Geum.ru

Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників

Вид материалаЗакон

Содержание


Стаття 263. Повноваження місцевих державних адміністрацій та Рад народних депутатів у галузі охорони праці
Стаття 265. Відповідальність за порушення законодавства про працю
Подобный материал:
1   ...   96   97   98   99   100   101   102   103   104

Стаття 263. Повноваження місцевих державних адміністрацій та Рад народних депутатів у галузі охорони праці


Місцеві державні адміністрації і Ради народних депутатів у межах відповідної території:

забезпечують реалізацію державної політики в галузі охорони праці;

формують за участю профспілок програми заходів з питань безпеки, гігієни праці і виробничого середовища, що мають міжгалузеве значення;

здійснюють контроль за додержанням нормативних актів про охорону праці.

1. Відповідно до ст. 120 Конституції України повноваження і порядок діяльності місцевих державних органів виконавчої влади регулюються Конституцією і законами.

2. Закон «Про місцеві державні адміністрації» не містить більш конкретних, ніж коментована стаття, положень, які б формулювали повноваження місцевих державних адміністрацій у сфері охорони праці. Пункт 10 ст. 16 названого Закону встановлює, що місцеві державні адміністрації на відповідних територіях здійснюють державний контроль за охороною праці.

Більш конкретно повноваження місцевих державних адміністрацій (а також Ради міністрів Автономної Республіки Крим) у сфері охорони праці визначаються ст. 34 Закону України «Про охорону праці», за якою вони забезпечують виконання законів та реалізацію державної політики в галузі охорони праці; формують за участю представників профспілок, Фонду соціального страхування від нещасних випадків і забезпечують виконання цільових регіональних програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, а також заходів з охорони праці у складі програм соціально-економічного і культурного розвитку регіонів; забезпечують соціальний захист найманих працівників, зокрема зайнятих на роботах з шкідливими та небезпечними умовами праці, вживають заходів до проведення атестації робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці; вносять пропозиції щодо створення регіональних (комунальних) аварійно-рятувальних служб для обслуговування відповідних територій та об'єктів комунальної власності; здійснюють контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності нормативно-правових актів про охорону праці.

Для виконання зазначених функцій у складі місцевих державних адміністрацій створюються структурні підрозділи з охорони праці, що діють згідно з Типовим положенням, яке затверджується Кабінетом Міністрів України, а також на громадських засадах — ради з питань безпечної життєдіяльності населення.

3. Компетенція органів самоврядування у сфері контролю за охороною праці визначається Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні». Відповідно до ст. 34 цього Закону до відання виконавчих органів сільських, селищних і міських рад належать такі делеговані повноваження (тобто такі, що в принципі є повноваженнями органів виконавчої влади, але делегуються органам місцевого самоврядування законом), як здійснення контролю за охороною праці, забезпеченням соціального захисту працівників підприємств, установ та організацій усіх форм власності, у тому числі зайнятих на роботах зі шкідливими та небезпечними умовами праці, за якістю проведення атестації робочих місць щодо їх відповідності нормативно-правовим актам про охорону праці, за наданням працівникам відповідно до законодавства пільг та компенсацій за роботу в шкідливих умовах.

Крім цього, згідно зі ст. 35 Закону України «Про охорону праці» органи місцевого самоврядування у межах своєї компетенції: затверджують цільові регіональні програми поліпшення стану безпеки, умов праці та виробничого середовища, а також заходи з охорони праці у складі програм соціально-економічного і культурного розвитку регіонів; приймають рішення щодо створення комунальних аварійно-рятувальних служб для обслуговування відповідних територій та об'єктів комунальної власності. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад забезпечують належне утримання, ефективну і безпечну експлуатацію об'єктів житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв'язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, додержання вимог щодо охорони праці працівників, зайнятих на цих об'єктах. Водночас для виконання функцій, зазначених у частині другій цієї статті, сільська, селищна, міська рада створює у складі свого виконавчого органу відповідний підрозділ або призначає спеціаліста з охорони праці.

Стаття 265. Відповідальність за порушення законодавства про працю


Особи, винні в порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

1. Коментована стаття визначає загальні підстави відповідальності за порушення законодавства про працю. Особи, винні в цьому, притягуються до дисциплінарної, матеріальної, адміністративної або кримінальної відповідальності. Відповідно до п. 22 частини першої ст. 92 Конституції України відповідальність за діяння, визнані злочинами, адміністративними і дисциплінарними правопорушеннями, встановлюється виключно законами.

2. Дисциплінарна відповідальність посадових осіб та інших працівників за порушення законодавства про працю полягає у застосуванні до них дисциплінарних стягнень. При цьому порядок і умови їх застосування регулюються правилами глави X КЗпП «Трудова дисципліна».

3. Матеріальна відповідальність посадових осіб та інших працівників за порушення законодавства про працю полягає у відшкодуванні ними матеріальної шкоди, заподіяної з їх вини, підприємству. Порядок і умови притягнення винних осіб до матеріальної відповідальності регулюються главою IX «Гарантії при покладенні на працівників матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації». Якщо внаслідок порушення законодавства про працю, зокрема правил про охорону праці, підприємство повинне нести витрати (виплачувати працівникові середній заробіток за час простою, якщо працівник, наприклад, відмовився від роботи на підставі частини другої ст. 6 Закону «Про охорону праці»), винні працівники несуть обмежену матеріальну відповідальність на підставі ст. 132 і ст. 133 КЗпП. 3а відповідних умов можлива повна матеріальна відповідальність згідно зі ст. 134 КЗпП.

4. За порушення законодавства про працю та охорону праці винні особи можуть також бути притягнені й до адміністративної відповідальності. При цьому норми, які встановлюють таку відповідальність, містяться як у Кодексі України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП), так і в окремих законах.

4.1. Відповідно до ст. 41 КпАП порушення встановлених строків виплати заробітної плати, виплата її не в повному обсязі, а також інші порушення вимог законодавства про працю тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та громадян-суб'єктів підприємницької діяльності у розмірі від 15 до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Водночас порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці тягне за собою накладення штрафу на працівників у розмірі від 2 до 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а на посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та громадян-суб'єктів підприємницької діяльності - від 5 до 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

4.2. Відповідно до ст. 41 КпАП ухилення осіб, які представляють сторони колективних переговорів, від участі в цих переговорах з метою укладення, зміни чи доповнення колективного договору, угоди, умисне порушення встановленого законодавством строку початку таких переговорів або незабезпечення роботи комісій з представників сторін чи примирних комісій у встановлений сторонами переговорів строк тягне за собою накладення штрафу від 3 до 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

4.3. Відповідно до ст. 41 КпАП порушення або невиконання зобов'язань, передбачених у колективному договорі, угоді, особами, які представляють його сторони, чи представниками трудового колективу тягне за собою накладення штрафу від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

4.4. Відповідно до ст. 41-3 КпАП ненадання особами, які є представниками сторін колективних переговорів і колективних договорів, угод, представниками трудових колективів інформації, необхідної для ведення колективних переговорів і здійснення контролю за виконанням колективних договорів, угод, тягне за собою накладення штрафу в розмірі від 1 до 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Сукупність адміністративних правопорушень, перелічених у статтях 41-1, 41-2, 41-3 КпАП, практично повністю повторює сукупність цих правопорушень, перелічену в статтях 17-19 Закону України «Про колективні договори і угоди». Єдиний виняток полягає в тому, що в зазначених статтях Закону «Про колективні договори і угоди», на відміну від відповідних статей КпАП, не встановлюється мінімальний розмір штрафу.

4.5. Відповідно до ст. 179 КпАП вживання спиртних напоїв на виробництві (на робочих місцях, у приміщенні і на території підприємства) або перебування на роботі в нетверезому стані тягне за собою накладення штрафу в розмірі від 3 до 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Участь спеціалістів, начальників дільниць, змін, цехів та інших керівників у розпиванні спиртних напоїв з підлеглими їм працівниками на виробництві або невжиття ними заходів до відсторонення від роботи осіб, які перебувають у нетверезому стані, або приховування ними випадків розпивання спиртних напоїв чи перебування на роботі в нетверезому стані підлеглих тягне за собою накладення штрафу від 4 до 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

4.6. У КпАП окремо встановлюється адміністративна відповідальність за недодержання норм охорони праці, пов'язаних із встановленням додаткових вимог як у ряді спеціальних сфер охорони праці, так і в деяких галузях народного господарства.

Відповідно до ст. 42 КпАП порушення санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб у розмірі від 6 до 25 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

4.7. Відповідно до ст. 93 КпАП порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів з безпечного ведення робіт у галузях промисловості та на об'єктах, підконтрольних органам спеціально уповноваженого органу виконавчої влади в галузі охорони праці, тягне за собою накладення штрафу на працівників у розмірі від 2 до 5 неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян, а на посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності і на громадян-власників підприємств або уповноважених ними осіб - від 5 до 10 неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян.

4.8. Відповідно до ст. 94 КпАП порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів про зберігання, використання та облік вибухових речовин у галузях промисловості та на об'єктах, підконтрольних органам спеціально уповноваженого органу виконавчої влади в галузі охорони праці, тягне за собою накладення штрафу на працівників у розмірі від 2 до 5 неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян, а на посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та громадян-власників підприємств чи уповноважених ними осіб — від 10 до 14 неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян.

4.9. Відповідно до ст. 95 КпАП порушення посадовими особами підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності правил і норм ядерної та радіаційної безпеки тягне за собою накладення штрафу від 10 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, тягнуть за собою накладення штрафу від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

4.10. Відповідно до ст. 175 КпАП порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, а також використання пожежної техніки та засобів пожежогасіння не за призначенням тягне за собою попередження або накладення штрафу на громадян від 0,5 до 7 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від 2 до 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

4.11. У КпАП встановлюється відповідальність і за невиконання законних розпоряджень органів, які здійснюють нагляд за додержанням законодавства про працю і охорону праці.

Відповідно до ст. 188і КпАП невиконання посадовою особою, яка користується правом прийняття і звільнення працівників з роботи, розпорядження виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, місцевої державної адміністрації, рішення служби в справах неповнолітніх чи рішення іншого органу про працевлаштування осіб, забезпечення роботою яких відповідно до законодавства покладено на ці органи, тягне за собою накладення штрафу в розмірі від 5 до 8 неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян. Крім цього, невиконання посадовою особою, яка користується правом приймати на роботу і звільняти з роботи, фізичною особою, яка використовує найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів тягнуть за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

4.12. Відповідно до ст. 188-4 КпАП невиконання законних вимог посадових осіб органів спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці щодо усунення порушень відповідного законодавства або створення перешкод для діяльності цих органів тягне за собою накладення штрафу на працівників у розмірі від 3 до 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб — від 8 до 14 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

4.13. Відповідно до ст. 188-5 КпАП невиконання законних розпоряджень чи приписів, інших законних вимог посадових осіб органів, які здійснюють державний контроль у галузі радіаційної безпеки, ненадання їм необхідної інформації або надання неправдивої інформації, вчинення інших перешкод для виконання покладених на них обов'язків тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від 3 до 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від 5 до 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Водночас, відповідно до ст. 188-18 КпАП невиконання законних вимог (приписів) посадових осіб органів державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки щодо усунення порушень законодавства про ядерну та радіаційну безпеку, ненадання їм необхідної інформації або надання неправдивої інформації, створення інших перешкод для виконання покладених на них обов'язків тягнуть за собою накладення штрафу від 10 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, тягнуть за собою накладення штрафу від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

4.14. Відповідно до ст. 188-6 КпАП невиконання законних вимог посадових осіб органів спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з державного нагляду за додержанням законодавства про працю щодо усунення порушень законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування або створення перешкод для діяльності цих органів - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від 10 до 14 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

4.15. Відповідно до ст. 188 КпАП невиконання приписів і постанов посадових осіб державного пожежного нагляду або створення перешкод для їх діяльності тягне за собою накладення штрафу на громадян від 0,5 до 7 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб — від 2 до 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

4.16. Відповідно до ст. 188-11 КпАП невиконання постанов, розпоряджень, приписів, висновків посадових осіб органів, установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби щодо усунення порушень санітарного законодавства, ненадання їм необхідної інформації або надання неправдивої інформації, створення інших перешкод для виконання покладених на них обов'язків тягне за собою накладення штрафу на громадян від 1 до 12 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб у розмірі від 6 до 25 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

4.17. Частина друга ст. 24 КЗпП зобов'язує громадянина при прийнятті на роботу подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу. На власника побічно покладається публічно-правовий обов'язок вимагати пред'явлення паспорта. Невиконання посадовими особами підприємств, установ, організацій цього обов'язку, прийняття на роботу громадян без паспортів або з недійсними паспортами тягне за собою відповідно до ст. 200 КпАП адміністративну відповідальність у виді штрафу в розмірі від 1 до 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Штраф у розмірі від 10 до 14 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян застосовується за таке порушення, допущене посадовою особою повторно протягом одного року після застосування до неї заходів адміністративного стягнення за таке ж порушення.

5. Справи про вчинення перелічених вище адміністративних правопорушень розглядаються:

1) адміністративними комісіями при виконавчих органах міських, селищних і сільських рад на підставі ст. 218 КпАП - справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 179 КпАП. Справи цієї ж категорії можуть на підставі ст. 219 КпАП розглядатися виконавчими органами міських селищних і сільських рад;

2) суддями районних (міських) судів на підставі ст. 221 КпАП - справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 41 (частина перша), 41-1, 41-2,41-3, 188і КпАП;

3) органами державного пожежного нагляду на підставі ст. 223 КпАП - справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 175 і 188-8 КпАП;

4) органами спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з державного нагляду за додержанням законодавства про працю на підставі ст. 230-1 КпАП - справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з невиконанням законних вимог посадових осіб цих органів або створенням перешкод для діяльності цих органів, передбачені ст. 188 КпАП;

5) органами спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці відповідно до ст. 231 КпАП - справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 41 (частина друга за винятком порушень санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм), 93, 94, 188-4 КпАП;

6) органами, установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби відповідно до ст. 236 КпАП - справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 42, а також частиною 2 ст. 41 і ст. 95, КпАП, коли вони є порушенням санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм та ст. 118 КпАП;

7) органи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері екології та природних ресурсів України відповідно до ст. 242 КпАП - справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 188-5 КпАП;

8) органами внутрішніх справ (від їх імені справи розглядають начальники або заступники начальників районних, міських, районних у містах відділів (управлінь) внутрішніх справ) на підставі ст. 222 КпАП - справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 200 КпАП;

9) органами державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки відповідно до ст. 244-1 КпАП — справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням правил і норм ядерної та радіаційної безпеки (ст. 95), а також з невиконанням законних вимог (приписів) посадових осіб органів державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки (стаття 188 ).

6. Зазначені органи розглядають справи про адміністративні правопорушення на основі протоколів про адміністративні правопорушення, які складаються уповноваженими на це посадовими особами. При цьому відповідно до ст. 255 КпАП у випадку, коли справа про адміністративне правопорушення розглядається адміністративною комісією, виконавчим комітетом сільських і селищних рад, суддею, протоколи про адміністративні правопорушення можуть складатися:

1) органами Міністерства праці та соціальної політики України (ч. 1 ст. 41, статті 41 , 412,413, 188-3 КпАП);

2) власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (ст. 179 КпАП);

3) працівниками, які здійснюють охорону підприємства (ст. 179 КпАП);

4) членами громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону (ст. 179 КпАП);

5) органами внутрішніх справ (ст. 179 КпАП).

7. Щодо тих справ, які розглядаються органами Мінпраці, органами державного пожежного нагляду, органами внутрішніх справ, органами спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері охорони праці, органами і установами, які здійснюють державний санітарний нагляд, органами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері екології та природних ресурсів України, протоколи про адміністративне правопорушення складаються уповноваженими на це посадовими особами зазначених органів. Крім цього, щодо адміністративних порушень, передбачених у статтях 175 і 188-8 КпАП, протоколи можуть складати працівники відомчої, сільської пожежної охорони та члени добровільних пожежних дружин (команд), протипожежних об'єднань громадян.

8. Своєрідним видом юридичної відповідальності є фінансова відповідальність підприємства за порушення законодавства про працю і охорону праці. Така відповідальність передбачена, зокрема Законом «Про охорону праці». Відповідно до ст. 43 цього Закону за порушення законодавства про охорону праці, невиконання розпоряджень посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці юридичні та фізичні особи, які відповідно до законодавства використовують найману працю, притягаються органами державного нагляду за охороною праці до сплати штрафу у порядку, встановленому законом. Максимальний розмір штрафу не може перевищувати п'яти відсотків місячного фонду заробітної плати юридичної чи фізичної особи, яка відповідно до законодавства використовує найману працю. Несплата юридичними чи фізичними особами, які відповідно до законодавства використовують найману працю, штрафу тягне за собою нарахування на суму штрафу пені у розмірі двох відсотків за кожний день прострочення.