Місце і роль сім‘ї у вихованні дитини
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
ати, що левова частка тієї найранішої соціалізації дитини припадає на плечі матері. І ніхто і ніщо не може її замінити. Дуже негативно на все наступне життя людини впливає відсутність матері у ранньому дитинстві, недостатність материнської ласки, турботи. Абсолютна більшість матерів виконують свій материнський обовязок як справжні подвижниці навіть і тоді, коли їхні син чи донька виростають черствими і невдячними тим, хто дав їм найдорожче життя, хто ночей недоспав над дитячою колискою.
Нa батька природа поклала дещо інші функції, ніж на матір. Батько бере меншу участь у ранній соціалізації дитини, але з часом його соціалізуюча роль зростає. Особливо це стосується хлопчиків, які прагнуть робити свое життя з батька. Роль батька величезна у прилученні дітей до праці на благо суспільства і сімї. Для сімї дуже істотно, що в ній є батько. Адже сам факт його відсутності робить сімю ущербною, знижує її можливості у вихованні дітей.
Діти дуже чутливі до стилю життєдіяльності батька aбo матері, до їх громадського обличчя, до виконання ними батьківських обовязків. Щоб з покоління в покоління ставала все міцнішою нитка, яка звязує предків і нащадків, батьків і синів у єдину плоть, в єдину душу, в єдине серце народу, писав В. О. Сухомлинський, треба зміцнювати цю нетлінну нитку спільною працею поколінь, треба виховувати, щоб син продовжував справу, розпочату батьком, передавав естафету своєї праці дітям. У цій істині вся суть того громадського виховання, яке є важливим завданням школи і сімї.
Батько в сімї це її фізична і духовна опора, міцні плечі годувальника і захисника. В більшості сімей він справжній глава сімї, його авторитет має величезне значення. Звичайно, є немало сімей, де батьки недостатньо виконують свій батьківський обовязок. У таких сімях дуже важко доводиться матері. На її тендітні плечі лягає не лише материнський, а й значна частина батьківського обовязку: підтримання дисципліни в родині, турбота-про її матеріальний добробут, встановлення нормальних відносин з іншими родинами та суспільними інститутами. У нас є чимало батьків, які свої прямі обовязки перекладають на матір. Якщо ж у такій сімї є хлопчики, то вони змалку, маючи перед собою негативний приклад батька, привчаються знімати з себе обовязки. Одружившись, вони прагнутимуть діяти так само, як і їхній тато. До речі, під впливом батька й дівчатка привчаються звалювати все на матір.
Обовязок батька зробити все, аби дати своєму синові чи доньці путівку в самостійне життя, а насамперед прилучити їх до трудової діяльності, допомогти правильно обрати професію, ствердити себе в ній. Неправильно думають деякі батьки, що дітям потрібна від них лише матеріальна допомога. Діти чекають від тати підтримки моральної і психологічної, як людини з добре організованою волею, твердим характером, усталеним способом життя.
Успішне виконання материнського і батьківського обовязків можливе за умови, коли батьки добре знають психологічні якості своїх дітей, постійно їх вивчають і враховують. Виконання батьківських обовязків найповніше здійснюється у процесі спілкування матері (батька) з дитиною. Тут діють такі соціально-психологічні механізми передачі та засвоєння соціального досвіду, як наслідування, уподібнення, захоплення особистим прикладом тощо.
Змістовне спілкування батьків і дітей духовно збагачує і тих і тих, шкода тільки, що такому спілкуванню в сучасних сімях приділяється недостатньо уваги. Нерідко діти змушені спілкуватися з модними речами у квартирі, а не з щирими серцями своїх батька та матері. В таких сімях, як правило, зростають люди з міщанською психологією.
Коли в сімї побутує дух гендлярства, нестримної користі, цинізм в оцінці дій і вчинків, даремно сподіватися на виховання моральної чистоти і благородства у дітей.
Що може і що повинно робити соціалістичне суспільство, аби протистояти сімейному міщанству? Створювати здорове соціальне середовище, міцний колектив. Виробляти у дітей за допомогою наставників, вихователів непіддатливість до міщанських впливів. Створювати для них такі життєві ситуації, які змушували б дитину (підлітка) діяти не по-міщанському, а відповідно до вимог гуманістичної моралі.
Виконання материнського і батьківського обовязку істотно залежить від особистості матері чи батька. Вимогливість до себе, до своєї зовнішньої і внутрішньої культури, багатий емоційний світ матері, витримка і воля батька, знання батьками запитів та інтересів своїх дітей, вміння зрозуміти їх позицію, здатність співпереживати разом з дітьми, бути для них добрим прикладом вже за це діти, безперечно, поважатимуть батьків, пишатимуться ними. Мабуть найчастіше батьки виконують свій батьківський обовязок, даючи ділові, конструктивні поради дітям. Треба лише, щоб ті поради не були надокучливими, 0езапеляційними, щоб батько або мати залучали саму дитину, особливо в юнацькому віці, до вироблення самостійної думки щодо поводження в кожному випадку. До обовязків батьків ми відносимо також допомогу дітям у виробленні ними своїх власних життєвих програм.
Однією з форм навчання дітей, а отже, звязку поколінь, є батьківські листи. Це можна проілюструвати на двох прикладах: Листи до сина Честерфілда і Листи до сина В. О. Сухомлинського. Перші з них написані у XVIII столітті англійським філософом-мо-ралістом, графом за соціальним походженням. Другі в документом нашої соціалістичної доби; вон?/p>