Методичні рекомендації написання курсових робіт > Теми курсових робіт: Тема Зворотна дія закону про кримінальну відповідальність у часі…12 Тема 2 Об’єкт злочину
| Вид материала | Методичні рекомендації |
- Методичні рекомендації до виконання курсових робіт освітньо-кваліфікаційний рівень, 497.61kb.
- Методичні рекомендації для написання курсових робіт з дисципліни " фінансовий менеджмент", 161.42kb.
- Загальні рекомендації для написання курсових, маґістерських (дипломних) робіт послідовність, 316.88kb.
- Методичні рекомендації, 358.86kb.
- Методичні рекомендації з написання та оформлення курсових робіт із навчального курсу, 267.42kb.
- Методичні рекомендації до виконання І захисту курсових робіт у педагогічних коледжах, 350.5kb.
- Методичні рекомендації з підготовки курсових, бакалаврських, дипломних, магістерських, 548.45kb.
- Теми курсових робіт для 4 курсу заочної форми навчання, 17.7kb.
- Тематичний план спецкурсу 5 програма спецкурсу 6 Тема Поняття злочину та його ознаки, 1387.34kb.
- Методичні рекомендації до написання та захисту курсових робіт з дисципліни "Теорія, 312.96kb.
Х Х Х
Дурманов М.Д. Обстоятельства, исключающие общественную опасность и противоправность деяния. – М.: ВЮЗИ, 1961. – С.31–43.
Паше–Озерский П.П. Необходимая оборона и крайняя необходимость по советскому уголовному праву. – М.: Госюриздат, 1962.
Слуцкий И.И. Обстоятельства, исключающие уголовную ответственность.– Л.: Изд–во Ленингр. ун–та. – 1956. – С.90–114.
ТЕМА 14. ГОТУВАННЯ ДО ЗЛОЧИНУ ТА
ЗАМАХ НА ЗЛОЧИН
План
- Поняття і види стадій умисного злочину.
- Об’єктивні та суб’єктивні ознаки готування до злочину.
- Об’єктивні та суб’єктивні ознаки замаху на злочин.
- Відповідальність за готування до злочину і замах на злочин.
Методичні рекомендації:
Вивчаючи перше питання теми, треба звернутися до тексту закону - ст.13 КК, де визначені ознаки закінченого і незакінченого злочину. На підставі аналізу закону і вивчення запропонованої літератури треба дати загальне поняття стадій вчинення злочину, з’ясувати об’єктивні та суб’єктивні ознаки тих злочинів, де можливе виділення стадій. При визначенні видів стадій вчинення злочину необхідно врахувати, що в юридичній літературі раніше мала місце думка про те, що першою стадією умисного злочину треба вважати виявлення умислу, а потім уже готування, замах та закінчений злочин. За теперішнього часу більшість криміналістів не поділяє такого погляду. Тут же слід назвати ті ознаки, за якими провадиться відмежування стадій злочину між собою, і вказати, яке це має значення для кваліфікації злочину і призначення покарання.
Висвітлюючи питання про готування до злочину, слід проаналізувати ст.14 КК, назвати і послідовно розкрити об’єктивні та суб’єктивні ознаки приготувальних дій, а також описати форми готування до злочину, що названі в ч.1 ст.14 КК. Потім доцільно провести відмежування готування до злочину і, так званого, виявлення умислу.
Аналізуючи законодавче визначення замаху на злочин (ч.1 ст.15 КК), слід назвати і докладно розкрити зміст кожної із його об’єктивних та суб’єктивних ознак.
При розкритті питання про види замаху на злочин треба мати на увазі, що за ступенем реалізації злочинного наміру закон поділяє замах на два види: закінчений і незакінчений. Слід проаналізувати ч.2 і 3 ст.15 КК і показати, яке значення має такий розподіл замаху для відповідальності особи. Потім треба дати характеристику так званого “непридатного” замаху – замаху на непридатний об’єкт і замаху з непридатними засобами, а також навести приклади з судової практики.
Проаналізувавши поняття замаху, слід провести відмежування його як від готування, так і від закінченого злочину. Висвітлюючи питання про відповідальність за незакінчений злочин потрібно розкрити питання про підстави і межі кримінальної відповідальності за готування і замах. Тут важливо показати, що підставою кримінальної відповідальності за попередню злочинну діяльність є наявність в діях особи складу незакінченого злочину. Питання про те, як слід кваліфікувати дії особи, яка вчинила готування до злочину або замах на нього слід вирішувати на підставі ст.16 КК. Нарешті, важливо проаналізувати ч.1 ст.68 КК, згідно з якою при призначенні покарання за незакінчений злочин, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого особою діяння, ступінь здійснення злочинного наміру і причини, через які злочин не було доведено до кінця.
Основний та додатковий списки літератури:
Дурманов Н.Д. Стадии совершения преступления. – М.: Госюриздат, 1955.
Тихий В.П. Відповідальність за незакінчений злочин // Вісник АПрН України. – 1996 – № 6. – с.128–137.
Тихий В. Проблеми відповідальності за незакінчений злочин // Закон і бізнес. – 1999 – № 35. – с.14.
Тихий В.П. Стадії вчинення злочину. – Харків, 1996.
Тишкевич И.С. Приготовление и покушение по советскому уголовному праву. – М.: Госюриздат, 1958.
Х Х Х
Иванов В.Д. Ответственность за покушение на преступление: Караганда: Караганд. высш. школа МВД СССР, 1974.
Караулов В.Ф. Стадии совершения преступления. – М.: ВЮЗИ, 1983.
Козлов А.П. Учение о стадиях преступления. – СПб.: Издательство “Юридический центр Пресс”, 2002.
Кузнецова Н.Ф. Ответственность за приготовление к преступлению и покушение на преступление по советскому уголовному праву. – М.: Издательство МГУ, 1958.
ТЕМА 15. ДОБРОВІЛЬНА ВІДМОВА
План
- Поняття добровільної відмови від вчинення злочину.
- Ознаки добровільної відмови.
- Межі добровільної відмови.
- Особливості добровільної відмови співучасників.
Методичні рекомендації:
В першу чергу потрібно звернути увагу на те, що питання про добровільну відмову може ставитись тільки при незакінченому злочині.
При висвітленні першого питання теми потрібно врахувати, що Кримінальний кодекс містить в ч. 1. ст. 17 визначення поняття добровільної відмови. Необхідно звернути увагу на те, що ця дефініція вперше з’явилася в вітчизняному законодавстві тільки в Кримінальному кодексі 2001 року. До недавнього часу відсутність законодавчого визначення поняття добровільної відмови породжувала велике різноманіття таких визначень в науковій літературі, деякі з яких зберегли свою актуальність і на сьогодні. З точки зору з’ясування сутності поняття добровільної відмови є доцільним вивчення і аналіз цих визначень.
Даючи відповідь на друге питання, потрібно вирішити проблему встановлення ознак добровільної відмови та дати їм визначення. Необхідно пам’ятати, що розкриття змісту зазначених ознак в законодавстві немає. Воно наводиться в науковій літературі, причому існують різні точки зору. Розкриваючи зміст ознаки добровільності, потрібно вказати яке значення має в даному випадку вплив зовнішніх факторів на особу, що вчиняє суспільно-небезпечне діяння. Необхідно також пояснити, чому мотив не має значення для визнання відмови добровільною. З ознакою добровільності тісно пов’язана друга ознака – усвідомлення можливості доведення злочину до кінця. Тут потрібно розкрити значення цієї ознаки для встановлення добровільності відмови. Розкриваючи зміст третьої ознаки добровільної відмови – остаточності припинення злочину, потрібно з’ясувати який вона має характер – об’єктивний чи суб’єктивний. Далі потрібно розглянути випадки відмови від повторення посягання при невдалій спробі вчинення злочину.
Третє питання потребує звернення до стадій вчинення злочину і встановлення нижньої та верхньої меж добровільної відмови. При цьому особливу увагу потрібно приділити визначенню верхньої межі. Тут необхідно окремо з’ясувати питання про можливість добровільної відмови на стадії закінченого замаху.
Розкриваючи останнє питання, потрібно звернутися до ст. 31 КК. На підставі детального аналізу потрібно визначити підстави та умови добровільної відмови для кожного окремого виду співучасника. Крім цього, необхідно встановити особливості добровільної відмови в різних формах співучасті.
Основний та додатковий списки літератури:
Дурманов Н.Д. Стадии совершения преступления по сов. уголовному праву. – М.: Госюриздат, 1955. – 212 с.
Кобзаренко П., Бутенко Г. Добровільна відмова від вчинення злочину // Радянське право. – 1990. – №10. – С. 58-62.
Орловський Р.С. Особливості добровільної відмови при пособництві // Проблеми законності. – Харків, 1999. – С. 189-193.
Панько К.А. Добровольный отказ от преступления по советскому уголовному праву. – Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1975. – 148 с.