Методичні рекомендації для магістрантів зі спеціальностей 110201 „фармація

Вид материала

Содержание

Список літератури
Методичні рекомендації
Тестові завдання для самоконтролю
Зміст тестових завдань
Навчальний матеріал
И.К. Пантина. – М.: Политиздат, 1982. – 431с.
Тягло А.В., Воропай Т.С. Критическое мышление. – Харків: Ун-т внутр. дел, 1999. – 285с.
Горелов А.А. Концепции современного естествознания. - М.: ВЛАДОС, 2000. – 512 с.

Подобный материал:

1 2 3

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

ДО СЕМІНАРСЬКИХ І ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

Гетьманова А.Д. Логика.—М.: Добросвет, 1999.
Подольская Е.А., Куликова О.Н. Практикум по логике и методологии научног познания. –Х.: Изд-во НФаУ, 2000.
Сабитов Р.А. Основы научных исследований. – Челябинск: Челяб. Гос. Университет, 2002.
Поппер К. Логика и рост научного знания. –М., 1983.
Кожухова Т.В., Кайдалоіва Л.Г., Шпалінський В.В.

Основи психолого-педагогічних досліджень. –

Х.: Вид-во НФаУ, 2002.

6. Солодухин О.А. Логика. – Ростов н/Д: Феникс, 2004.

7. Краткий словарь по логике/ Под ред. Д.П. Горского. –М., 1991.

8. Горелов А.А. Концепции современного естествознания. –М., 2000.

9. Образцов П.И. Методы и методология психолого-педагогического исследования. – СПб, 2004.

10. Здобувачу наукового ступеня: Метод. рекоменд./ Упоряд. С.В. Сьомін. – К., 2002.

11. Впереди ХХІ век: Перспективы, прогнозы, футурология. –

М., 2000.

12. Риккерт Г. Науки о природе науки о культуре. – М., 2001.

13. Кутырев В.А. Культура и технология: борьба миров. – М., 2001.

14. Козырева А. Ю. Лекции по педагогике и психологии

творчества. – Пенза, 1994.

15. Тягло А.В., Воропай Т.С. Критическое мышление. –

Х.:Ун-т внутр. дел, 1999.

16. Цивилизация, культура, лмчность. – М., 1999.

17. Агацци Э. Моральное измерение науки и техники. М., 1988.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

ДО ВИКОНАННЯ КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ

Виконання контрольної роботи є одним із різновидів самостійної роботи магістрантів у ході вивчення дисципліни з методології та логіки наукових досліджень. За своєю структурою і змістом зазначена письмова робота складається із відповідей на питання, які охоплюють основні розділи і теми навчальної курсу. Кожний варіант передбачає характеристику одного з видів науково-дослідної роботи, викладення основних методологічних положень й характеристику логічних законів і принципів у науковому пошуку.

Форма подання роботи – це письмовий варіант з титульним аркушем, в якому вказується номер варіанту. На наступній сторінці необхідно навести питання, а далі, за відповідним номером, вже викладаються відповіді. Наприкінці письмової роботи подається список використаної літератури. Кожна відповідь структурується за змістом на вступ, основний матеріал і підсумкову частину.

Текст контрольної роботи виконується в рукописному або друкованому варіанті. За обсягом кожна відповідь повинна становити не менше 3 сторінок ( якщо брати до уваги рукописне виконання на аркушах форматом А5). Мінімальна кількість використаних джерел повинна становити не менше 5.

Загальна оцінка за результатами виконання контрольної роботи є середньою арифметичною оцінювань кожної відповіді на запропоновані питання. При оцінюванні враховується адекватність змісту відповідей поставленим питанням, їх точність й спрямованість, логічна завершеність.

Варіанти контрольних робіт

Варіант №1.

1.Характеристика реферату як різновиду дослідної роботи.

2.Методологічні рівні наукового пошуку.

3.Поняття про формальну логіку та логіку науки.

Варіант №2.

1Характеристика наукової статті як виду дослідної роботи.

2.Філософський рівень наукового пошуку.

3.Наукова мова як система понять, символів і логічних форм.

Варіант №3.

1.Характеристика курсової роботи.

2.Загальнонауковий рівень дослідження.

3.Основні логічні форми.

Варіант №4.

1.Характеристика навчально-дослідного проекту.

2.Методологічний рівень дослідження у аспекті конкретного наукового пошуку.

3.Категорія поняття, визначення його змісту й обсягу.

Варіант №5.

1.Характеристика наукової доповіді.

2. Методологічний рівень техніки і методики наукового дослідження.

3.Категорія судження. Прості й складові судження, атрибутивні та реляційні.

Варіант №6.

1.Характеристика бакалаврської роботи.

2.Класифікація загальних методів наукового пошуку.

3.Умовивід та критерій його коректності.

Варіант №7.

1.Характеристика наукової роботи у вигляді тез.

2.Загальні і спеціальні методи дослідження.

3.Складні системи та їх властивості.

Варіант №8.

1.Характеристика дисертаційної роботи.

2.Теоретичні методи дослідження.

3.Формальні закони логіки.

Варіант №9.

1.Характеристика дипломної роботи.

2.Практичні методи дослідження.

3.Використання логічних законів у науковій діяльності.

Варіант №10.

1.Характеристика автореферату дисертації.

2.Інтегровані методи дослідження.

3. Факти дійсності і наукові факти.

Варіант №11.

1.Характеристика реферативної роботи як одного з видів наукового пошуку..

2.Метод експерименту, його значення, можливості і переваги.

3.Ціннісний вимір наукових результатів.

Варіант №12.

1.Характеристика основних вимог до монографії.

2.Системний аналіз: сутність й значення.

3.Сучасна етика наукової діяльності.

Варіант №13.

1.Загальна характеристика магістерської роботи.

2.Методи узагальнення й обробки емпіричних результатів.

3.Типологічні портрети дослідників за метою наукової діяльності.

Варіант №14.

1.Характеристика докторської дисертації.

2.Етапи формування гіпотези у науковому дослідженні.

3.Сучасні мотиви у здійсненні наукових досліджень.

Варіант №15.

1.Характеристика курсової роботи.

2.Обгрунтування наукових результатів. Доказ і спростування.

3.Риси та якості сучасного науковця-дослідника.

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

Виконання тестових завдань має за мету перевірку основних знань магістрантів з навчального предмету. Доцільність застосування такої стандартизованої форми контролю зумовлена необхідністю об’єктивно за короткий час виявити рівень засвоєння базової інформації з дисципліни. Запропоновані питання можуть бути надані як у письмовій формі, так й у вигляді тестової програми на ПК.

Усі тестові завдання містять питання та три можливих варіанта відповідей на нього. Необхідно зазначити, що вірна відповідь може складатися з декількох запропонованих варіантів: з одного або з двох, або з трьох. Таким чином досягається достатній рівень складності завдань, а також виключається можливість випадковості у отриманні загальної оцінки.

Загальний підсумок результатів виконання тестової перевірки здійснюється за такою шкалою:

„5” – 27-30 вірних відповідей;

„4” – 24-26 вірних відповідей;

„3” – 20-23 вірні відповіді.

ЗМІСТ ТЕСТОВИХ ЗАВДАНЬ

1.Поняття науки має багатоаспектний характер і її можна визначити

- як соціальний інститут

- як систему знань

- як сферу діяльності

2.Знання мають науковий характер тільки тоді, коли

- від сукупності фактів здійснюється перехід до закономірності

- відбувається опис і спостереження за фактами

- вдосконалюється життєвий досвід науковця

3.Вірність наукового знання підтверджується

- логічним непротиріччям

- перевіркою на практиці і доказом

- відсутністю інших знань з досліджуваної проблеми

4.Предметом логіки науки є

- наукові дослідження

- зміст наукових праць

- закономірності процесу наукового пошуку

5.В сучасних дослідженнях застосовуються наступні рівні методології

- практичний і теоретичний

- філософський і загальнонауковий

- конкретного дослідження, техніки і методики отримання емпіричних результатів

6.Наукознавство – це галузь знань, які

- розкривають науку як цілісну і динамічну систему

- розглядають науку у поєднанні всіх її аспектів

- фактично є знаннями про знання

7.Наукознавство містить такі розділи

- поняття, теорії, концепції та ін.

- наукові факти, логічні закони та ін.

- соціологію науки, логіку і методологію науки,

наукове прогнозування та ін.

8.Наукове дослідження – це

- завершена і представлена письмова робота

- процес цілеспрямованої діяльності

- результат пізнання, який представлено у вигляді понять,

законів і теорій

9.Основні показники сучасного наукового дослідження – це

- новизна обраного питання й отриманого результату

- практична значущість досягнутих результатів

- доказовість й обґрунтованість виявлених фактів

10.Сучасне наукове дослідження здійснюється на таких рівнях

- теоретичний

- практичний

- емпіричний і методичний

11.Один із можливих варіантів типології науковців–дослідників містить такі образи

- той, хто прагне до успіху

- той, хто відданий науковій праці

- той, хто постійно розмірковує

12.Причину прагнення людини до знань Аристотель визначив як

- необхідність розвитку суспільства

- зв’язок між теорією і практикою

- природний потяг до знань

13.Ціннісний вимір наукових результатів визначається

- неупередженістю, нейтральністю та автономією

- моральним світоглядом дослідника

- ставленням суспільства до винайдених результатів

14.Наукові факти завжди характеризуються

- новизною і точністю

- об’єктивністю і достовірністю

- можливістю застосування на практиці

15.В методології наукового дослідження виявляються дві основні функції

- пізнавальна і регулятивна

- пояснювально і аналітична

- загальна і часткова

16.До методологічних принципів наукового дослідження належать

- єдність теорії й практики

- комплексний і системний підхід

- прогностичність і перспективність знань

17. Об’єкт і предмет дослідження співвідносяться між собою як

- абстрактне і конкретне

- загальне і часткове

- відоме і недосліджене

18. Науковість винайденого результату оцінюється

- фундаментальністю і всебічністю

- суттю й практичною значимістю

- достовірністю і новизною

19. В кожному науковому дослідженні можна виділити такі загальні рівні

- теоретичний і емпіричний

- логічний і методологічний

- загальний і конкретний

20.Загальні методи пізнання розділяться на такі групи

- емпірично – теоретичні методи

- теоретичні методи

- практичні методи

21.Розвиток гіпотези відбувається за такими етапами

- накопичення фактів, якісне узагальнення та її уточнення

- накопичення фактів, осмислення фактичного матеріалу, формування гіпотези, перевірка на практиці і уточнення

- накопичення фактів, перехід до формулювання гіпотези й перевірка

22.Системний підхід у дослідженні характеризується

- вивченням явища як цілісного процесу з узгодженням характеру функціонування його складових елементів

- аналітичним вивченням складових компонентів, що утворюють цю систему

- розподілом системи на підсистеми, що разом утворюють цю систему

23. Основні проблеми, які вирішуються в межах логіки:

- визначення поняття предмету й уточнення логічних його зв’язків з іншими поняттями у межах обраної проблеми

- вивчення й встановлення принципів класифікації понять

- побудова і визначення структурно – логічних схем суджень і доказів

24. Поняття – це логічна форма пізнання, яка дозволяє

- визначити характеристику предмету

- відокремити предмет із універсуму й унікально відрізнити його від інших предметів

- проаналізувати сутність предмету або явища

25.Класифікація – це логічна операція, за допомогою якої

- відбувається розділення поняття на види або групи за певною основою

- реалізується перехід від загального поняття до понять з більш конкретними властивостями і змістом

- здійснюється дедуктивний аналіз й будується система взаємозв’язків між всіма поняттями

26.Судження – це логічна форма пізнання, яка є

- помилковим або правдивим твердженням щодо властивостей предмету або його стану відносно до інших предметів

- комплексним твердженням щодо властивостей та якостей предмету

- цілеспрямованим твердженням про характер змін явища або процесу пізнання

27.Основою класичної логіки є

- формалізація і ідеалізація явищ

- чітка послідовність суджень й мислення

- принцип двозначності

28. Умовивід – це така логічна форма пізнання, завдяки якій

- отримується „ нове”, інше судження у процесі використання логічних правил відносно початкового судження

- послідовність декількох суджень перетворюється на загальний умовивід

- можна застосувати відомі логічні закони і логічні форми

29.Надійність умовивіду забезпечується

- мистецтвом дискусії

- досвідом і інтуїцією дослідника

- завдяки вірному початковому судженню й логічною коректністю подальших суджень

30.За типом логічної структури судження можна умовно поділити на

- надійні і сумнівні

- дедуктивні та індуктивні

- наукові та раціональні

НАВЧАЛЬНИЙ МАТЕРІАЛ

ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ПОВТОРЕННЯ

ОСНОВНИХ ПИТАНЬ

Краткий словарь по философии / Под общ. ред. И.В. Блауберга,

И.К. Пантина. – М.: Политиздат, 1982. – 431с.

с. 200 Наука – сфера людської діяльності, метою якої є вивчення предметів і процесів природи, суспільства і мислення, їхніх властивостей, відносин і закономірностей.

Буквально «наука» - знання, але не всяке знання є науковим. Не є науковим знанням повсякденний або життєвий досвід, знання, що отримані шляхом простого спостереження і практичної діяльності, у результаті опису фактів і процесів з чисто зовнішньої сторони. Наукове знання починається тільки тоді, коли за сукупністю фактів усвідомлюється закономірність – загальний і необхідний зв'язок між частинами явища, що дозволяє пояснити, чому дане явище відбувається саме так, а не інакше.

Наука – це сукупність знань, що приведені в систему. Наука йде по шляху:

збирання фактів;
вивчення фактів;
розкриття зв'язків і відносин між фактами;
установлення закономірностей (або законів);
створення теорії, що пояснює «старі» факти і прогнозує «нові» (приклад: астрономія, де відбувається відкриття нових планет або супутників).

Вірність наукового знання визначається логічною несуперечністю, доказовістю й обов'язковою перевіркою на практиці – у спостереженнях, досвідах і експериментах.

с. 160 – 161 Логіка (від грец. logos – слово, поняття, міркування) – галузь знання, що досліджує закони і форми мислення, способи розвитку знання і побудови систем наукового знання. Основний предмет логіки – закономірності процесу наукового пізнання. Розвиток досліджень у цьому напрямку ведеться в рамках логіки науки і методології науки.

с.161 Логіка науки – галузь знань, досліджує логічні закономірності наукового пізнання. Сучасне наукове пізнання відрізняється різноманітністю сфер і галузей, але скрізь виявляються загальні риси, властиві будь-якому науковому мисленню. Зокрема, мають місце такі логічні засоби:

способи побудови наукових теорій (наприклад, аксіоматичний метод);
аналіз мови науки і фундаментальних понять;
опис логічних засобів і понять для рішення пізнавальних задач.

с. 182 Методологія науки – галузь науки, що вивчає загальні і спеціальні методи наукових досліджень, а також принципи підходу до вивчення різних типів об'єктивної реальності та різних класів наукових завдань.

У сучасній методології науки виділяють наступні рівні:

філософський (загальні принципи пізнання та категоріальний устрій науки в цілому);
рівень загальнонаукових форм і методів дослідження (системний підхід, кібернетичний, семантичний, синергетичний та ін.);
рівень конкретно-наукової методології (методи, принципи і процедури в конкретній системі наукових знань);
рівень методики і техніки дослідження для одержання емпіричних даних і їхню первинну обробку.

с. 201 – 202 Наукознавство – галузь знань, що розкривають різні сторони науки як цілісної динамічної системи. Наукознавство розглядає науку в єдності її аспектів – як систему знань, як сферу людської діяльності, як соціальний інститут. Наукознавство складається з таких розділів, як соціологія науки, економіка науки, логіка науки, методологія науки, психологія наукової творчості, наукове прогнозування і та ін.

Наукове дослідження – це цілеспрямоване пізнання, результати якого представляються у вигляді системи понять, законів і теорій.

Основні ознаки наукового дослідження:

новизна питання;
новизна результатів;
доказовість і обґрунтованість результатів, запропонованих уявлень і понять.

Сучасне наукове дослідження характеризується:

Наявністю об'єкта і предмета дослідження.
Диференційованим підходом у розв’язанні емпіричних, логічних і теоретичних завдань дослідження.
Аналітичним вивченням і поясненням фактів.
Наявністю гіпотези дослідження, її перевіркою і уточненням.

Дослідження здійснюється на таких загальних рівнях: теоретичний і емпіричний. Зв'язок між емпіричним і теоретичним рівнями дослідження виявляється у постановці проблеми, перевірці гіпотези і проведенні експерименту.

Тягло А.В., Воропай Т.С. Критическое мышление. – Харків: Ун-т внутр. дел, 1999. – 285с.

с. 11 Критичне мислення (КМ) – це, по суті, активність розуму, що спрямований на виявлення і виправлення помилок особистістю, яка прагне до самовдосконалення. Якщо припустити можливість досягнення абсолютної об'єктивної істини, то КМ – це свого роду тимчасове і суб'єктивне явище на шляху до неї.

Якщо імовірність помилок у пізнанні не зменшується, то існує і «критика», що виконує роль провідника. В умовних позначеннях маємо:

Якщо Р(помилки)  0, то знання  до АОИ (абсолютна об'єктивна істина).

Якщо Р(помилки)  0, то знання  АОИ (абсолютна об'єктивна істина).

с. 223 Логіка може бути визначена як дисципліна, що виявляє і чітко визначає стандарти правильності і неправильності в процесі міркування й аргументації.

З 50-х років ХХ століття НФЛ (неформальна логіка) займає своє місце поруч із ФЛ (формальною логікою) як незалежна область логічної науки. НФЛ – область логіки (ще не до кінця сформована), що покликана вирішувати завдання щодо формулювання логічних принципів і стандартів, необхідних для оцінки аргументації. З часів Аристотеля ФЛ вже нездатна забезпечити стандарти якісних міркувань, тому становлення НФЛ уже почалося. У ході дослідницької роботи, у ході міркувань і аргументації відбувається «рух» від ФЛ до НФЛ.

Горелов А.А. Концепции современного естествознания. - М.: ВЛАДОС, 2000. – 512 с.

с.14 Необхідно бути готовим до того, щоб постійно оцінювати користь науково-технічних нововведень і вчасно відмовитися від них, якщо результат далекий від надій.

с. 21 – 23 К. Ясперс у книзі «Зміст і призначення історії» розкриває два етапи становлення науки:

становлення «усвідомленої» науки – грецька наука і початок наукового пізнання світу в Китаї та Індії;
«виникнення сучасної науки, що виростає з кінця середньовіччя, що рішуче затверджується з XVII в. і розвивається у всій широті з XIX в.»

Ф. Бекон підкреслює роль наукових досліджень («знання – сила») й значення експерименту ( щоб пізнавати «мати - природу»).

с.227 В науці споконвіку було присутнє протиріччя на шляху до досягнення цілей: науки як засобу відображення істини та прагненням людини до панування над природою.

с. 236 Г. Сельє сформулював мотиви діяльності вченого:

любов до Природи і Правди;
бажання принести людству користь;
потреба у визнанні;
прагнення до ореолу успіху.

с. 238 Типологія портретів дослідників:

«Делатель» - образ людини, що збирає факти, вдосконалює апаратуру і практичні методи дослідження;
«Думатель» - аналітик, синтезатор, класифікатор;
«Чувствователь» - той, що прагне успіху (іноді не займається безпосередньо науковою діяльністю);
«Клопотун» - організатор наукової діяльності;
«Святий» - жертвує усім заради науки.

с. 241 Деякі дослідники вважають сучасну науку агресивною, тому що 40% наукових результатів використовуються потім у військовій сфері.

Blog

Методичні рекомендації для магістрантів зі спеціальностей 110201 „фармація

Содержание