Навчально-методичний комплекс з курсу «Логіка» для студентів історично-філологічного факультету Київ-2002

Вид материала

Документы

Содержание 7.1. Поняття про аргументацію. Структура аргументації. 7.3. Види аргументації. 7.5. Види критики. 7.6. Правила на помилки в аргументації та критиці.

Подобный материал:

• Навчально-методичний комплекс із дисципліни "логіка" для студентів геологічного факультету, 376.41kb.
• Навчально-методичний комплекс для студентів 3-го курсу юридичного факультету та факультету, 901.41kb.
• Навчально-методичний комплекс з навчальної дисципліни філософія київ 2011, 684.23kb.
• Навчально-методичний комплекс з дисципліни «Судова бухгалтерія» для підготовки фахівців, 973.91kb.
• Навчально-методичний комплекс з дисципліни стратегічний маркетинг для студентів окр, 1249.81kb.
• Навчально-методичний комплекс з дисципліни „ фінансове право для підготовки фахівців, 1125.11kb.
• Навчально методичний комплекс з курсу: " Актуальні проблеми кримінального права України", 358.91kb.
• Навчально-методичний комплекс з дисципліні "основи регіональної промисловості" для, 103.29kb.
• Навчально-методичний комплекс з дисципліни адміністративна відповідальність для студентів, 451.86kb.
• Навчально методичний комплекс з учбової дисципліни для студентів юридичного факультету, 448.2kb.

Основи теорії аргументації

7.1. Поняття про аргументацію. Структура аргументації.

1. Як можна визначити термін «аргументація»?

2. Яка структура аргументації?

3. Що таке демонстративне міркування? Які види демон­стративних міркувань ви знаєте?

4. Що таке недемонстративне міркування?

5. Які види недемонстративних міркувань ви знаєте?

6. Чи може бути:

а) дедуктивне міркування демонстративним;

б) дедуктивне міркування індуктивним;

в) індуктивне міркування демонстративним;

г) індуктивне міркування недемонстративним.

7. Установіть відношення між такими поняттями:

а) аргументація, обгрунтування, міркування, форма ар­гументації;

б) міркування, демонстративне міркування, недемон­стративне міркування, дедуктивне міркування, індуктивне міркування, повна індукція, неповна індукція, популярна індукція, наукова індукція, аналогія, аналогія предметів, аналогія відношень.

7.2. Аргументація і суперечка.

1. Як співвідносяться поняття: «суперечка» і «аргумента­ція»?

2. Наведіть визначення суперечки?

3. Наведіть приклади суб’єктів аргументативного процесу? Співпадають вони з суб’єктами суперечки чи ні?

4. Які види суперечок за формою ви знаєте?

5. Дайте визначення термінів: «дискусія», «диспут», «деба­ти», «полеміка». Назвіть їх характерні ознаки і умови про­ведення.

6. Які види суперечок за метою ви знаєте?

7. Дайте визначення понять: «суперечка заради істини», «суперечка заради переконання», «суперечка заради перемо­ги», «суперечка заради суперечки». Перечисліть їх характерні ознаки і умови проведення.

8. Які види суперечок за кількістю осіб ви знаєте? Дайте їх визначення.

9. Які види суперечок за способом ведення боротьби ви знаєте? Дайте їх визначення.

7.3. Види аргументації.

9.3.1. Доказова та недоказова аргументація.

1. Що таке доказова аргументація? Як пов’язані між собою поняття: «доказова аргументація» і «доведення»?

2. Чи може таке бути в доказовій аргументації?

а) Аргументи – недостовірні твердження.

б) Деякі аргументи – достовірні твердження, а деякі – імовірні твердження.

в) Форма – неповна індукція.

г) Форма – повна індукція.

д) Теза – імовірне твердження.

3. Наведіть приклади доказової аргументації.

4. Що таке недоказова аргументація?

5. Які види недоказової аргументації ви знаєте? Наведіть приклади.

6. Яке місце займає доказова та недоказова аргументація в діяльності правознавця?

7.3.2. Пряма та непряма аргументація.

1. Що таке пряма аргументація?

2. Як можна визначити схему прямої аргументації?

3. Що таке непряма аргументація?

4. Які види непрямої аргументації ви знаєте? Які їх схеми?

5. Чим відрізняються апагогічна та розділова аргументації?

6. Чи може бути:

а) доказова аргументація прямою;

б) апагогічна аргументація недоказовою;

в) розділова аргументація непрямою й недоказовою?

7. Проаналізуйте такі аргументації: з’ясуйте їх структуру, вид (доказова чи недоказова, пряма чи непряма), запишіть їх схеми.

а) «Отже, афіняни, якби ці пани говорили правду й іс­нувало б два закони про оголошення нагород, то архонтизаконодавці безсумнівно їх знайшли б, а чергові голови передали б їх законовиправникам і один із законів був би скасований: або той, що дозволяє таку угоду; або той, що забороняє її. Але у зв’язку з тим, що цього немає, стає очевидним: ці пани не тільки говорять неправду, але й стверджують речі, які є взагалі неможливими» (Эсхил. Против Ктесифонта о венке // Ораторы Греции.– М. 1985 – С. 169).

б) «Якщо ідея бога є природженою, то Бога повинні шанувати вище всякого іншого предмета. Бога шанують вище всякого іншого предмета. Отже, ідея Бога є природженою» (Г. Лейбниць).

в) «Оскільки живі організми проходять у своєму розвитку ступені народження, розквіту, занепаду й загибелі, остільки й суспільство в своєму розвитку проходить саме ці ступені» (Шпенглер).

г) Міркування про «буріданового віслюка».

«Віслюк знаходиться між двома оберемками сына однакових за якістю та розміром. Якщо б він не мав свободи волі, то помер би з голоду, тому що нема ніяких підстав для того, щоб він віддав перевагу якомусь одному оберемку. Оскільки на практиці у таких випадках віслюки не помирають, то можна стверджувати, що вони мають свободу волі. Отже, свобода волі існує».

7.4. Поняття про критику. Спростування як окремий випа­док критики.

1. Як співвідносяться поняття: «аргументація» і «критика»? Як можна визначити критику?

2. Яка структура критики?

3. Що таке спростування? Як співвідносяться поняття «кри­тика» і «спростування»?

4. За яких умов критика не може бути визнана спростува­нням?

5. Які висловлювання із наведених нижче ви вважаєте іс­тинними? Обгрунтуйте відповідь?

а) Критика – це вид аргументації.

б) Критика – це процес, протилежний аргументації.

в) Аргументація може бути спростуванням.

г) Спростування – це окремий випадок критики.

6. Чи може в аргументації та критиці бути одна й та ж теза?

7. Чи можуть в аргументації та критиці застосовуватися од­накові аргументи?

8. Чи можуть в аргументації та критиці застосовуватися одна й та ж форма (демонстрація)?

9. Чи може спростування будуватися за схемою:

а) індуктивного міркування;

б) дедуктивного міркування;

в) міркування за аналогією.

10. Чи може форма спростування бути схемою демонстративного міркування?

11. Чи можуть аргументи в спростуванні бути недостовір­ними твердженнями?

12. Які з наступних висловлювань істинні? Обгрунтуйте відповідь.

а) Мета спростування – руйнування аргументації.

б) Мета спростування – встановлення малого ступеня правдоподібності тези аргументації.

в) Мета спростування – встановлення хибності тези

аргументації.

7.5. Види критики.

1. Які види критики ви знаєте?

2. Що таке критика тези?

3. Чим відрізняється пряма та непряма критика тези?

4. Як ви можете пояснити метод «зведення до абсурду»? Наведіть приклади, де застосовується саме цей метод.

5. Наведіть схему непрямої критики. Чому вона називає­ться непрямою?

6. Наведіть приклади критики, яка будується шляхом об­грунтування антитези.

7. Визначіть вид критики (пряма чи непряма), запишіть її схему.

а) «...У справі за обвинуваченням громадянина П. троє потерпілих упізнали в ньому людину, що їх пограбувала. Виступаючи в суді, адвокат, що захищав П. , навів доводи того, чому потерпілі помилилися. Напад мав місце у темному під’їзді, тому обличчя грабіжника потерпілі майже не бачили. Окрім того, вони дуже налякалися і, звичайно, не змогли запам’ятати прикмети злочинця. Єдина при­кмета, яку вони добре запам’ятали, це куртка, яка була одягнена на грабіжнику. Саме в таку куртку був одягнений і П. , якого упізнали потерпілі, хоча такий одяг може бути «прикметою» багатьох молодих людей у наш час.

Аргументація процесу формування свідчень дозволила обгрунтувати висновок про сумнівність доказів – свідчень потерпілих, з яким повністю погодився суд». (Алексеев Н. С. , Макарова В. 3. Ораторское искусство в суде.– Л. , 1985.– С. 48).

б) «Якщо б Успенський Ю. Л. насправді задумав уби­вство, та ще й так хитро і довго готувався до нього, щоб можна було повірити, що Галина Муракова покінчила з собою, то дозвольте прохати вас подумати, став би він напередодні вбивства давати в руки того, хто бажає помсти за дочку, таку грізну зброю проти себе, став би він, повторюю, напередодні смерті дружини писати її матері, випереджаючи, що він задумав убивство її дочки?» (Ораторские речи в суде.– Ленинград, 1985.– С. 134).

7.6. Правила на помилки в аргументації та критиці.

1. Сформулюйте основні правила щодо тези.

2. Які вимоги повинні бути виконані для того, щоб теза була сформульована чітко і ясно?

3. Яка сутність помилки «підміна тези»? З порушенням якого правилу щодо тези вона пов’язана? Перелічіть різновиди цієї помилки, з’ясуйте їх сутність, наведіть приклади.

4. Назвіть хитрощі, які пов’язані з порушеннями правил щодо тези, дайте їх визначення, наведіть приклади.

5. Сформулюйте основні правила щодо аргументів.

6. Які вимоги повинні бути виконані для того, щоб аргу­менти були сформульовані чітко і ясно?

7. Яка сутність помилки «необгрунтований аргумент»? З порушенням якого правила щодо аргументів вона пов’язана? Визначіть різновиди цієї помилки, з’ясуйте їх сутність, на­ведіть приклади.

8. Яка сутність помилки «коло в обгрунтуванні»? Наведіть

приклади.

9. Яка сутність помилок «надмірне обгрунтування» і «пос­пішне обгрунтування»? З порушенням якого правила щодо аргументів вони пов’язані? Наведіть приклади.

10. Які хитрощі пов’язані з порушенням правил щодо аргу­ментів? З’ясуйте їх сутність, наведіть приклади, визначіть, які з них є допустимими (коректними), а які недопустимими (не­коректними).

11. Сформулюйте правила щодо форми.

12. Яка сутність помилки «не підтверджую»? Наведіть при­клади.

13. Які хитрощі пов’язані з порушенням правил щодо фор­ми ви знаєте? З’ясуйте їх сутність, наведіть приклади.

14. Проаналізуйте наведені тексти. Визначіть помилки, з’я­суйте, які правила щодо аргументації/критики порушені.

а) «– Отже, по-вашому, переконань немає?

– Немає. І не існує.

– Це ваше переконання?

– Так.

– Як же ви говорите, що їх немає? Ось вам вже одне на перший раз».

(Тургенев И. С. Полн. Собр. соч. В 15 т. М.– Л. , 1961–1968. Т. VI.– С. 261).

б) «Сганарель... Заявляю вам, що ваша дочка німа.

Жеронт. Так-то воно так, проте я дуже хотів би, щоб ви мені пояснили, від чого ця недуга?

Сганарель. Нічого немає легшого! Це від того, що їй відібрало мову.

Жеронт. Чудово, але причина?..

Сганарель. Всі наші найславетніші вчені скажуть вам, що це – наслідок утруднення орудувати язиком.

Жеронт. А ваша особиста думка щодо цього утруднен­ня орудувати язиком?

Сганарель. Арістотель каже щодо цього... багато гарних речей.

Жеронт. Та мабуть.

Сганарель. О, то була велика людина!

Жеронт. Безперечно.

Сганарель. Справді велика людина (піднімаючи вгору руку), людина, що була вище від мене ось настільки. Отже, вертаючись до нашого обміркування, я стверджую, що це утруднення орудувати язиком спричинили певні соки, що ми, вчені, звемо їх шкідливими соками... а через те, що гази, які формуються під впливом випарів, що утворю­ються в сфері хвороб, доходячи... так би мовити... до... <...>. Оце, власне кажучи, й спричинило, що донечка ваша оніміла».

(Мольер. Лекарь поневоле // Полн. собр. соч.– М. , 1966. Т. 2.– С. 423).

в) «Точно в зазначений час з’явився інспектор Стенлі Хопкінс... Молодий детектив був у захваті від своєї вдачі. «Так ви насправді впевнені, що ваше пояснення пра­вильне?» – звернувся до нього Шерлок Холмс. «А як же. Випадок цілком ясний... Я дізнався, що молодий Неліган прибув до готелю «Бремблтай» у той самий день, коли був вчинений злочин... Його кімната знаходилась на першому поверсі, і він міг піти, коли йому заманеться. У ту саму ніч він... зустрівся в хижі з Пітером Кері, посварився з ним і вбив його гарпуном...»

Холмс посміхнувся і похитав головою. «Я бачу у вашій версії один недолік, Хопкінс: вона абсолютно неправдо­подібна. Ви хоч раз пробували проткнути тіло гарпуном? Ні? Так ось, дорогий сер, ви повинні звернути особливу увагу на цю деталь. Мій друг Ватсон міг би розповісти вам, як я вправлявся з цим цілий ранок. Це не так-то лег­ко, тут потрібна сильна, натренована рука. А удар капіта­ну був заподіяний з такою силою, що гарпун глибоко встро­мився у стіну, пройшовши крізь його тіло. Чи можна при­пустити, що цей кволий юнак здатний завдати такого страшного удару?

І що це саме він – та людина, яка вночі пила ром із Чорним Пітером? І що це його профіль бачили на завісі за два дні до того? Ні, ні, Хопкінс, доведеться вам пошукати когось пострашнішого» (Конан-Дойл А. Записки о Шерлоке Холмсе.– М. , 1983.– С. 290–291).

г) Скажи, – звертається софіст до молодого любителя суперечок, – чи може одна й та сама річ мати певну вла­стивість і не мати її?

– Звичайно, ні.

– Побачимо. Мед солодкий?

– Так.

– І жовтий також.

– Так, мед жовтий та солодкий. Ну і що з цього?

– Отже, мед солодкий і жовтий одночасно. Але жовтий

– це солодкий чи ні?

– Звичайно, ні. Жовтий – це жовтий, а не солодкий.

– Отже, жовтий – це не солодкий?

– Звичайно.

– Про мед ти сказав, що він солодкий та жовтий, а потім погодився, що жовтий не означає солодкий, а тому як би мовив, що мед є і солодким, і несолодким одно­часно. Але ж спочатку ти твердо говорив, що жодна річ не може мати і не мати певну властивість?

17. Про застосування яких хитрощів йдеться в наведених прикладах?

а) Під час дискусії з теорії походження видів Ч. Дарвіна єпископ Вільберфорс звернувся до слухачів із запитанням, чи були їхні пращури мавпами. Біолог Т. Хакслі, який за­хищав цю теорію, відповів, що йому соромно не за своїх мавп’ячих пращурів, а за людей, яким не вистачає розуму й які не здатні поставитися серйозно до висновків Дарві­на.

б) «Ми оволодіваємо значно вищим стилем суперечки – суперечкою без фактів. Суперечкою на темпераменті. Суперечкою, що переходить від голослівних тверджень на особу партнера. Що може говорити кульгавий про мис­тецтво Ван Гога? Якщо йому одразу заявити, що він куль­гавий, він визнає себе переможеним. Про що може спе­речатися людина, яка не обміняла паспорт? Які погляди на архітектуру може висловити чолов’яга без прописки? Впійманий на гарячому, він визнає себе переможеним. І взагалі, чи може нас цікавити думка людини лисої і з ота­ким носом?

Нехай спочатку виправить ніс, відростить волосся, на­бере вагу, виправить ходу, а вже потім висловить щось не суперечливе – ми його зрозуміємо» (М. Жванецький).

в) «...Якщо ви, наприклад, ренегат, – докоряйте суп­ротивника в тому, що в нього нема переконань!

Якщо ви самі лакей у душі, – говоріть йому з докором, що він лакей... Лакей цивілізації, Європи, соціалізму...

– Можна навіть сказати: лакей без лакейства! – зауважив я.

– І це можна, – підхопив пройдисвіт» (І. С. Тургенєв).

г) «Панове присяжні засідателі, пане суддя! Мій клієнт зізнався, що крав. Це цінне й щире визнання, я б навіть сказав, що воно свідчить про незвичайну цілісність і гли­бину натури, про людину сміливу й чесну. Але чи можли­во, панове, щоб людина, яка має такі рідкісні якості, була

злодієм?»

д) «Двічі по два є чотири – каже розум. Двічі по два є п’ять – каже варвар, ударяючи мечем по столу, де роз­кладені розумові плани й рахунки. І поки той меч на столі, двічі по два є п’ять...» (М. Шлемкевич).

е) В. Леоненко наводить приклад із судової практики одного з районних судів м. Києва. Під час судового розг­ляду справи, у той момент, коли адвокат, виступаючи із захисною промовою, сказав: «Товариші судді, якщо по совісті говорити...» прокурор, піднявшись зі свого місця, кинув адвокату репліку: «А у вас є совість?» (Леоненко В. В. Профессиональная этика участников уголовного судо-производства.– К. , 1981.– С. 128).