Методичні рекомендації написання курсових робіт > Теми курсових робіт: Тема Зворотна дія закону про кримінальну відповідальність у часі…12 Тема 2 Об’єкт злочину

Вид материала

Методичні рекомендації

Содержание Тема 5. суб’єктивна сторона злочину Основний та додатковий списки літератури Тема 6. осудність та неосудність

Подобный материал:

• Методичні рекомендації до виконання курсових робіт освітньо-кваліфікаційний рівень, 497.61kb.
• Методичні рекомендації для написання курсових робіт з дисципліни " фінансовий менеджмент", 161.42kb.
• Загальні рекомендації для написання курсових, маґістерських (дипломних) робіт послідовність, 316.88kb.
• Методичні рекомендації, 358.86kb.
• Методичні рекомендації з написання та оформлення курсових робіт із навчального курсу, 267.42kb.
• Методичні рекомендації до виконання І захисту курсових робіт у педагогічних коледжах, 350.5kb.
• Методичні рекомендації з підготовки курсових, бакалаврських, дипломних, магістерських, 548.45kb.
• Теми курсових робіт для 4 курсу заочної форми навчання, 17.7kb.
• Тематичний план спецкурсу 5 програма спецкурсу 6 Тема Поняття злочину та його ознаки, 1387.34kb.
• Методичні рекомендації до написання та захисту курсових робіт з дисципліни "Теорія, 312.96kb.

Х Х Х

Малинин В.Б. Причинная связь в уголовном праве. – СПб.: Издательство “Юридический центр Пресс”, 2000.

Сичов П. Обстановка вчинення злочину: проблеми питання // Право України. – 1998. – № 6. – с.106–107.

Тимейко Т.В. Общее учение об объективной стороне преступления. – Ростов–на–Дону: Изд–во Ростов. ун–та, 1977.

Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання застосування судами України адміністративного та кримінального законодавства у зв’язку з набранням чинності Законом України від 22 травня 2003 року «Про податок з доходів фізичних осіб» від 28. 05 2004 року № 9.


ТЕМА 5. СУБ’ЄКТИВНА СТОРОНА ЗЛОЧИНУ

План

1. Поняття суб’єктивної сторони складу злочину та її значення.

2. Ознаки суб’єктивної сторони складу злочину.

3. Поняття вини, її зміст і значення. Принцип суб’єктивного ставлення за вину.

4. Мотив і мета як факультативні ознаки суб’єктивної сторони складу злочину. Їх кримінально-правове значення.


Методичні рекомендації:

При висвітленні першого питання необхідно звернути увагу на важливу роль суб’єктивної сторони як елемента складу злочину. Це внутрішня сторона злочину, певна психічна діяльність особи, що відображає її ставлення до вчинюваного нею суспільно небезпечного діяння і до його наслідків. Необхідно також розкрити зміст суб’єктивної сторони складу злочину, який характеризують такі суб’єктивні ознаки як вина, мотив і мета вчинення злочину.

Далі необхідно показати значення суб’єктивної сторони як завершального етапу у констатації наявності складу злочину. Її наявність чи відсутність дає можливість відмежувати злочинне діяння від незлочинного. Суб’єктивна сторона, форми вини, мотив і мета вчинення суспільно небезпечного діяння істотно впливають на кваліфікацію злочинів і дозволяють відмежовувати суміжні злочини.

Зміст суб’єктивної сторони істотно впливає на ступінь тяжкості вчиненого діяння і тим самим на призначення покарання.

У другому питанні передусім необхідно назвати всі ознаки суб’єктивної сторони, відмітити, що вина - це обов’язкова ознака суб’єктивної сторони, відсутність якої виключає склад злочину.

Необхідно зазначити, що в багатьох умисних злочинах суб’єктивна сторона потребує наявності мотиву і мети, що є її факультативними, тобто не завжди обов’язковими ознаками певних злочинів. Треба мати на увазі, що особливості деяких складів злочинів потребують також з’ясування емоцій, які відчуває особа при вчиненні злочину. Тому необхідно показати в яких випадках закон надає їм значення ознаки суб’єктивної сторони.

При розгляді третього питання необхідно звернутися до ст. 62 Конституції України і ч. 2 ст. 2 ККУ де закріплено принцип суб’єктивного ставлення за вину, відповідно до якого кримінальна відповідальність настає лише тоді, коли буде доведено вину особи у вчиненні злочину.

Необхідно зазначити, що загальне поняття вини є результатом наукових досліджень і вперше закріплено в ст. 23 чинного ККУ, а статті 24 і 25 КК дають визначення окремих видів умислу та необережності.

При аналізі поняття вини необхідно звернути увагу, що вона нерозривно пов’язана з об’єктивними ознаками складу злочину, які відображають її зміст. Потрібно уяснити, що не існує абстрактної вини, відірваної від конкретного протиправного діяння. Тільки таке діяння і становить предметний зміст вини.

Далі слід розкрити зміст вини, її форми та ступінь, а також показати її правове значення.

При висвітленні четвертого питання необхідно дати визначення мотиву та мети вчинення злочину, детально з’ясувати їх зміст, види і показати правове значення.

Основний та додатковий списки літератури:

Борисов В.І. Необережність та її види: Текст лекції. – Х.: Юрид. ін-т. – 1991. – 21 с.

Дагель П.С., Котов Д.П. Суб’єктивная сторона преступления и её установление.- Воронеж: Изд-во ВГУ,-1974

Коржанський М.Й. Презумпція невинуватості і презумпція вини. – К.: Атіка, 2004. – 216 с.

Котов Д.П. Мотиви преступлений и их доказывание.- Воронеж: Изд. ВГУ.-1975

Ломако В.А. Зміст умислу та його види: Текст лекцій.-Х.: Укр. юрид. акад.,1991

Пинаев А.А. Особенности составов преступлений с двойной и смешанной формами вины: Уч. пособие.– Х.: Юрид. ин-т. – 1984. – 52 с.

Рарог А.И. Субъективная сторона преступления и квалификация преступлений.-М.,2001

Тарарухин С.А. Установление мотива и квалификация преступления.-К.,: “Вища школа”,1977

Филимонов В. Теоретические проблемы учения о вине в уголовном праве.-(журнал)//Уголовное право.-2004.-№ 3

Х Х Х

Савченко А.В. Мотив і мотивація злочину. – К.: Атіка. – 2002. – 144 с.

Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру» від 31 травня 2002 року.


ТЕМА 6. ОСУДНІСТЬ ТА НЕОСУДНІСТЬ

План

1. Поняття та кримінально-правове значення осудності.
   
2. Поняття неосудності, її критерії та правові наслідки.
   
3. Обмежена осудність за кримінальним законом. Її правове значення.
   
4. Примусові заходи медичного характеру.
   

Методичні рекомендації:

Починаючи висвітлювати питання про поняття осудності, треба підкреслити, що осудність є обов’язковою ознакою суб’єкта злочину як елемента складу злочину. Поняття осудності визначається згідно з ч.1 ст.19 КК як здатність особи під час вчинення злочину усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. У цьому зв’язку необхідно показати дві ознаки осудності: інтелектуальну та вольову, їх співвідношення. При цьому необхідно показати, що осудною може бути визнана не тільки психічно здорова людина, але й така, що хворіє на будь-яку душевну хворобу, за умови, що під час вчинення злочину вона усвідомлювала свої дії (бездіяльність) і керувала ними. При завершенні першого питання теми слід показати значення осудності як передумови встановлення вини та кримінальної відповідальності особи, що вчинила злочин.

Переходячи до характеристики неосудності, треба проаналізувати ч.2 ст.19 КК та показати, що за кримінальним законом формула неосудності має змішаний характер, тобто ґрунтується на єдності двох критеріїв: юридичного (психологічного) та медичного (біологічного). Після цього слід докладно розглянути кожен з цих критеріїв, а також їх взаємозв’язок при вирішенні питання про визнання особи неосудною. Аналізуючи медичний критерій, важливо мати на увазі, що він являє собою узагальнюючий перелік усіх можливих хворобливих розладів психіки людини, які мають змогу виступати потенційним джерелом його неосудності. Треба дати коротку характеристику кожної ознаки медичного критерію неосудності (хронічної психічної хвороби, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства чи іншого хворобливого стану психіки) та показати, що для наявності медичного критерію неосудності достатньо встановити хоча б одну його ознаку.

Пояснюючи питання про юридичний критерій неосудності, треба врахувати, що він включає дві ознаки: інтелектуальну та вольову. Слід назвати їх та послідовно розкрити кожну з них. Треба пояснити, що розуміють під нездатністю особи усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і в яких випадках правомірно робити висновок, що особа не здатна керувати своїми діями. Тут треба пояснити, чому у понятті неосудності інтелектуальна та вольова ознаки юридичного критерію роз’єднанні сполучником “або”, навести приклади визнання особи неосудною саме за наявності вольової ознаки юридичного критерію (наприклад, суспільно небезпечні діяння клептоманів, піроманів, наркоманів тощо). Наприкінці треба показати значення кожного з вказаних критеріїв для визнання особи неосудною. Тут треба також пояснити, чому саме юридичний критерій є вирішальним при визначенні неосудності, й обґрунтувати, чому визнання особи неосудною не потребує встановлення всіх ознак юридичного та медичного критеріїв. Нарешті необхідно показати значення наслідки визнання особи неосудною.

Висвітлюючи питання про обмежену осудність за кримінальним правом України треба показати, що це питання вперше передбачене новим КК в ст. 20.

Необхідно дати поняття обмеженої осудності, відмежувати її від неосудності, а також показати її кримінально-правове значення.

Для цього слід звернутися до ХІV розділу КК і дати характеристику примусових заходів медичного характеру. Слід визначити мету застосування таких заходів, а також визначити категорії осіб, до яких можливе застосування даних заходів.

Основний та додатковий списки літератури:

Зайцев А.В. К вопросу об уменьшенной вменяемости в уголовном праве // Проблеми законності. Вип.41. – Харків: НЮАУ, 2000, с.164–168.

Ломако В.А. Осудність та неосудність за кримінальним правом України. – Харків: УкрЮА, 1993.

Мельник В. До проблеми обмеженої осудності // Право України. – 1999 – № 1 – с.102–105.

Трахтеров В.С. Вменяемость как условие уголовной ответственности. // Уч. записки Харьк. юрид. ин–та, 1957. – Вып. 2 – С.43–57.

Трахтеров В.С. Вменяемость и невменяемость в уголовном праве (исторический очерк). – Харьков: УкрЮА, 1992.