Методичні рекомендації написання курсових робіт > Теми курсових робіт: Тема Зворотна дія закону про кримінальну відповідальність у часі…12 Тема 2 Об’єкт злочину

Вид материала

Методичні рекомендації

Содержание Методичні рекомендації Основний та додатковий списки літератури План 1. Соціальна природа покарання і його значення в протидії злочинності. Основний та додатковий списки літератури та матеріали судової практики Основний та додатковий списки літератури Тема 23 . Призначення покарання Список літератури та матеріали судової практики Список літератури Список літератури та матеріали судової практики Теми рефератів Курсових робіт з загальної частини кримінального права україни та методичні поради

Подобный материал:

• Методичні рекомендації до виконання курсових робіт освітньо-кваліфікаційний рівень, 497.61kb.
• Методичні рекомендації для написання курсових робіт з дисципліни " фінансовий менеджмент", 161.42kb.
• Загальні рекомендації для написання курсових, маґістерських (дипломних) робіт послідовність, 316.88kb.
• Методичні рекомендації, 358.86kb.
• Методичні рекомендації з написання та оформлення курсових робіт із навчального курсу, 267.42kb.
• Методичні рекомендації до виконання І захисту курсових робіт у педагогічних коледжах, 350.5kb.
• Методичні рекомендації з підготовки курсових, бакалаврських, дипломних, магістерських, 548.45kb.
• Теми курсових робіт для 4 курсу заочної форми навчання, 17.7kb.
• Тематичний план спецкурсу 5 програма спецкурсу 6 Тема Поняття злочину та його ознаки, 1387.34kb.
• Методичні рекомендації до написання та захисту курсових робіт з дисципліни "Теорія, 312.96kb.

Методичні рекомендації:

Починаючи аналіз ознак рецидиву, треба виходити з його законодавчого визначення в ст.34 КК. Під рецидивом за кримінальним правом розуміють вчинення будь-якого нового умисного злочину особою, що має судимість за умисний злочин. Очевидно, що головною юридичною ознакою в цьому визначенні рецидиву є незнята і непогашена судимість за попередній умисний злочин. Тому в роботі необхідно коротко зупинитися на питанні про поняття судимості, її впливі на ступінь суспільної небезпеки особи, на значенні погашення та зняття судимості для вирішення питання про наявність чи відсутність рецидиву злочинів. Тут же слід висвітлити погляди, які мають місце в літературі, про наділення рецидиву такими ознаками, як вчинення нового умисного злочину після засудження і повного відбуття покарання за перший умисний злочин, наявність судимості і за тотожні або однорідні умисні злочини.

Розглядаючи види рецидиву, слід мати на увазі, що загальне поняття рецидиву вказує лише на його загальні риси. Але на практиці кожен випадок рецидиву має конкретний зміст, який, в свою чергу, визначає його специфічні, відмітні ознаки. Це визначає класифікацію рецидиву на деякі види, що характеризуються специфічними юридичними особливостями, різним ступенем суспільної небезпеки, і, внаслідок цього, різними кримінально-правовими наслідками. В юридичні літературі запропоновані різні критерії, які можна взяти за основу при класифікації рецидиву на окремі види (кількість судимостей, характер і ступінь суспільної небезпеки злочинів, характер вини злочинів, їх однорідність і т. ін.). Найбільш вдалим вважається розподіл рецидиву на такі види: 1) загальний і спеціальний – в залежності від характеру злочинів, які його утворюють; 2) простий і складний – в залежності від кількості судимостей; 3) пенітенціарний рецидив та рецидив тяжких і особливо тяжких злочинів – за ступенем суспільної небезпеки вчинених злочинів.

Необхідно послідовно розглянути кожний із вказаних видів рецидиву, особливу увагу при цьому приділивши характеристиці пенітенціарного рецидиву. При аналізі поняття “пенітенціарний рецидив” треба виходити з того, що особа, яка відбуває (відбула) реальне покарання у вигляді позбавлення волі і має судимість, знову протягом строку судимості вчиняє новий злочин, за який засуджується до позбавлення волі.

У зв’язку з тим, що рецидив є лише одним із видів множинності злочинів, виникає потреба відмежуванні його від інших видів множинності. Тому слід провести відмежування рецидиву від повторності та сукупності злочинів. При цьому треба мати на увазі, що є автори, які вважають рецидив самостійним видом множинності злочинів, інші розглядають його як вид повторності (повторність, яка пов’язана із засудженням особи за попередній злочин). Необхідно коротко викласти основний зміст цих позицій і визначити своє ставлення до питання, що розглядається.

При характеристиці кримінально-правового значення рецидиву злочинів необхідно звернутись до ст.35 КК, а також показати його вплив як обставини, що обтяжує покарання (п.1 ст.67 КК). Важливо також з’ясувати значення рецидиву для кваліфікації злочинів.

Основний та додатковий списки літератури:

Бажанов М.И. Множественность преступлений по уголовному праву. – Харьков, 2000.

Зинченко И.А. Составные преступления.- Х.: видавець СПД ФО Вапнярчук Н.М., 2005.-176 с.

Кривоченко Л.Н. Борьба с рецидивом по советскому уголовному праву: Конспект лекций. – Харьков, 1973.

Панько К.А. Вопросы общей теории рецидива в советском уголовном праве. – Воронеж: Издательство Воронежского ун–та, 1988.

Х Х Х

Бузынова С. Рецидив преступлений. – М.: ВЮЗИ, 1980.


ТЕМА 21. ПОНЯТТЯ ПОКАРАННЯ ТА ЙОГО МЕТА

План

1. Соціальна природа покарання і його значення в протидії злочинності.

2. Поняття покарання і його ознаки.

3. Мета (цілі) покарання і механізм їх досягнення.


Методичні рекомендації:

При розгляді першого питання теми необхідно визначити місце покарання серед державних заходів у боротьбі зі злочинністю. При цьому необхідно звернути увагу на зміст статей 28, 62 і 63 Конституції України, положення яких мають важливе значення для визначення соціальної природи покарання та його поняття. В такому аспекті слід показати, що серед заходів реагування на вчинені злочини та осіб, які їх вчинили держава надає покаранню дуже важливе значення.

Висвітлення другого питання плану бажано починати із законодавчого визначення поняття покарання. Аналіз ч.1 ст. 50 ККУ дає підставу зробити висновок, що покарання справедливо визнається одним із центральних інститутів кримінального права, є важливим інструментом в арсеналі державних заходів, що застосовуються для охорони суспільних відносин від злочинних посягань. Після цього необхідно виділити і зробити детальний аналіз всіх ознак покарання посилаючись при цьому на відповідні статті ККУ.

Третє питання теми потребує детального аналізу всіх цілей покарання. У відповідності до ч. 2 ст. 50 ККУ такими цілями покарання є: кара як відплата за вчинений злочин; виправлення засудженого; запобігання вчинення нових злочинів самим засудженим (спеціальне запобігання); запобігання вчинення злочинів з боку інших осіб (загальне запобігання). Необхідно розкрити зміст кожної мети покарання і показати їх взаємозалежність і шляхи (механізм) досягнення.


Основний та додатковий списки літератури та матеріали судової практики:

Багрий – Шахматов Л.В. Уголовная ответственность и наказание.-М.,1976

Гальперин И.М. Наказание: социальные функции, практика применения.- М.: Юрид. литература, 1983.

Дуюнов В.К. Проблемы уголовного наказания в теории, законодательстве и судебной практике.- Курск, 2000

Ломако В.А. О понятии и признаках наказания// Проблеми законності / Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого.-1996.-Вип.31.-с.111-117

Ломако В.А. О целях наказания и путях их достижения// Проблеми законності / Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого.-1997. -Вип. 32.-С.111-116

Полубинская С.В. Цели уголовного наказания. - М., «Наука»,1990

Шаргородский М.Д. Наказание, его цели и эффективность. - ЛГУ,1973

Маляренко В.Т. Про покарання за новим Кримінальним кодексом України. – К.: Фонд «Правова ініциатива», 2003. – 156 с.

Тютюгин В.И. Лишение права занимать определенные должности или заниматься определенной деятельностью как вид наказания по советскому уголовному праву. – Х.: Вища школа, 1982. – 145 с.

Фролова Е.Г. Система уголовных наказаний зарубежных стран: Лекция. – Донецк: Изд. Дон.ГУ, 1992. – 172 с.

Х Х Х

Уголовное наказание (Лановенко И.П., Заросинский Ю.Л., Костенко А.Н. и др.). – Киев-Донецк: ИГПАН НАН Украины-Донецк.ин-т внутр.дел МВД Украины, 1997. –312 с.

Фролова Е.Г. Понятие наказания, его цели и система в советском уголовном праве: Лекция. – Донецк: Изд. Дон.ГУ, 1991. – 127 с.

Фролова О.Г. Злочинність і система кримінальних покарань (соціальні, правові та кримінологічні проблеми й шляхи їх вирішення за допомогою логіко-математичних методів): Навч. посібник. – К.: Вид. АртЕк, 1997. – 208 с.

Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 р. № 7 зі змінами від 10 грудня 2004 № 18


Тема 22. Призначення покарання за сукупністю злочинів

План

1. Загальні засади призначення покарання.
   
2. Особливості призначення покарання за сукупністю злочинів:
   

а) порядок та особливості призначення основних покарань;

б) порядок та особливості призначення додаткових покарань;

в) особливості призначення різновидних покарань за сукупністю злочинів;

3. Підстави застосування ч. 4 ст. 70 КК України.


Основний та додатковий списки літератури

та матеріали судової практики:

Бажанов М.И. Назначение наказания по советскому уголовному праву. - Киев: Вища школа, 1980, с.126-138.

Бажанов М.И. Назначение наказаний по совокупности преступлений и совокупности приговоров: Учеб. пособие.- Харьков, 1977.

Бажанов М.И. Множественность преступлений по уголовному праву. – Харьков, 2000.

Становский М.К. Назначение наказания. - СПб.: Изд-во “Юридический центр Пресс", - 1999, - 480 с.

Кримінальне право і законодавство України. Частина загальна. Курс лекцій. \ За ред. М.Й.Коржанського. - К.: Атіка, 2001. - С.376-400

Тютюгін В.І. Призначення покарання при вчиненні кількох злочинів та за кількома вироками: Конспект лекцій. - Харків, 1992.

Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 р. № 7 зі змінами від 10 грудня 2004 № 18

Методичні рекомендації:

При висвітленні першого питання теми слід звернутися до положень ст.65 КК, де визначені загальні засади призначення покарання за вчинений злочин.

Ґрунтуючись на законодавчому визначенні поняття сукупності злочинів, необхідно показати особливості призначення покарання при вчинені особою двох або більше одиничних злочинів; якщо кожен з цих злочинів передбачений в якості самостійного складу злочину у статті Особливої частини КК; при відсутності засудження особи за жоден злочин.

У другому питанні слід докладно проаналізувати положення ст. 70 КК і описати порядок призначення покарання за сукупністю злочинів. При цьому слід згадати про системи призначення покарання за сукупністю, які існують в інших країнах, описані в науковій літературі, і визначити, яка система призначення покарання за сукупністю закріплена в КК України.

Описуючи призначення остаточного покарання за сукупністю злочинів необхідно проаналізувати спочатку звичайний (ординарний) порядок визначення остаточного покарання у межах, встановлених санкцією статті Особливої частини КК, яка передбачає більш суворе покарання, а потім розглянути винятковий (екстраординарний) порядок, коли остаточне покарання при сукупності злочинів може призначатися у межах максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині КК (ч. 2 ст. 70 КК).

Слід також докладно описати порядок призначення додаткових покарань за сукупністю злочинів, а також розглянути питання про особливості застосування ст. 70 КК при призначенні за сукупністю злочинів різновидних основних покарань (ст. 72 КК).

Наприкінці роботи слід проаналізувати ситуацію, коли після встановлення вироку у справі, стане відомо, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку (ч. 4 ст. 72 КК). Необхідно показати, як до таких випадків застосовується положення ст. 70 КК і за якими правилами тут призначається покарання.


Тема 23 . Призначення покарання

за сукупністю вироків

План

1. Загальні засади призначення покарання.
   
2. Особливий порядок призначення покарання за сукупністю вироків:
   

а) порядок призначення основного покарання;

б) порядок призначення додаткових покарань.

3. Призначення покарання на підставі ст.71 КК України.

Методичні рекомендації:

Перш за все слід зазначити, що загальні засади призначення покарання викладені в ст.65 КК. Разом з тим, особливий порядок призначення покарання має місце у випадку сукупності вироків.

Висвітлюючи друге питання теми, слід на підставі аналізу ст.71 КК розглянути три основні ознаки сукупності вироків: 1) винесення вироку, яким особу засуджено до певної міри покарання, 2) неповне (часткове) відбуття засудженим призначеного покарання, 3) вчинення нового злочину після винесення вироку, але до повного відбуття покарання. Потрібно розкрити відмінності випадків призначення покарання за сукупністю вироків від призначення покарання за сукупністю злочинів. Ознайомлення з ознаками сукупності вироків необхідне для подальшого визначення та характеристики правил призначення покарання за сукупністю вироків на підставі ст.71 КК.

Характеристика правил призначення покарання за сукупністю вироків повинна включати висвітлення певних моментів: а) окремого призначення покарання за новий вчинений злочин, б) приєднання до цього покарання повністю або частково невідбутої частини покарання за попереднім вироком за раніше вчинений злочин, в) визначення остаточної міри покарання у певних межах, встановлених в Загальній частині КК. Тут необхідно докладно описати різні ситуації, які можуть виникнути при призначенні остаточного покарання за сукупністю вироків, наприклад, коли за один із злочинів призначений максимум для даного виду покарання, встановлений в Загальній частині КК або довічне ув’язнення. Окремо слід розглянути питання складання різновидних (різнорідних) однорідних покарань, особливості складання призначених додаткових покарань.

Наприкінці слід показати, що правила призначення покарання, які викладені у ст.71 КК, мають універсальний характер і тому розповсюджуються на всі випадки, коли новий злочин вчиняється особою після винесення вироку за вчинення попереднього злочину. З цією метою слід стисло проаналізувати кримінально-правові наслідки вчинення особою нового злочину протягом іспитового строку при звільненні від відбування покарання з випробуванням, протягом невідбутого строку покарання при умовно-достроковому звільненні від покарання, а також при заміні невідбутої частини покарання іншим, більш м’яким покаранням. Із зазначених питань доцільно привести 2-3 приклади із судової практики.


Список літератури та матеріали судової практики:

Бажанов М.И. Назначение наказания по советскому уголовному праву.- Киев: Вища школа, 1980. С.126-138

Бажанов М.И. Назначение наказаний по совокупности преступлений и совокупности приговоров: Учеб. пособие.- Харьков, 1977.

Бажанов М.И. Множественность преступлений по уголовному праву. – Харьков, 2000.

Кримінальне право України. Загальна частина. Підручник. \ Під ред. Клименка В.А., Мельник М.І. - К., Правові джерела, 2002. - С.306-368

Кримінальне право і законодавство України. Частина загальна. Курс лекцій. \ За ред. М.Й.Коржанського. - К.: Атіка, 2001. - С.376-400

Тютюгін В.І. Призначення покарання при вчиненні кількох злочинів та за кількома вироками: Конспект лекцій. - Харків, 1992.

Становський М.И. Назначение наказания. - СПб.: Изд-во “Юрид. центр Пресс”, 1999, 480 с.

Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 р.- № 7 зі змінами від 10 грудня 2004.- № 18


Тема 24. Давність та її види за кримінальним

правом України

План

1. Поняття та значення інституту давності. Його юридична природа.
   
2. Види давності за кримінальним правом України.
   
3. Строки давності та їх обчислення.
   
4. Перерив та зупинення перебігу давності.
   
5. Кримінально-правове значення давності.
   

Методичні рекомендації:

Розглядаючи перше питання теми, необхідно розкрити поняття інституту давності, визначити його юридичну природу, співвставити його з принципом неминучості покарання, обгрунтувати доцільність звільнення особи від кримінальної відповідальності або від покарання після закінчення строків давності.

Відповідь на друге питання необхідно почати з аналізу закону (ст. ст. 49, 80 КК України), і на цій підставі з’ясувати та визначити види давності, передбачені кримінальним законодавством України. Потрібно визначити та розглянути ознаки всіх видів давності, вказати їх спільні та відмінні риси. Бажано навести декілька прикладів судової практики.

Розглядаючи питання про строки давності, необхідно зупинитися на їх видах, показати, чому в законодавстві передбачені різні строки давності, з’ясувати обставини, від яких залежить тривалість строку давності. Бажано розглянути строки давності кримінального переслідування при вчиненні різних злочинів, для чого необхідно визначити момент закінчення злочинів залежно від конструкції об’єктивної сторони (матеріальні та формальні склади), вказати особливості моменту закінчення триваючих, продовжуваних злочинів та злочинів, вчинених в співучасті.

У відповіді на четверте питання теми необхідно описати встановлені в законі наслідки неналежної поведінки особи після вчинення злочину або винесення обвинувального вироку, тобто розглянути поняття перериву та перебігу давності і навести відповідні приклади.

Завершуючи роботу, слід з’ясувати випадки, коли давність притягнення до кримінальної відповідальності та давність виконання обвинувального вироку не застосовуються, а також показати кримінально-правове значення давності.


Список літератури:

Бажанов М.И. Назначение наказания по советскому уголовному праву.- Киев: Вища школа, 1980. С.126-138

Маляренко В. Окремі питання давності притягнення до кримінальної відповідальності: Коментар судової практики з кримінальних справ // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - 1996 - № 6 - с.11-18

Уголовное наказание. - Киев-Донецк, 1997. Збірник наукових праць, с.247-287

Ткачевский Ю.М. Давность в советском уголовном праве. - М., 1978.

Кримінальне право і законодавство України. Частина загальна. Курс лекцій. \ За ред. М.Й.Коржанського. - К.: Атіка, 2001. - С.376-400


Тема 25. Погашення та зняття судимості

План

1. Поняття судимості та її кримінально-правові наслідки.
   
2. Погашення судимості.
   
3. Особливості погашення судимості при достроковому звільненні від покарання.
   
4. Наслідки вчинення злочину до закінчення строку погашення судимості.
   
5. Зняття судимості.
   

Методичні рекомендації:

Аналізуючи перше питання теми, слід звернутися до розділу ХІІІ КК, дати визначення судимості та показати, які кримінально-правові наслідки тягне за собою наявність стану судимості, як особливого правового статусу особи, що виникає у зв’язку з постановленням судом обвинувального вироку. Також необхідно показати, які кримінально-правові і загально-правові наслідки має судимість. При цьому слід посилатись на відповідні нормативно-правові акти.

Розглядаючи питання про припинення стану судимості, слід звернути увагу на те, що у кримінальному законі (ст. 88 КК) зазначається, що судимість припиняється шляхом погашення або зняття. Питання про погашення судимості вирішується в залежності від виду, строку відбутого покарання, застосування пільгових інститутів кримінального права тощо (ст. ст. 89-90 КК).

Після аналізу погашення судимості необхідно розглянути підстави зняття судимості, вказані в ст. 91 КК і показати, чим вони відрізняються від підстав погашення судимості.

Далі необхідно звернути увагу на те, що щодо неповнолітніх осіб передбачено особливий (пільговий) порядок погашення та зняття судимості (ст.108 КК України), що пов’язане з особливостями їхнього правового статусу.

Список літератури та матеріали судової практики:

Бажанов М.И. Назначение наказания по советскому уголовному праву.- Киев: Вища школа, 1980. С.126-138

Голина В.В. Погашение и снятие судимости по советскому уголовному праву. - Харьков, Вища школа, 1979.

Тютюгин В.И. Погашение и снятие судимости при назначении дополнительного наказания и освобождении от его отбывания // Сов.юстиция, -1981, №22, Стр. 19-21.

Зельдов С.И. Уголовно-правовые последствия судимости. - Орджоникидзе: Изд.-во Северо-Осетинского ун.-та, 1986.-

Кримінальне право України. Загальна частина. Підручник. \ Під ред. Клименка В.А., Мельник М.І. - К., Правові джерела, 2002. - С.306-368

Кримінальне право і законодавство України. Частина загальна. Курс лекцій. \ За ред. М.Й.Коржанського. - К.: Атіка, 2001. - С.376-400

Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про погашення та зняття судимості» від 26. 12. 2003 року № 13.

ТЕМИ РЕФЕРАТІВ:

1. Поняття кримінального права як галузі права.
   
2. Кримінальна відповідальність як вид юридичної відповідальності та її підстава.
   
3. Закон про кримінальну відповідальність – єдине джерело кримінального права.
   
4. Принципи чинності закону про кримінальну відповідальність у просторі.
   
5. Поняття злочину та його ознаки.
   
6. Види визначень поняття злочину в науці кримінального права.
   
7. Відмінність злочину від правопорушення.
   
8. Поняття малозначності діяння та умови застосування ч. 2 ст. 11 КК.
   
9. Класифікація злочинів за їх тяжкістю.
   
10. Співвідношення понять злочину та складу злочину.
    
11. Поняття кваліфікації злочину та її значення.
    
12. Об’єкт злочину та його види і значення.
    
13. Предмет злочину.
    
14. Обов’язкові ознаки об’єктивної сторони злочину.
    
15. Факультативні ознаки об’єктивної сторони злочину.
    
16. Поняття суб’єкту злочину та його ознаки
    
17. Обмежена осудність, її значення.
    
18. Поняття вини, її форми.
    
19. Значення форми вини для кваліфікації злочину і призначення покарання.
    
20. Поняття та види помилок у кримінальному праві, їх вплив на кримінальну відповідальність.
    
21. Проста співучасть та її ознаки.
    
22. Ексцес виконавця та його види.
    
23. Поняття та види одиничного злочину.
    
24. Фізичний непереборний примус: поняття, ознаки.
    
25. Поняття та підстави звільнення від кримінальної відповідальності.
    
26. Ознаки покарання за кримінальним правом.
    
27. Критерії класифікації видів покарань.
    
28. Підстави та порядок призначення довічного позбавлення волі за КК України.
    
29. Загальні засади призначення покарання.
    
30. Призначення покарання за незакінчений злочин.
    
31. Призначення покарання за злочин, вчинений у співучасті.
    
32. Безумовне звільнення від покарання.
    
33. Особливості покарання неповнолітніх.
    
34. Примусові заходи медичного характеру.
    

35. Примусові заходи виховного характеру.


Навчальне видання


ТЕМАТИКА

КУРСОВИХ РОБІТ З ЗАГАЛЬНОЇ ЧАСТИНИ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА УКРАЇНИ ТА МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ

ДО ІНДИВІДУАЛЬНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ


для студентів II курсу

денних та вечірнього факультетів


Укладачі: Анчукова Марина Вікторівна

Гізімчук Сергій Вячеславович

Гродецький Юрій Васильович

Демидова Людмила Миколаївна

Зінченко Ірина Олександрівна

Лемешко Олександр Миколайович

Ломако Володимир Андрійович

Орловський Руслан Семенович

Відповідальна за випуск: І.О. Зінченко