грошову суму в порядку відшкодування такої шкоди. Але Законом «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» зазначені положення із Закону було вилучено. Отже, Фонд не несе обов'язку відшкодовувати завдану потерпілому моральну шкоду.
67. Протягом строку, визначеного індивідуальною програмою реабілітації, яка передбачає професійне навчання або перекваліфікацію, Фонд здійснює страхові виплати потерпілому в розмірі середнього заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання (ст. 32 Закону). Розмір цих страхових виплат не залежить від ступеня втрати професійної працездатності. Протягом періоду професійної реабілітації, коли на користь потерпілого провадяться виплати, що розглядаються, він не має права на одержання щомісячних виплат, передбачених ч. 1 ст. 34 Закону. Виплати, що розглядаються, провадяться за умови, якщо з моменту встановлення ступеня втрати професійної працездатності пройшло не більше одного року. Це — граничний строк, протягом якого можуть провадитися такі виплати. Було б неправильним вважати, що протягом цього строку може виникнути юридичний факт - початок професійного навчання або перекваліфікації, що дає потерпілому право на одержання такої виплати протягом строку, який обмежений лише періодом професійного навчання або перекваліфікації, визначеним індивідуальною програмою професійної реабілітації. Оскільки індивідуальна програма професійної реабілітації має рекомендаційний характер (п. 5 Положення про індивідуальну програму реабілітації та адаптації інваліда), потерпілий має право відмовитися від її виконання. При відмові він втрачає право на страхові виплати в період професійного навчання та перекваліфікації, але це не позбавляє права потерпілого на одержання щомісячних страхових виплат у розмірі, пропорційному відсотку втрати професійної працездатності (ч. 1 ст. 34 Закону).
Крім щомісячних страхових виплат, Фонд відшкодовує потерпілому вартість інструментів, протезів і пристосувань, придбаних ним з метою оволодіння новою професією або перекваліфікації, а також відшкодовує інші витрати, пов'язані з професійною підготовкою потерпілого.
68. У разі смерті потерпілого право на отримання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які фактично перебували на утриманні померлого або на день його смерті мали право на одержання від нього утримання. Таке право мають діти, які не досягли 16 років, діти віком від 16 до 18 років, що не працюють або старше цього віку, але через вади фізичного або розумового розвитку не здатні самі заробляти собі на життя; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) - до закінчення навчання, але не більше, як до досягнення ними 23 років. За умови фактичного знаходження на утриманні померлого це право мають діти, незалежно від родинних зв'язків з померлим.
Один із подружжя, що не працює та має зазначені вище ознаки (непрацездатність і знаходження на утриманні застрахованого, що став потерпілим) отримують право на страхові виплати у разі смерті потерпілого за умови, що вони не працюють. Стосовно інвалідів встановлено спеціальне правило. Якщо вони не мали права на одержання від потерпілого утримання, але фактично перебували на утриманні, вони мають право на страхові виплати за умови, що були членами сім'ї потерпілого. Разом з тим інвалідам, якщо вони були членами сім'ї потерпілого, страхові виплати провадяться незалежно від того, працюють вони чи ні. При застосуванні цих правил слід враховувати, що Верховний Суд вважає особу такою, що знаходилась на утриманні, якщо частка заробітку потерпілого, що припадала на кожного з утриманців, була постійним і основним джерелом існування (підпункт «г» п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»).
Неповнолітні (до досягнення віку 18 років) діти, на утримання яких останній виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти, мають право на одержання страхових виплат, незалежно від того працюють вони чи ні, мають вони інші доходи чи ні.
Інші непрацездатні особи, яка мали право на одержання утримання від померлого, але не одержували такого утримання, також мають право на страхові виплати незалежно від того, працюють вони чи ні, мають вони доходи чи ні.
Дитина померлого, що народилася після його смерті, також має право на отримання страхових виплат. Насамкінець, таке право визнається за дружиною (чоловіком), одним із батьків померлого чи іншим членам сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли віку 8 років.
69. Визначення розміру щомісячних страхових виплат, які провадяться на користь перелічених вище осіб, провадиться в такому порядку. Якщо на користь зазначених осіб, які не перебували на утриманні застрахованого до нещасного випадку чи професійного захворювання, що мали своїм наслідком його смерть, але мали право на його одержання, кошти на утримання стягувалися з застрахованого за рішенням суду, розмір щомісячної страхової виплати таким особам встановлюється в сумі, призначеній судом. Якщо особа мала право на одержання утримання від померлого, але не перебувала на утриманні померлого і кошти на її утримання не стягувалися в судовому порядку, сума страхової виплати на користь такої особи визначається Фондом. Щомісячна страхова виплата на користь зазначених двох категорій осіб віднімається із заробітку потерпілого для подальшого визначення розміру такої виплати на користь інших осіб, які мають право на одержання щомісячної страхової виплати. Після цього заробіток померлого, що залишився, ділиться на число, яке дорівнює кількості осіб, які одержували утримання за рахунок заробітку померлого. До цього числа включається сам померлий, особи, які знаходилися на його утриманні та мали право на одержання утримання від померлого, особи, які перебували на утриманні померлого, але не мали права на одержання від нього утримання. Отриманий результат складає суму страхових виплат, яка припадає на одного утриманця, який має право на такі виплати.
70. У разі смерті потерпілого розмір одноразової страхової виплати на сім'ю становить не менше трирічної заробітної плати потерпілого. Крім того, на кожного члена сім'ї, який перебував на утриманні померлого, а також на дитину померлого, народжену після його смерті, провадиться одноразова страхова виплата в розмірі не менше заробітку потерпілого за один рік. Звернемо увагу на те, що коло осіб, що мають право на отримання одноразової допомоги, відрізняється від кола тих осіб, що мають право на щомісячні страхові виплати. Щодо одноразової страхової виплати на сім'ю та зазначених осіб не діє обмеження чотириразовим розміром максимальної величини витрат на оплату праці, на які нараховуються внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Зменшення розміру одноразової страхової виплати сім'ї та утриманцям померлого з урахуванням вини самого працівника в нещасному випадку, який настав, і професійному захворюванні не передбачено.
71. У разі смерті застрахованого Фонд організує поховання померлого або відшкодовує вартість пов'язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов (п. 2 частини першої ст. 21 Закону). При цьому передбачається визначення Кабінетом Міністрів порядку здійснення Фондом таких витрат (ч. 8 ст. 34 Закону). Під «порядком» розуміється і визначення розміру відшкодування витрат на поховання. В будь-якому випадку розмір відшкодування вартості пов'язаних з похованням ритуальних послуг відповідно до місцевих умов не може бути визначений нижче прожиткового мінімуму для працездатної особи (ст. 5 Закону «Про розмір внесків на деякі види загального обов'язкового державного соціального страхування. Такі витрати не можуть відшкодовуватися Фондом, якщо він відповідно до п. 2 частини першої ст. 21 Закону безпосередньо організує та фінансує поховання померлого.
72. Крім перелічених виплат і соціальних послуг передбачено надання Фондом таких послуг потерпілим:
1) сприяння створенню умов для своєчасного надання кваліфікованої невідкладної допомоги потерпілим внаслідок нещасного випадку, швидкої допомоги в разі потреби в госпіталізації потерпілого, для ранньої діагностики професійних захворювань;
2) організація цілеспрямованого та ефективного лікування потерпілих у спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах, що належать Фонду або в інших лікувально-профілактичних закладах на основі їх договорів з Фондом;
3) забезпечення за призначенням лікаря разом з відповідними службами охорони здоров'я повного обсягу постійно доступної, раціонально організованої медичної допомоги (утримання в лікарні, реабілітаційному закладі, санаторії; забезпечення необхідними медичними засобами, протезами, ортопедичними, коригувальними виробами, окулярами, слуховими апаратами, спеціальними засобами пересування; зубопротезування). З цієї метою Фонд створює спеціалізовані медичну та патронажну службу;
4) вжиття всіх необхідних заходів для підтримки, відновлення та підвищення працездатності потерпілого;
5) організація робочих місць для інвалідів самостійно або разом з органами державної виконавчої влади, місцевого самоврядування, з іншими зацікавленими суб'єктами підприємницької діяльності; компенсація витрат виробництва, які не покриваються коштами від збуту виробленої продукції;
6) надання інвалідам допомоги у вирішенні соціально-побутових питань за рахунок коштів інвалідів, а за рішенням виконавчої дирекції Фонду - за рахунок Фонду;
7) сплата за потерпілих страхових внесків на медичне та пенсійне страхування (сплата страхових внесків за роботодавців не передбачена);
8) залучення інвалідів до громадського життя (пункти 3-12 частини першої ст. 21 Закону).
Допомога при народженні дитини. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку
73. До внесення змін до законів «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» і «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» Законом «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», виплата допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку здійснювалась щодо осіб, на яких поширювалась дія Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а щодо решти осіб - за рахунок бюджетних коштів.
З 1 січня 2008 р. виплата зазначених видів допомоги здійснюється лише за рахунок бюджетних коштів відповідно до Закону «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (далі - Закон).
74. Право на одержання допомоги при народженні дитини надається одному із батьків дитини, а також усиновителю та опікуну. Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення про її призначення надійшло не пізніше дванадцяти місяців після народження живої дитини на підставі свідоцтва про народження дитини (батькам) або на підставі рішення про усиновлення або встановлення опіки (відповідно усиновителям та опікунам). При народженні мертвої дитини, а також в разі пропуску зазначеного строку допомога при народженні дитини не призначається.
75. Розмір допомоги при народженні дитини встановлено у розмірі 12 240 грн. (на першу дитину), 25 000 грн. (на другу дитину) та 50 000 грн. (на третю на наступну дитину) (ст. 12 Закону). Допомога при народженні першої дитини виплачується в такому порядку: одноразово при народженні дитини виплачується 4800 грн. (на першу дитину), 4840 грн. (на другу) та 5000 (на третю та наступну дитину). Решта допомоги виплачується рівними частинами впродовж наступних 12, 24 та 36 місяців (відповідно -на першу, другу та третю дитину).
76. Право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ст. 13 Закону надається особі, яка фактично здійснює догляд за дитиною. Такими можуть бути один з батьків дитини, її усиновитель або опікун, баба, дід або інший родич.
77. Матері дитини, яка працює на умовах трудового договору, допомога по догляду за дитиною призначається на підставі витягу з наказу роботодавця про надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Іншим особам, які фактично здійснюють догляд за дитиною та при цьому працюють на умовах трудового договору, допомога призначається за умови надання ними заяви про призначення допомоги та довідки матері дитини про те, що виплату цієї допомоги їй припинено. Очевидно, що у випадках, коли особа з числа родичів, що фактично здійснює догляд за дитиною, працює на умовах трудового договору та відповідно до ст. 186-1 КЗпП має право на надання їй відпустки для догляду за дитиною, така особа має подати витяг з наказу про надання їй відповідної відпустки.
Опікунам та усиновлювачам допомога по догляду за дитиною призначається на підставі рішення про усиновлення дитини або встановлення щодо неї опіки.
Хоча із ст. 14 Закону непрямо випливає і висновком від протилежного встановлюється спеціальний правовий припис, відповідно до якого непрацюючі особи, які не належать до звільнених з роботи у зв'язку з ліквідацією підприємства або до зареєстрованих як безробітні, права на призначення допомоги по догляду за дитиною не мають, цей правовий припис не може застосовуватись всупереч загальному правилу ст. 13 Закону, котре надає право на допомогу по догляду за дитиною будь-якій із перелічених осіб, яка фактично здійснює догляд за дитиною.
78. Допомога по догляду за дитиною виплачується щомісячно до досягнення нею трирічного віку. Стаття 14 Закону прямо не вирішує питання про день, з якого ця допомога призначається. Але із правила про те, що усиновлювачам та опікунам допомога призначається не раніше, ніж з дня прийняття рішення про усиновлення або встановлення опіки, є можливим висновок про те, що батькам та решті родичів ця допомога призначається від дня народження дитини.
79. Допомога по догляду за дитину виплачується у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців. За будь-яких умов розмір допомоги не може бути меншим 130 грн. (ст. 15 Закону). Допомога по догляду за дитиною у зазначеному розмірі виплачується на кожну дитини незалежно від кількості народжених дітей, на яких призначається ця допомога.
80. З урахуванням питань, які раніше виникали при застосуванні Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» частина шоста ст. 14 Закону встановлює, що жінка, яка має дитину у віці до трьох років та якій призначена допомога по догляду за дитиною, вийшла на роботу та працює «у режимі неповного робочого часу або вдома», зберігає право на одержання допомоги по догляду за дитиною в повному обсязі.
Стаття 256. Пенсійне забезпечення
Працівники та члени їх сімей мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку із втратою годувальника, а також за вислугу років відповідно до закону.
1. 3 1 січня 2004 р. введено в дію Закон «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі в межах коментаря до ст. 256 КЗпП - Закон). Закон «Про пенсійне забезпечення» у зв'язку з цим не визнано таким, що втратив чинність, але більшість його положень суперечуть Закону, а тому застосовуватись не можуть.
Спеціальні правила встановлені щодо пенсійного забезпечення державних службовців (ст. 37 Закону «Про державну службу»), народних депутатів (ч. 12 ст. 20 Закону «Про статус народного депутата України»), судців (статті 43-45 Закону «Про статус судців»), працівників науки (ст. 24 Закону «Про наукову і науково-технічну діяльність»), осіб, які мають особливі заслуги перед Україною (Закон «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною»).
Крім того, пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання виплачуються відповідно до Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
2. Страховий стаж зумовлює право на пенсію. До страхового стажу включаються періоди, впродовж яких сплачувались страхові внески у сумі, що є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок. Мінімальний страховий внесок визначається як результат помноження мінімальної заробітної плати на розмір страхового внеску, встановленого законом на день отримання заробітної плати. До страхового стажу зараховуються не тільки періоди роботи, а й інші періоди, коли за особу сплачувались страхові внески (статті 11, 14 Закону).
3. Відповідно до Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
4. Передбачається формування Накопичувального фонду. Спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду буде здійснюватись на підставі спеціального закону.
За рахунок коштів Накопичувального фонду, що обліковуються на накопичувальних пенсійних рахунках, встановлюються такі пенсійні виплати: 1) довічна пенсія з установленим періодом; 2) довічна обумовлена пенсія; 3) довічна пенсія подружжя; 4) одноразова виплата.