Місце і роль сім‘ї у вихованні дитини
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
Міністерство освіти і науки України
Педагогічний коледж
Львівського національного університету імені Івана Франка
ВИПУСКНА РОБОТА
із педагогіки
на тему:
Місце і роль сімї у вихованні дитини
Виконала:
студентка групи ШКВ-43
спеціальності Початкове навчання
Куровець Оксана Василівна
Керівник роботи:
викладач педагогіки
Михайлинин Рома Романівна
Львів 2010
ЗМІСТ
Вступ
Розділ 1. Тепло отчого дому
1.1 Педагогічна культура батьків запорука успішного виховання дітей та молоді
1.2 Світом править рука, що гайдає колиску
1.3 Сімейний обовязок.
1.4 Діти радість життя
Розділ 2. Заповіді традиційної сімейної педагогіки
2.1 Материнська школа Яна Амоса Каменського та її значення для сучасної сімї
2.2 Думки про виховання Джона Локка
2.3 Педагогічні ідеї Жан-Жака Руссо з проблем сімейного виховання
2.4 Педагогічна спадщина Йоганна-Генріха Песталоцці та його заповіді сімейного виховання
2.5 Народна педагогіка… Олександра Духновича один з основоположних творів української сімейної педагогіки
2.6 Погляди Костянтина Ушинського на зміст і методику виховання й навчання дітей у сімї та школі
2.7 Національно-родинна педагогіка Михайла Драгоманова
ВСТУП
Сімя могутній соціальний феномен, який найтісніше обєднує людей на основі шлюбних і кревних взаємозвязків. Відомий педагог, академік АПН України Мирослав Гнатович Стельмахович, який уперше в історико-педагогічній науці дослідив національну систему сімейного виховання в Україні, дав таке визначення сімї:
Сімя це життєдайний осередок, що приводить на світ Божий, плекає найвищу цінність людства дітей, цвіт нації, майбутнє народу, завдяки яким кожен батько і мати мають реальну можливість повторити та продовжити себе у своїх потомках.
Сімя святиня людського духу, благородних емоційних переживань кохання, любові, вірності, піклування, щоденного живого спілкування, поваги, співпереживання, синівської й дочірньої вдячності, родинної солідарності, теплоти людських сердець. Тож до кінця свого життя кожна людина береже світлу задушевну згадку про сімю, рідну батьківсько-материнську світлицю.
Сімя невсипуща хранителька моральних чеснот, національних звичаїв і традицій, памяті предків, невтомна плекальниця родоводу, совісті та честі минулих, сучасних і прийдешніх поколінь. Таким чином, високоорганізована, національне свідома українська сімя це духовний храм України-матері. Тому й виховний вплив родини на формування й етнізацію особистості, на щоденне наше буття переоцінити неможливо. Хто нам дав повний душевний спокій і соціальну захищеність від різних життєвих бід, прикрощів, як не сімя? Хіба ми часто-густо не дивимося на світ очима тієї сімї, з якої ми вийшли? Життя у колі родини, серед рідних і близьких людей дає нам натхнення для щоденної творчої праці.
Сімя найбільша вихователька підростаючих поколінь за всіх часів й у всіх народів, невтомна плекальниця високої духовності та гуманізму, національного духу, характеру, свідомості, психології і патріотизму. Справжня сімя є совістю, честю та доблестю, національною гордістю кожного народу, нації, надбанням педагогічної культури людства.
Понад пятдесят років педагогіка й педагогічна діяльність є сенсом мого життя. Працюючи вчителем і директором школи, завідувачем районного та обласного відділів освіти, доцентом і професором вищих навчальним закладів та закладів післядипломної педагогічної освіти, головним науковим співробітником, мені досить часто доводилося стикатися з фактами, коли вчителі й керівники навчальних закладів виявляли педагогічну безграмотність, оскільки не були обізнані з найважливішими положеннями педагогічних творів Я.А. Коменського, Ж.-Ж. Руссо, Й.-Г. Песталоцці, О. Духновича, К. Ушинського, не знали історії української педагогіки, навіть не читали Педагогічної поеми А. Макаренка чи Серце віддаю дітям В. Сухомлинського. Здійснюючи програми педагогічного всеобучу батьків та виступаючи з лекціями чи порадами, чимало керівників навчальних закладів, учителів і викладачів винаходять власний велосипед, бо ні в студентські роки, ні після закінчення вищого навчального закладу не тримали в руках і не читали Материнської школи і навіть Великої дидактики Я.А. Коменського, Еміль, або Про виховання Ж.-Ж. Руссо і послуговуються лише окремими крилатими висловами великих педагогів.
Щоб заповнити цю прогалину, допомогти педагогам і керівникам навчальних закладів, що відроджують педагогічний всеобуч батьків, у першому розділі подано стислий огляд заповідей класичної сімейної педагогіки. Це азбучні істини, без знання яких не можна готувати майбутніх учителів та будувати систему сімейного і шкільного виховання.
Усе найкраще, що є на землі, йде від сімї. Виховний феномен сімї, як і саму сімю, нічим замінити не можна, а тим більше поширеною сьогодні дружбою і любовю без будь-яких зобовязань одного перед одним. Сімя дає дитині життя і продовжує рід людський. До цього мають себе готувати кожний юнак і кожна дівчина. Діти майбутнє роду й народу, найбільший скарб. Відсутність дітей велике нещастя для подружжя.
Найк