Місце і роль сім‘ї у вихованні дитини
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
?сть. Праця ж вимушена, на користь іншого, руйнує людську особистість того, хто трудиться.
Тіло, серце і розум людини потребують праці, праця особиста, вільна праця і є життя.
Хто не відчув, як після важкої праці, що довго забирала всі сили людини, і небо здається світлішим, і сонце ласкавішим, і люди добрішими?
Без праці, ділової, серйозної праці, сімейне щастя є не що інше, як романтична химера.
Замість щастя, втраченого за гріх, дана людині праця, і поза працею немає для неї щастя. Праця єдино доступне людині на землі і єдино гідне її щастя.
Виховання, якщо воно передбачає щастя людини, має спрямовуватися не на саме щастя, а готувати її до праці в житті.
Виховання має розвинути в людині звичку і любов до праці.
Виховання не лише має розвинути розум людини і дати їй певний обсяг знань, а й запалити в ній спрагу серйозної праці, без якої життя її не може бути ні гідним, ні щасливим.
Виховання не тільки має прищепити вихованцеві повагу й любов до праці воно покликане ще дати йому і звичку до неї.
Навчання є праця і має залишитися працею, але працею, повною думки, мислення.
Лікуючи хворого, лікар тільки допомагає природі. Так само і наставник має лише допомагати вихованцеві боротися з труднощами засвоєння того чи того предмета: не вчити, а лише допомагати вчитися.
Розумова праця чи не найважча праця для людини. Мріяти легко й приємно, а мислити важко. Серйозна розумова праця втомлює незвичну людину швидше, ніж найважча праця фізична.
Можливість праці і любов до неї найкраща спадщина, яку може залишити своїм дітям хоч бідний, хоч багатий.
Ми сміливо висловлюємо переконання, що вплив морального це головне завдання виховання, набагато важливіше, ніж розвиток розуму взагалі.
І на закінчення кілька речень з головної і підсумкової, надзвичайно важливої для педагогів та працівників навчальних закладів книжки К. Ушинського Людина як предмет виховання, або Досвід педагогічної антропології:
Мистецтво виховання має ту особливість, що майже всім воно видається справою знайомою і зрозумілою, а декому навіть справою легкою. І що зрозумілішим і легшим здається воно, то менше людина з ним знайомі теоретично і практично.
Не можна назвати педагогом того, хто вивчив лише кілька підручників з педагогіки і керується у своїй виховній діяльності правилами та настановами, вміщеними в цих педагогіках, не вивчивши тих явищ природи й душі людської, на яких, можливо, й засновані ці правила та настанови.
Вихователь повинен прагнути пізнати людину такою, якою вона є насправді, з усіма її слабкостями й у всій її величі, з усіма її буденними, дрібними потребами та з усіма її великими духовними вимогами.
Педагогіка не наука, а мистецтво, найширше, найскладніше, найвище і найнеобхідніше з усіх мистецтв. Мистецтво виховання спирається на науку, на багато великих і складних наук.
У кінці передмови до цієї важливої книжки К. Ушинський писав: Праця наша не задовольнить того, хто дивиться на педагогіку зверхньо і, не ознайомившись ні з практикою виховання, ні з його теорією, бачить у суспільному вихованні лише одну з галузей адміністрації...
Книжка наша призначається для педагогів, які усвідомили необхідність вивчення психології для їхньої педагогічної справи.
К. Ушинський похований у Києві на території Видубицького монастиря біля Дніпра. На могилі встановлено памятник, на якому зберігся до нашого часу напис: Костянтин Дмитрович Ушинський автор "Дитячого світу", "Рідного слова" і "Педагогічної антропології".
Сьогоднішні педагоги, кожна українська сімя знайдуть у працях Костянтина Дмитровича Ушинського багато цінних думок і настанов, що сприятиме національному вихованню учнівської і студентської молоді.