Створення інтегрованих програм навчання І наукових досліджень

Вид материала

Документы

Содержание На першому курсі На третьому курсі На четвертому курсі На п’ятому курсі 1.Загальні положення кредитно-модульної системи організації навчального процесу 1.1. Європейська кредитно-трансферна Кредити ECTS Навчальний контракт Кредити ECTS 1.1.1. Перезарахування кредитів ECTS 1.1.2. Координатори ECTS 1.1.3. Оцінювання знань в ЕСТS Кількість оцінок у шкалі оцінювання ECTS є компромісною. 1.2. КМСОНП та її функції Перша — сприяння мобільності студентів і викладачів та спрощення переходів з одного університету до іншого. Друга Кредит (credit) 1.3. Мета, завдання та принципи КМСОНП FX означає: „незадовільно” — необхідно виконати певну додаткову роботу для успішного складання іспиту; F 1.4. Індивідуальна та самостійна робота студента Курсова робота (проект) ... Полное содержание

Подобный материал:

• Назва модуля: Основи наукових досліджень, 20.61kb.
• Н. В. Метод навчання інтегрованих мікромодулів у методичній системі виробничого навчання, 152.92kb.
• Методологія наукових досліджень 1 семестр Викладач: Волкова Неля Іванівна Зміст, 103.7kb.
• Ю.І. Прасул основи наукових досліджень, 630.91kb.
• Робоча програма загальні методичні вказівки та індивідуальні завдання до вивчення дисципліни, 156.9kb.
• Бакалаври нормативні навчальні дисципліни: Основи наукових досліджень, 168.09kb.
• Т. І. Проблеми розробки інтегрованих навчальних програм для підготовки компетентних, 140.72kb.
• Програма І робоча програма навчальної дисципліни «технологія наукових досліджень» (для, 893.23kb.
• Правила подання статей для публікації у збірках наукових праць університету, 39.5kb.
• Програма з філософії для студентів 3-го курсу спеціальності „Мікробіологія біологічного, 137.07kb.

ПЕРЕДМОВА

Приєднання України до Європейського простору вищої освіти має визначити домінанту процесу трансформування вищої технічної та гуманітарної освіти — його відповідність основним засадам Болонського процесу, що вимагає подолання низки проблем, серед яких найскладнішими є наступні [6]:

• двоциклічна підготовка фахівців з вищою освітою;
  
• запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу (КМСОНП);
  
• сприяння мобільності студентів у процесі здобуття вищої освіти;
  
• створення інтегрованих програм навчання і наукових досліджень;
  
• зближення процесу навчання та наукових досліджень.
  

Сьогодення висуває нові вимоги до вищої освіти та наукової компетентності фахівця-людини, яка творчо мислить, свідомо орієнтується в інформаційному та науковому просторі, самостійно опановуючи світоглядні парадигми.

Глибоке усвідомлення інноваційних явищ і вміння їх розв’язувати за допомогою неординарних методів неможливе без оволодіння науковим апаратом і логікою наукового процесу, уміння аналізувати й прогнозувати його подальший розвиток. У теорії та практиці вищої школи України накопичено значний досвід, що є основою наукової підготовки майбутнього фахівця та передбачає формування узагальнень на високому рівні мислення, загальної культури.

Постала нагальна потреба оновлення навчального процесу вищої школи у зв’язку із його орієнтацією на європейську модель майбутньої професійної діяльності студентів в умовах КМСОНП. Це сприятиме формуванню особистості з творчим мисленням, здатної самостійно розробляти авторські програми та проекти на високому інтелектуальному рівні. У зв’язку з цим постає питання ефективної підготовки студентів до самостійної, творчої, дослідницької діяльності.

Науковий потенціал вищої школи — це генератор ідей, носій наукової думки. Науково-дослідна діяльність у ВНЗ становить систему, яка передбачає формування у студентів умінь аналізувати наукову літературу, висвітлювати результати науково-теоретичних і дослідницьких пошуків у курсовій, дипломній, магістерській роботах, наукових розвідках тощо.

Організація науково-дослідної роботи студентів у вищих навчальних закладах становить певну систему.

На першому курсі: знайомство з інформаційними джерелами, спеціальною літературою, основними видами наукової продукції, бібліотечними фондами.

На другому курсі: вивчення курсу „Основи наукових досліджень”, обрання теми наукового дослідження в кафедральних гуртках, опрацювання літератури й висвітлення її в рефераті, доповіді на студентській науковій конференції тощо.

На третьому курсі: вивчення стану обраної теми дослідження, проведення експерименту під час виробничої практики, результати якого висвітлюються в звіті, курсовій роботі або в доповіді на студентському науковому семінарі (конференції).

На четвертому курсі: апробація обраної теми дослідження під час виробничої практики, результати якої висвітлюються в курсових роботах зі спеціальних дисциплін, ураховуючи специфіку спеціалізації.

На п’ятому курсі: узагальнення результатів науково-дослідної роботи за весь період навчання у дипломній роботі спеціаліста або розробка власного шляху наукового пошуку для вирішення обраної проблематики, результати дослідження якого узагальнюються в магістерській дисертації.

Така структуралізація етапів науково-дослідницької діяльності студентів досить схематична й умовна, але дає загальну уяву про рух від навчального до творчого усвідомлення пошуку і не заперечує кардинального шляху професійного зростання студента.

Навчальний процес відбувається набагато ефективніше, якщо він пов’язаний із вирішенням виробничих або проблемних ситуацій. Вони мають мотиваційну основу, а зацікавленість предметом дослідження сприяє ефективності розумової діяльності.

Підготовка сучасного фахівця-дослідника можлива за умов дотримання творчого розвитку особистості студента, індивідуалізації процесу навчання на що і спрямована КМСОНП.

На сучасному етапі динамічного розвитку освіти є сенс так організувати науково-дослідний процес, щоби студенти осягнули усі сфери професійного становлення, що забезпечить формування дослідника, творчий розвиток особистості якого досягається використанням у навчальному процесі інноваційних форм організації діяльності, створенням наукових центрів, дослідницьких лабораторій.

У контексті проблематики знаходиться і технологія навчання, зокрема курсу „Основи наукових досліджень”, що має прояв у різних методиках та підходах, кінцевою метою яких є не лише процес засвоєння, а й творчого усвідомлення та наукового пізнання на евристично-науковому рівні.

Уміння правильно, логічно побудувати власну думку, чітко викласти її зміст — одна з вимог наукового дослідження, що веде до глибокого усвідомлення термінологічного апарату та набуття методологічних основ наукового дослідження.

Таким чином, крім прикладних, вирішуються такі завдання, як вміння приймати власні рішення, орієнтуватися в інформаційному просторі, нестандартно вирішувати складні наукові завдання, що дозволить зробити крок до майбутніх відкриттів, до кардинально нових технологій у навчанні.


1.ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ КРЕДИТНО-МОДУЛЬНОЇ СИСТЕМИ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ

Приєднання України до Болонського процесу, відомого як єдиний Європейський простір вищої освіти, відбулося у травні 2005р. Але це не означає сліпого копіювання українськими ВНЗ європейських стандартів вищої освіти. Кожна країна має право на збереження своїх кращих національних освітянських надбань.

Країни-учасниці Болонського процесу домовились про використання на теренах Європи так званої Європейської системи перезарахування кредитів (European Credit Transfer System — ECTS), яка реалізується в Україні як кредитно-модульна система організації навчального процесу (КМСОНП).

1.1. Європейська кредитно-трансферна

система накопичення — ECTS

Визнання освіти і дипломів є передумовою для створення відкритої європейської зони освіти і підготовки, де студенти і викладачі можуть пересуватися без перешкод. Тому Європейська система перезарахування кредитів (ECTS) була розроблена в експериментальному проекті, організованому в рамках програми “Іразмес” як засіб покращання визнання освіти для навчання за кордоном. Зовнішнє оцінювання ECTS продемонструвало потенціал системи і Європейська комісія вирішила включити ECTS у свою програму “Сократе” зокрема у розділ 1 про вищу освіту (“Іразмес”). ECTS зараз рухається від своєї обмеженої вузької експериментальної стадії до ширшого використання як елемента європейського масштабу у вищій освіті.

ECTS забезпечує інструментом, щоб гарантувати прозорість, збудувати мости між навчальними закладами і розширити можливості вибору для студентів. Система сприяє полегшенню визнання навчальних досягнень студентів закладами через використання загальнозрозумілої системи оцінювання — кредити і оцінки — а також забезпечує засобами для інтерпретації національних систем вищої освіти.

Система ECTS базується на трьох ключових елементах: інформації (стосовно навчальних програм і здобутків студентів), взаємної угоди (між закладами-партнерами і студентом) і використання кредитів ECTS (щоб визначити навчальне навантаження для студентів). Ці три ключові елементи приводяться в дію через використання трьох основних документів: інформаційного пакета, форми заяви/навчального контракту і переліку оцінок дисциплін. Більш за все ECTS використовується студентами, викладачами і закладами, які хочуть зробити навчання за кордоном невід’ємною частиною освітнього досвіду.

За своєю суттю ECTS жодним чином не регулює змісту, структури чи еквівалентності навчальних програм. Це є питаннями якості, яка повинна визначатися самими вищими навчальними закладами під час створення необхідних баз для укладання угод про співпрацю, двосторонніх чи багатосторонніх. Кодекс хорошої практики, що називається ECTS, забезпечує тих дійових осіб інструментами, щоб створити прозорість і сприяти визнанню освіти.

Повне визнання навчання є необхідною умовою для втілення програми обміну студентами в рамках програм “Сократе” чи “Іразмес”. Повне визнання навчання означає, що період навчання за кордоном (включаючи екзамени чи інші форми оцінювання) заміняє порівнюваний період навчання у місцевому університеті (включаючи екзамени чи інші форми оцінювання), хоча зміст погодженої програми навчання може відрізнятися.

Використання ECTS є добровільним і базується на взаємній довірі і переконанні щодо якості навчальної роботи освітніх закладів-партнерів.

ECTS забезпечує прозорість через такі засоби:

1. Кредити ECTS, які є числовим еквівалентом оцінки, що призначається розділам курсу, щоб окреслити обсяг навчального навантаження студентів, необхідний для завершення курсу;

2. Інформаційний пакет, який дає письмову інформацію студентам і працівникам про навчальні заклади, факультети, організації, структуру навчання і розділів курсу;

3. Перелік оцінок з предметів, який показує здобутки студентів у навчанні у спосіб, який є всебічним і загальнозрозумілим, і може легко передаватися від одного закладу до іншого;

4. Навчальний контракт, що стосується навчальної програми, яка буде вивчатися, і кредитів ECTS, які будуть присвоюватись за успішне її закінчення, є обов’язковим як для місцевого і закордонного закладів (home and host institutions), так і для студентів.

Хороше спілкування і гнучкість також необхідні, щоб сприяти визнанню навчання, завершеного чи пройденого за кордоном. У цьому координатори ECTS повинні відіграти важливу роль, оскільки їхніми основними завданнями є займатися навчальними і адміністративними аспектами ECTS.

Повний діапазон розділів курсу факультету/закладу, який користується ECTS, повинен, у принципі, бути доступним для студентів, які навчаються за програмою обміну, включаючи розділи курсів, що читаються на рівні докторантури. Студентам слід давати можливість проходити звичайні розділи курсу — ті, що спеціально для них розроблялися — і не слід позбавляти можливості дотримуватися вимог для одержання ступеня чи диплому закордонного закладу.

ECTS також дає можливість для подальшого навчання за кордоном. З ECTS студент не обов’язково повернеться назад до місцевого закладу після періоду навчання за кордоном; він/вона може віддати перевагу тому, щоб залишитися у закордонному закладі — можливо, щоб здобути ступінь — чи навіть перейти до третього закладу. До компетенції закладів належить вирішувати прийнятне це чи ні, і які умови студент повинен виконати, щоб одержати диплом чи реєстрацію перезарахування. Перелік оцінок дисциплін є особливо корисним за цих умов, оскільки він показує історію навчальних здобутків студентів, яка допоможе закладам приймати ці рішення. ECTS може мати успіх лише за умов добровільної участі, прозорості, гнучкості і клімату взаємної довіри і упевненості. Штат працівників потрібно інформувати і готувати до застосування норм і механізмів ECTS.

Основними вимогами є:

• Призначення координатора ECTS від навчального закладу.
  
• Призначення координаторів ECTS з числа працівників кафедр (факультетів) за дисциплінами на усіх факультетах, що мають намір користуватися ECTS.
  
• Призначення кредитів ECTS для блоків курсу.
  
• Випуск інформаційного пакета щодо усіх навчальних предметів/дисциплін, у яких ECTS буде використовуватись/ використовується, рідною мовою та однією з поширених мов країн ЄС.
  
• Використання форм заяв для студентів, перелік оцінок дисциплін і навчальних контрактів.
  

Кредити ECTS є числовим еквівалентом оцінки (від 1 до 60), призначеної для розділів курсу, щоб охарактеризувати навчальне навантаження студента, що вимагається для їх завершення. Вони відображають кількість роботи, якої вимагає кожен блок курсу відносно загальної кількості роботи, необхідної для завершення повного року академічного навчання у закладі, тобто лекції, практичні заняття, семінари, консультації, виробнича практика, самостійна робота — в бібліотеці чи вдома — і екзамени чи інші види діяльності, пов’язані з оцінюванням. ECTS, таким чином, базується на повному навантаженні студента, а не обмежується лише аудиторними годинами.

Кредити ECTS — це скоріше відносне, а не абсолютне мірило навчального навантаження студента. Вони лише визначають, яку частину загального річного навчального навантаження займає один блок курсу в закладі чи факультеті, який призначає кредити.

У ECTS 60 кредитів становить навчальне навантаження на один навчальний рік, і, як правило, 30 кредитів на семестр, і 20 кредитів на триместр.

Кредити ECTS забезпечують відповідність програми з точки зору навчального навантаження на період навчання за кордоном.

1.1.1. Перезарахування кредитів ECTS

Місцеві і закордонні заклади готують інформацію і обмінюються переліком оцінок дисциплін для кожного студента, який бере участь у ECTS до і після навчання за кордоном. Копії цих переліків додаються до особистої справи студента. Місцевий навчальний заклад визнає загальну суму кредиту, одержаного його студентами у закладах-партнерах за кордоном, щоб кредити для пройденого блоку курсу замінили кредити, які у протилежному випадку були б отримані у їхньому місцевому закладі. Навчальний контракт дає студентові гарантію авансом, що кредити для затвердженої програми навчання будуть перезараховані (див частину “Форма заяви ECTS/Навчальний контракт”).

Діють дві моделі, що дають позитивний результат. Розглянемо їх.

Деякі місцеві заклади дотримуються моделі курсу ”рік за роком” чи “семестр за семестром”. Тут навчальний контракт між закладом і студентом дозволить блок вибраних розділів курсу замінити роком чи семестром у місцевому закладі. Успішний студент після повернення одержить блок кредитів, який можна занести в офіційні документи студента і така інформація матиме для нього вагоміше значення, аніж перелік індивідуальних розділів курсу. Таким чином, дається повне визнання навчання.

Інші місцеві заклади визначають свою кваліфікацію з точки зору переліку розділів курсу, які необхідно засвоїти і здати протягом певної кількості років. У навчальні контракти будуть внесені списки розділів курсу чи групи розділів курсу, які відповідають розділам курсу у місцевому закладі і на які буде даватися офіційне визнання освіти. Розділи місцевого курсу могли б справді бути записаними у навчальному контракті поруч з розділами із закордонного курсу (host course). Після повернення успішному студентові присвоюється кредит, що стосується розділів курсу місцевого закладу. Загальну кількість кредитів, визнаних у такий спосіб, слід зіставити із загальною кількістю, присвоєних закордонним закладом. Таким чином, дається офіційне визнання освіти.

Ця друга модель є більш складною для використання, але перезарахування “розділ за розділом” потрібне для деяких державних систем і на особливі вимоги деяких професій. Там, де місцевий курс (home course) включає в себе факультативний матеріал як вимогу навчальної програми, перезарахування кредиту щодо цих компонентів може бути особливо простим. Справді, заклади можуть використовувати програму з обміну студентами з ECTS, щоб розширити діапазон можливих варіантів вибору, доступних для їхніх студентів.

Присвоєння кредиту є обов’язком закладу, що приймає (host institution), а студенти часом повертаються додому з меншими кредитами, ніж вони сподівалися. Якщо закордонний заклад надає таку можливість своїм студентам, то і приїжджий студент повинен теж мати на це право. Після закінчення питання студентської успішності належить до компетенції їхнього місцевого закладу і вирішується відповідно до його правил.

У випадку серйозної невдачі, студент може потребувати повторення навчання у вітчизняному закладі, продовжуючи курс студента. Кредит слід перенести для будь-яких розділів курсу, у якому студент досягнув успіху. У випадку часткової невдачі вітчизняний заклад може дозволити студенту пройти їхнє власне оцінювання і може потім присвоїти свій кредит. Правила закладу є дуже різноманітними щодо цього.

1.1.2. Координатори ECTS

Навчальні заклади, які користуватимуться ECTS, повинні призначити координатора ECTS від закладу і від кожного задіяного факультету, їхня роль полягатиме у тому, щоб займатися адміністративними й академічними аспектами ECTS і надавати консультації студентам.

Ця частина в загальних рисах описує роль, яку координатори ECTS відіграють у втіленні в життя процесу ECTS, хоча певний розподіл обов’язків між координаторами від закладу і факультету може змінюватися від закладу до закладу. До компетенції закладу належить прийняття рішень стосовно розподілу завдань між координаторами ECTS та іншими колегами, які займаються міжнародними зв’язками.

Важливість ролі координатора від закладу полягає в тому, щоб гарантувати виконання зобов’язань закладу перед нормами ECTS і механізмами реалізації.

До загальних обов’язків координатора належатиме сприяння поширенню ECTS як на рівні закладу, так і за його межами, наприклад, в рамках міжнародних програм про співпрацю, сприяння практичному втіленню ECTS і надання підтримки координаторам від факультетів. Особливо у великих закладах важливо, щоб координатором від закладу була особа достатньо високого рангу, яка матиме міцні зв’язки як з навчальною, так і з адміністративною структурами закладу.

1.1.3. Оцінювання знань в ЕСТS

Шкала оцінювання знань в ЕСТS відрізняється від вітчизняної і має такий вигляд (табл. 1.1)


Таблиця 1.1

Шкала оцінювання ECTS

Оцінка ECTS	Процент студентів, які зазвичай успішно досягають відповідної оцінки	Визначення
A	10	ВІДМІННО – відмінне виконання лише з незначною кількістю помилок
B	25	ДУЖЕ ДОБРЕ – вище середнього рівня з кількома помилками
C	30	ДОБРЕ – в загальному правильна робота з певною кількістю грубих помилок
D	25	ЗАДОВІЛЬНО – непогано, але зі значною кількістю недоліків
E	10	ДОСТАТНЬО – виконання задовольняє мінімальні критерії
FX	–	НЕЗАДОВІЛЬНО – потрібно додатково працювати перед тим, як отримати залік
F	–	НЕЗАДОВІЛЬНО – необхідна серйозна подальша робота

Кількість оцінок у шкалі оцінювання ECTS є компромісною. Менша кількість оцінок дала б занадто мало інформації, більша кількість оцінок означала б певні уточнення, яких не існує, та спричинила б збільшення механічної роботи у виставленні оцінок. Визначення п’яти прохідних рівнів оцінок було обране для максимізації значення оцінок “А” та “Е”.

Подвійне використання терміна “відмінно” та статистичного виразу “найвищі десять відсотків студентів” представляє два підходи до загальної мети. Шкала не нав’язує визначення “відмінно” кожному закладу, радше вона нав’язує це визначення оцінці “А” шкали ECTS. Багато пунктів присвячені вибору цифри 10%. Більш суворого визначення важко було б досягнути у деяких закладах, але більш загальне визначення знизило б стимул для більш здібних студентів.

Крім того, шкала оцінювання ECTS не базується на припущенні про будь-який розподіл студентських оцінок, вона базується на визначенні досконалості. Визначення системою ECTS досконалості та остаточної оцінки створено для полегшення перезарахування, але не для заміни та створення плутанини в оцінках, виставлених у закладі, де навчається студент.

Хоча більше уваги приділяється оцінці “відмінно”, визначення нижчих оцінок відіграє важливу роль для дуже великої кількості студентів та потребує впровадження шкали ECTS на всіх рівнях досягнень.

Неможливо визначити єдиний критерій систем оцінювання у європейських країнах. У більшості країн є всезагальна система оцінювання, котра в жодному випадку не є універсальною; крім цього, визначення бала “проходження” по певній шкалі може різнитися між закладами, і межа застосування всіх доступних балів суттєво відрізняється у різних закладах, змінюється з року в рік, та є відмінною згідно з кожним предметом.

Однією із основних засад шкали оцінювання системи ECTS є те, що вона досить чітко визначена для того, щоб заклади прийняли свої рішення з приводу застосування цієї шкали.

Спосіб відповідності балів закладу до шкали оцінювання системи ECTS такий:

• Заклад розглядає розподіл балів, присвоєних студентам. Для того, щоб отримати 10-25-30-25-10 балів за моделлю, межі між оцінками відповідали б 10%, 35%, 65% та 90% загальної кількості успішних студентів.

• Неможливо накреслити статистичну межу оцінки, яку отримали 10% кращих студентів, так само до уваги повинні братись ключові слова, як і статистика. Шкала має міцне статистичне підкріплення, але статистичні дані повинні бути поєднані із реалістичним описовим підходом. Наприклад, в призначенні оцінки “А” системи ECTS заклад Британії, присуджуючи відзнаку першого класу 8% своїх студентів, може цілком вирішити зберегти те саме визначення “найкращої успішності” щодо оцінки системи ECTS, та заклад Італії, присуджуючи 30 е lode 14 % своїх студентів, не матиме жодних засобів розрізнення цих студентів. З іншого боку, присудження Маоіста de Honor закладом Іспанії менш ніж 5% своїх студентів і тому було б надто обмежене визначення “найкращої успішності” для цілей системи ECTS.

• Низьке розрізнення виданих оцінок в Іспанії, Нідерландах і, можливо, Греції може зробити малюнок меж оцінки системи ECTS досить складним. В яскравому прикладі 70% студентів групи присвоєно 7 балів у виданому записі датського закладу, легко охоплюючи оцінки “С” та “D” системи ECTS. Зазвичай потрібно видати оцінку 7, навіть якщо екзаменатор нагороджує вищими балами, можливо 6.8 або 7.2. Тому бали екзаменатора можуть застосовуватися у цих країнах для досягнення реалістичного розподілу студентів серед оцінок системи ECTS.

• Важливим є розподіл балів для встановлення оцінок. Розподіл балів курсу може змінюватись з року в рік, також можуть бути відмінності між кількісним та якісним ступенем занять. Чим більше наближення закладу до єдиного критерію між своїми балами та шкалою оцінювання системи ECTS, тим легше відбудеться процес оцінювання.

1.2. КМСОНП та її функції

Задля долучення до Болонського процесу, впровадження ECTS, застосування наведеної моделі стандартизованого Європейського додатку до диплома у вищих навчальних закладах України, які мають III-IV рівень акредитації, має здійснюватись через кредитно-модульну систему організації навчального процесу (КМСОНП) та системи об’єктивного педагогічного контролю знань.

Підставами для запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу в Україні є:

• інтеграція до Європейського простору вищої освіти;
  
• вступ до Світової організації торгівлі;
  
• входження до Болонського процесу;
  
• реалізація дистанційної форми вищої освіти.
  

Впровадження модульно-кредитної системи у вищій школі України переслідує наступні цілі:

• досягнення відповідності стандартам європейської системи освіти, яка виходить із знань, умінь та навичок, що є надбанням випускника;
  
• запитуваність українських освітянських кваліфікацій європейським ринком праці;
  
• затвердження загальносприйнятної та порівняльної системи освітньо-кваліфікаційних ступенів;
  
• впровадження стандартизованого додатка до диплому, модель якого була розроблена Європейською Комісією, Радою Європи та UNESCO/CEPES і який містить детальну інформацію про результати навчання випускника;
  
• стимулювання викладачів і студентів вищих навчальних закладів до вдосконалення системи об’єктивної оцінки якості знань;
  
• забезпечення „прозорості” системи вищої освіти та слушного академічного та професійного визнання кваліфікацій (дипломів, ступенів, посвідчень і таке інше).
  

Кредитно-модульній системі, як невід’ємному атрибуту Болонської декларації, надаються дві основні функції.

Перша — сприяння мобільності студентів і викладачів та спрощення переходів з одного університету до іншого.

Друга — акумулююча, чітке визначення обсягів проведеної студентом роботи з урахуванням усіх видів навчальної та наукової діяльності. Сума кредитів визначає на що здатний студент, який навчається за тією чи іншою програмою.

Запровадження кредитно-модульної системи є важливим фактором для стимулювання ефективної роботи викладача і студента, збільшення часу їх безпосереднього індивідуального спілкування в процесі навчання.

Модулі у КМСОНП конструюються як системи навчальних елементів, об’єднаних ознакою відповідності визначеному об’єкту професійної діяльності. Останній розглядається як деякий обсяг навчальної інформації, що має самостійну логічну структуру, зміст і що дозволяє оперувати цією інформацією в процесі розумової діяльності студента.

Модульна організація змісту навчальної дисципліни менш за все є механічним перенесенням розділів програми до навчальних модулів, оскільки вимагає глибокої аналітико-логічної роботи над змістовим наповненням дисципліни, структурування її як системи, а не довільного конгломерату наукової інформації.

Другою умовою реалізації модульного принципу організації змісту навчальної дисципліни є можливість виділити генеральні наскрізні ідеї професійної діяльності, на розкриття і засвоєння яких спрямований кожний модуль.

Для студента — майбутнього фахівця — важливо не лише осмислити й засвоїти інформацію, а й оволодіти способами її практичного застосування і прийняття рішень.

За таких умов зменшується частка прямого, зовні заданого інформування і розширюється застосування інтерактивних форм та методів роботи студентів під керівництвом викладача (тьютора) та повноцінної самостійної роботи в лабораторіях, читальних залах, на об’єктах майбутньої професійної діяльності, що особливо важливо для системи дистанційного навчання.

Створення системи кредитів має полегшити порівняння закінчених курсів і сприяти максимальному розширенню мобільності студентів.

Кредит (credit) — умовна одиниця виміру навчального навантаження студента при вивченні якоїсь складової навчальної програми чи окремої дисципліни (курсу), виконаної студентом під час навчання. Кредит — мінімальна одиниця, яка точно документується, часто означає навчання впродовж тижня (суму аудиторної і самостійної роботи студента).

Проблемою для вищої школи України у контексті Болонського процесу є:

• по-перше, визначення витрат навчального часу студента певного інтелектуального рівня розвитку на адекватне вивчення навчального матеріалу в об’ємі модуля, тобто ув’язування навчального модуля з кредитами;
  
• коли місцевий та закордонний заклади вирішать, як їхні бали відповідатимуть оцінкам системи ECTS, відбувається перезарахування оцінок.
  

Як можна побачити із вищезазначеного, заклади вищої освіти вільні застосовувати шкалу оцінювання системи ECTS найбільш доцільним, на їхню думку, чином. Проте виявлення незначної гнучкості наполегливо рекомендується, оскільки шкалу оцінювання системи ECTS створено для відображення різних систем оцінювання, які існують у країнах-членах ЄС та країнах Європейської асоціації вільної торгівлі.

Місцеві і закордонні навчальні заклади готують інформацію і обмінюються переліком оцінок дисциплін для кожного студента, який бере участь у ECTS до і після навчання за кордоном. Місцевий навчальний заклад визнає загальну суму кредиту, одержаного його студентами у закладах-партнерах за кордоном, щоб кредити для пройденого блоку елементів навчального плану замінили кредити, які у протилежному випадку були би отримані у їхньому місцевому закладі. Навчальний контракт студентові гарантує авансом, що кредити для затвердженої програми навчання будуть перезараховані.

На виконання основних завдань колегії Міністерства освіти і науки від 28 лютого 2003 р. (протокол №2/3-4), що спрямовані на реалізацію Послання Президента України до Верховної Ради України „Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки: „Європейський вибір” і Національної доктрини розвитку освіти України, Департаментом вищої освіти разом з вищими навчальними закладами проведено аналіз стану та можливих шляхів реформування організації навчального процесу у вищих навчальних закладах.

Проведений аналіз показав, що нинішня система підготовки фахівців з вищою освітою має певні недоліки, а саме:

• відсутність систематичної роботи студентів протягом навчального семестру;
  
• низький рівень активності студентів і відсутність елементів змагання в навчальних досягненнях;
  
• можливість необ’єктивного оцінювання знань студентів;
  
• значні затрати бюджету часу на проведення екзаменаційної сесії;
  
• відсутність гнучкості в системі підготовки фахівців;
  
• недостатній рівень адаптації до швидкозмінних вимог світового ринку праці;
  
• низька мобільність студентів щодо зміни напрямів підготовки, спеціальностей та вищих навчальних закладів;
  
• мала можливість вибору студентом навчальних дисциплін.
  

Для подолання недоліків існуючої системи підготовки фахівців може бути запроваджена кредитно-модульної системи, яка передбачає:

• відхід від традиційної схеми „навчальний семестр – навчальний рік, навчальний курс”;
  
• раціональний поділ навчального матеріалу дисципліни на модулі і перевірку якості засвоєння теоретичного і практичного матеріалу кожного модуля;
  
• перевірку якості підготовки студентів до кожного лабораторного, практичного чи семінарського заняття;
  
• використання більш широкої шкали оцінки знань;
  
• вирішальний вплив суми балів, одержаних протягом семестру, на підсумкову оцінку з навчальної дисципліни;
  
• стимулювання систематичної самостійної роботи студентів протягом усього семестру і підвищення якості їх знань;
  
• підвищення об’єктивності оцінювання знань студентів;
  
• запровадження здорової конкуренції в навчанні;
  
• виявлення та розвиток творчих здібностей студентів.
  

Одним з найважливіших стратегічних завдань на сьогоднішньому етапі модернізації системи вищої освіти України є забезпечення якості підготовки фахівців на рівні міжнародних вимог.

Входження України до єдиного Європейського та Світового освітнього простору не можливе без запровадження такого багатоцільового механізму як Європейська кредитно-трансферна та акумулююча система (ECTS).

Ця система запроваджується на інституціональному, регіональному, національному та Європейському рівнях і є однією з ключових вимог Болонської декларації 1999 року.

Окремі вищі навчальні заклади України мають досить вагомі напрацювання з впровадження елементів ECTS, зокрема з модульно-рейтингової системи оцінювання знань студентів.

Нагальною потребою є розширення впровадження елементів ECTS за рахунок введення кредитно-модульної системи формування навчальних програм; посилення ролі самостійної роботи студентів та змін педагогічних методик, впровадження активних методів та сучасних інформаційних технологій навчання.

Як свідчить практика, час на сесійний контроль при сучасній системі організації навчального процесу використовується не раціонально. Відстрочка зворотного зв’язку на кінець семестру не дозволяє приймати оперативні виховні і дидактичні заходи щодо підвищення якості навчання (контроль будь-якого процесу після його завершення неможливий).

При кредитно-модульній системі організації навчального процесу в вищих навчальних закладах зміст навчальних дисциплін розподіляється на змістові модулі (2-4 за семестр). Змістовий модуль (розділ, підрозділ) навчальної дисципліни містить окремі модулі (теми) аудиторної і самостійної роботи студента. Кожен змістовий модуль має бути оцінений.

Студент інформується про результати оцінювання навчального модуля, як складової підсумкового оцінювання засвоєння навчальної дисципліни.

Підсумкове оцінювання засвоєння навчального матеріалу дисципліни визначається без проведення семестрового екзамену (заліку) як інтегрована оцінка засвоєння всіх змістових модулів з врахуванням „вагових” коефіцієнтів.

Студент, що набрав протягом семестру необхідну кількість балів, має можливості:

• не складати екзамен (залік) і отримати набрану кількість балів як підсумкову оцінку;
  
• складати екзамен (залік) з метою підвищення свого рейтингу за даною навчальною дисципліною;
  
• ліквідувати академічну різницю, пов’язану з переходом на інший напрям підготовки чи до іншого вищого навчального закладу;
  
• поглиблено вивчити окремі розділи (теми) навчальних дисциплін, окремі навчальні дисципліни, які формують кваліфікацію, що відповідає сучасним вимогам ринку праці;
  
• використати час, що відведено графіком навчального процесу на екзаменаційну сесію, для задоволення своїх особистих потреб.
  

Студент, що набрав протягом семестру менше необхідної кількості балів, зобов’язаний складати екзамен (залік).

1.3. Мета, завдання та принципи КМСОНП

Метою — впровадження КМСОНП є підвищення якості вищої освіти фахівців і забезпечення на цій основі конкурентоспроможності випускників та престижу української вищої освіти у світовому освітньому просторі.

Основними завданнями КМСОНП є:

• адаптація ідей ECTS до системи вищої освіти України для забезпечення мобільності студентів у процесі навчання та гнучкості підготовки фахівців, враховуючи швидкозмінні вимоги національного та міжнародного ринків праці;
  
• забезпечення можливості навчання студентові за індивідуальною варіативною частиною освітньо-професійної програми, що сформована за вимогами замовників і побажанням студента та сприяє його саморозвитку і відповідно підготовці до життя у вільному демократичному суспільстві;
  
• стимулювання учасників навчального процесу з метою досягнення високої якості вищої освіти;
  
• унормування порядку надання можливості студенту отримання професійних кваліфікацій відповідно до ринку праці.
  

Щодо принципів КМСОНП, то:

• Порівняльність трудомісткості кредитів полягає в досягненні кожним студентом встановлених ECTS норм, які забезпечують академічну мобільність студентів, державне і міжнародне визнання результатів освіти на конкретних етапах виконання студентом індивідуального навчального плану.
  
• Кредитність полягає в декомпозиції змісту освіти й навчання на відносно єдині та самостійні за навчальним навантаженням студентів частки, які забезпечують:
  

а) на рівні індивідуального навчального плану — набір (акумулювання) заданої трудомісткості кількості кредитів, які відповідають розрахунковій нормі виконання студентом навчального навантаження в умовах кредитно-модульної організації навчального процесу;

б) на рівні вивчення навчальної дисципліни — набір (акумуляція) заданої для даної дисципліни кількості кредитів, що включають в себе виконання необхідних видів робіт, які передбачені програмою вивчення навчальної дисципліни.

• Модульність визначає підхід до організації оволодіння студентом змістовими модулями і проявляється через специфічну для модульного навчання організацію методів й прийомів навчально-виховних заходів, основним змістом яких є активна самостійно-творча пізнавальна діяльність студента.
  
• Методичне консультування полягає у науковому та інформаційно-методичному забезпеченні діяльності учасників освітнього процесу.
  
• Організаційна динамічність полягає в забезпеченні можливостей зміни змісту навчання з урахуванням динаміки соціального замовлення і потреб праці.
  
• Гнучкість та партнерство полягає в побудові системи освіти так, щоб зміст і шляхи досягнення цілей освіти та професійної підготовки відповідали індивідуальним потребам і можливостям студента.
  
• Пріоритетність змістової й організаційної самостійності та зворотного зв’язку полягає у створенні умов організації навчання, що вимірюється та оцінюється результатами самостійної пізнавальної діяльності студентів.
  
• Науковість та прогностичність полягає у побудові (встановленні) стійких зв’язків змісту навчання з науковими дослідженнями.
  
• Технологічність та інноваційність полягає у використанні ефективних педагогічних та інформаційних технологій, що сприяє якісній підготовці фахівців з вищою освітою та входженню в єдиний інформаційний та освітній простір.
  
• Усвідомлення перспективи полягає в забезпеченні умов для глибокого розуміння студентом цілей освіти та професійної підготовки, а також можливості їх успішного досягнення.
  
• Діагностичність полягає в забезпеченні можливості оцінювання рівня досягнення та ефективності, сформульованих і реалізованих в системі, цілей освіти та професійної підготовки.
  

Контроль успішності студента в КМСОНП здійснюється з використанням методів і засобів, що встановлюються вищим навчальним закладом. Академічні успіхи студента визначаються за допомогою системи оцінювання, що використовується у вищому навчальному закладі, реєструється прийнятим у вищому навчальному закладі чином з обов’язковим переведенням оцінок до національної шкали та шкали ECTS.

Оцінки студентам можна виставляти так:

За шкалою ECTS	За національною шкалою	За шкалою ВНЗ
А	5 (відмінно)	90-100
ВС	4 (добре)	75-89
DE	3 (задовільно)	60-74
FX	2 (незадовільно) з можливістю повторного складання	35-59
F	2 (незадовільно) з обов’язковим повторним курсом	1-34