Місце і роль сім‘ї у вихованні дитини
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
рма у росіян слово супруг означає йти в одній .супрязі, інакше кажучи, ділити навпіл і радість і невдачі на нелегкій подружній пиві.
Любов зєднує двох людей, щоб вони підтримували одне одного і матеріально, і морально, і фізично. І якщо між ними е всі основні компоненти сумісності, то і за цієї умови роль подружнього обовязку в цементуванні сімї величезна. Вона тим більш значуща, якщо з обєктивних чи субєктивних причин якийсь з названих компонентів слабкий або зовсім відсутній. Практика подружнього життя переконує: раптова захопленість або взаємна образа, невдоволеність або стомленість, буденність і невпорядкованість побуту, тяжіння до новизни, до перемін реальні ситуації в більшості сімей. Тим частіше вони зустрічаються в молодих сімях. Потрібні воля, витримка, інтелектуальна стійкість, аби не потонути в дрібязковостях чи хвилинних прагненнях. І тут добрим моральним помічником для подружжя виступає їх взаємний подружній обовязок. Осмислення його і переживання оберігає членів родини від неправильних дій і швидкоплинних настроїв.
Глибоке розуміння подружнього обовязку, а ще важливіше неухильне і постійне його виконання надійна моральна основа сімї. У подружньому обовязку відображаються вимоги до представників обох статей як членів сімї, так і членів усього суспільства: загальне конкретизує себе в особливому і одиничному. Кожна сімя виконує свій обовязок перед соціалістичним суспільством по-своєму, вносячи часточку чогось неповторного, індивідуального. В ході виконання подружніх обовязків формуються такі цінні риси особистості, як уміння кожного координувати свої дії з іншим, здатність підпорядковувати свої бажання спільним інтересам сімейного мікроколективу, вірність, дбайливість, щирість, чуйність, здатність до компромісів, особливо в щоденних дрібницях, готовність до самопожертви тощо.
Вище вже згадувалося про те, що в сімї постійно діють руйнівні сили, їм треба твердо і вчасно протистояти. І це можуть успішно робити лише внутрішні сили, які цементують сімю, передусім подружній, а в кінцевому підсумку сімейний обовязок. І, звичайно, спорідненість душ, союз сердець, а не просто обєднання майнових цінностей під спільним дахом...
Подружній обовязок важливий чинник виховання у членів сімї почуттів, зокрема таких, як жертовність, поміркованість, терпимість. Бути терпимим означає вміння увійти в становище і роль свого сімейного партнера, визнавати його право мислити й чинити по-своєму. Неправильно діє той (чоловік або жінка), хто прагне хоч би що переробити свою дружину на свій лад. Таке намагання уже в самому зародку є свідченням того, що вихователь претендує на свою зверхність, непогрішимість, не хоче рахуватися зі своїм партнером, його особистісними інтересами, запитами, уподобаннями. А це вже зачіпає почуття гідності другого з подружжя і, природно, викликає опір, протест з його боку. Звідси і підґрунтя для сімейних непорозумінь, конфліктних ситуацій, а нерідко чвар.
Вищим виявом подружнього обовязку є такий його ступінь, коли він не відчувається як обовязок, коли подружжя в більшості випадків говорять Ми, а не я: ми так вирішили, нам це подобається (або не подобається), ми так вважаємо і т. ін. Тут ніби відчувається збіг, злиття інтересів та уподобань чоловіка й жінки у спільне русло. У займеннику ми вияв і спільної долі, і невіддільності життєдіяльності двох близьких людей.
Стійкість сімї перевіряється у важких ситуаціях. Саме в такі періоди, коли сімейний небосхил затягло хмарами, а то й проносяться грози, важливим є вміння чоловіка й жінки максимально згуртуватися, не піддаватися нервозності, розпачу, зосередити всі зусилля на переборенні лиха, не травмувати одне одного психічно, а всіляко допомагати. В цьому також один з виявів подружнього обовязку.
Звичайно, труднощі і незгоди можуть емоційно розхолоджувати чоловіка й жінку, віддаляти їх одне від одного. Та не варто впадати у відчай: за невдачами наступають удачі, а смуток з часом змінюється радістю. Мабуть, е сенс у народній мудрості: не дуже радій, бо це минеться, не впадай у смуток, бо й тому згодом прийде кінець.
Мудрість і такт чи не найкращі людські порадники у будь-яких життєвих ситуаціях і перипетіях! Так само, як існують критичні вікові періоди в окремої людини, критичні точки є і в життєдіяльності представників двох статей, сімї. Деякі автори вважають такими критичними точками для сімї 1-й, 5-й, 10-й, 15-й роки подружнього життя, коли спостерігається підвищення напруженості у стосунках сімейних партнерів. Знання цих точок має серйозне значення, оскільки дає подружжю можливість виробляти відповідну установку, що знову ж таки значною мірою спиватиметься на сімейний обовязок.
Мудру й тактовну поведінку подружжя під час такого спаду у сімейних стосунках описав Р. Роллан у романі Зачарована душа: ...За злетом неминуче настане різкий спад... Лише багато пізніше пізнали вони мудрість, котра вчить розуміти і жаліти, котра знає, що неможливо обійтися без взаємної поблажливості і що варто мати про запас сховище, де можна відокремитися, щоб діждатися осторонь, доки не скінчиться відплив і не почнеться знову приплив. Бо ж мова йде про ритм життя і його коливання, амплітуда яких тим більша, чим марнотратніший той, хто живе. За кожним спадом наступає піднесення.
Важко сказати, наскільки закономірно відбувається