Народи Азії та Північної Африки в першій половині ХХ ст.

Курсовой проект - История

Другие курсовые по предмету История

?ї маси міських низів і виступали не за свої власні потреби, а в загальнонаціональних компаніях, демонстраціях і рухах. Феодально-патріархальні, патріархально-общинні і інші добуржуазні соціальні звязки практично всю першу половину ХХ ст. міцно тримали в орбіті своїх дій нові класи, які зароджувалися. А східне суспільство дуже повільно оновлювалося.

Всі виступи очолювали як представники буржуазії так і феодали, інтелігенція, духовенство. Домінували докапіталістичні класи феодали = 7090%. Селяни община = виступи. Європейські плантатори і колоністи концентрували на собі увагу східного суспільства. Так же само інонаціональна буржуазія китайці „хуацяо”, індійці в Бірмі та Малаї, араби ПСА і Близького Сходу, греки, вірмени, євреї. Вони займалися торгівлею, фінансами, посередницькими функціями. Їх тут дуже не любили.

Село ще тільки почало шукати нові форми і методи господарювання, говорять слухачі. Адже 70% це бідні селяни. За темпами урбанізації Азія і Африка уступала Європі. В 1950 р. із найкрупніших міст світу тільки три були на Сході (Токіо 6,7 млн. чол., Шанхай 5,3 млн., Калькутта 4,4 млн.) Але у І половині ХХ ст. всі процеси на Сході концентруються в містах. Схід, його особливістю було і є класова, етнічна, конфесіональна, національна боротьба, єврейські общини, християнські общини, проблема сикхів у Індії, мусульман і тибетців у Китаї і т.д.

Східне суспільство у І половині ХХ ст. мало змінилося. Класи і соціальні кола сучасних укладів (капіталістичних, державного капіталізму складали на середину ХХ ст. 10 20% всього населення, в тому числі 2 5% підприємці всіх калібрів, 5 7% нові середні кола (інтелігенція, службовці, техніки)) і всього 5 7% сучасний пролетаріат. Більше 4/5 населення знаходилося і працювало в традиційних, докапіталістичних галузях. І реформи якщо і планувались, не знаходили підтримки традиційних кіл.

Підводячи підсумки розвитку Сходу в І половині ХХ ст. Можна сказати що:

  1. Соціальні процеси носили на Сході суперечливий характер, протистояння старе-нове.
  2. Модернізація на Сході поширилась на 10 20% населення, що заплутувало ситуацію ще більше.
  3. Цьому сприяли етнічні, релігійні, кастові, племінні, релігійні барєри, традиційність суспільств.
  4. Нові класи в такій ситуації були тісно звязані з цими умовами, залишалися слабкими.
  5. Практично все східне суспільство попало під модернізацію і урбанізацію, місто ставало центром подій і змін вже у ІІ половині ХХ ст.

Література

 

  1. Васильев Л.С. История Востока. М., 1994, Т. 1,2.
  2. Давидсон А., Филатов И. Англо-бурская война и Россия. //НиН ист. 2000. № 1.
  3. Кошкин А. Первая мировая война и Восток // НиН ист. 1998. № 5.
  4. Алаев Л.Б. К вопросу об основном противоречии нашей эпохи //Восток. 2002. № 4.
  5. Медведко Л. История, геополитика, войны //АиАс. 1996. № 1.
  6. Скляров Л. Иран. Почему провалилась советская попытка экспорта революция в Иран //АиАс. 1997. № 12.
  7. Широков Г. Колониальная система //Восток. 1995. № 6.
  8. Андреев А. Драма Закавказья 1918 1921 //АиАс. 2001. № 7.