Механізм реалізації захисту прав споживачів у сфері надання послуг
Курсовой проект - Юриспруденция, право, государство
Другие курсовые по предмету Юриспруденция, право, государство
?пекції з якості товарів і торгівлі УРСР від 15 червня 1965 року.
Функції управління:
1. Здійснення контролю за виконанням усіма промисловими підприємствами, організаціями й підприємствами торгівлі й громадського харчування, незалежно від відомчого підпорядкування, законодавства СРСР й УРСР, наказів Державного комітету Ради Міністрів СРСР з торгівлі, Міністерства торгівлі УРСР, стосовно якості виробництва, зберігання й реалізація товарів народного споживання.
2. Перевірка якості товарів народного споживання на промислових підприємствах, їх базах, складах.
3. Здійснення контролю за дотриманням усіма промисловими підприємствами, оптовими базами, конторами, фірмами, підприємствами торгівлі й громадського харчування встановлених цін та націнок на товари народного споживання.
4. Контроль за дотриманням в роздрібній торгівельний мережі й на підприємствах громадського харчування встановлених правил торгівлі.
5. Розробка пропозицій про поліпшення виробництва товарів.
На виконання постанови Верховної Ради Української РСР від 12.05.1991 р. № 1024 X11 „Про порядок введення в дію Закону України „Про захист прав споживачів” постановою Ради Міністрів України від 1 червня 1992 року № 297 створено Державний комітет України у справах захисту прав споживачів.
3 липня 1992 року розпорядженням Президента України „Про місцеві органи у справах захисту прав споживачів” створюється Державний комітет України у справах захисту прав споживачів, управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві і Севастополі.
3 листопада 2000 року управління у справах захисту прав споживачів підпорядковано Державному комітету стандартизації, метрології та сертифікації України.
З метою підвищення ефективності реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів Указом Президента України від 01.10.2002 року державний комітет стандартизації, метрології та сертифікації України перетворено в Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики, який є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом і підпорядкований безпосередньо Кабінету Міністрів України.
Територіальні органи у справах захисту прав споживачів, незважаючи на їх недостатню чисельність, проводять контроль за дотриманням господарюючими субєктами вимог законодавства про захист прав споживачів [2].
1.2 Законодавчі та нормативні акти, що регулюють питання захисту
прав споживачів в Україні
Першою серед колишніх республік СРСР Верховна Рада України 12 травня 1991 р. Прийняла Закон „Про захист прав споживачів”. Наступного року Постановою Кабінету Міністрів від 1 липня 1992 р. Був створений Державний комітет України у справах захисту прав споживачів (Держспоживзахист). Вже у середині 1992 р. Стало зрозуміло, що Закон „Про захист прав споживачів” не відповідає вимогам часу, і фахівці взялися за його переробку. Держспоживзахист України розробив і подав на розгляд Кабінету Міністрів України проект Закону „Про внесення змін та доповнень до Закону Української РСР „Про захист прав споживачів”. Останній був затверджений 15 грудня 1993 р. Насамперед він віддзеркалював ті координальні зміни, що відбулися в Україні за період з дня прийняття першого українського Закону щодо захисту прав споживачів. У серпні 1991 р. Україна стала незалежною державою, і це змінило багато акцентів політичного й економічного життя в країні. Закон 1993 р. Вже містив в собі систему контролю за якістю товарів народного споживання, додержання правил торгівлі та надання послуг, а також норми адміністративної відповідальності, що настає при порушенні прав споживачів. Були заповнені окремі прогалини в регулюванні відносин за участю споживачів-громадян тощо.
Закон „Про захист прав споживачів” в редакції 1993 р. складається з преамбул, трьох розділів: „Загальні положення”, „Права споживачів та їх захист”, „Громадські організації споживачів (обєднання споживачів)” і містить 26 статей.
У преамбулі Закону „Про захист прав споживачів” зазначається, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (робіт, послуг) і виробниками, виконавцями, продавцями в умовах різних форм власності, встановлює права споживачів та визнає механізм реалізації державного захисту їх прав.
Розділ Загальні положення” складається всього з двох статей (статті 1, 2) організаційного змісту. Центральне місце в Законі займає розділ „Права споживачів та їх захист” (статті 3-24).
У третьому розділі „Громадські організації споживачів (обєднання споживачів)”, який складається з двох статей (статті 25, 26) визнано за громадянами право з метою захисту своїх законних прав й інтересів обєднуватись у громадські організації. Визначаються повноваження громадських консюмерських організацій [3].
Після 15 грудня 1993 р. в Закон „Про захист прав споживачів” було внесено кілька змін, але вони не відзначалися масштабністю і не змінювали ідеологію самого Закону.
Сьогодні нормативно-правова база законодавства прав споживачів в Україні, крім згаданого Закону, нараховує понад 30 законів та підзаконних актів, прийнятих для захисту прав громадян-споживачів. Насамперед, слід зазначити, що права споживачів захищає Конституція України, прийнята 28 червня 1996 р [2].
В Основному Законі України закріплено одночасно чимало норм, які прямо або побічно стосуються питань захисту прав й інтересів споживачів. Так, в частині , статті 50 Конституції закріплюєть