Межі та обмеження права власності
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
оже розглядатися як будівельні матеріали і конструкції, в які вкладені також праця будівельників [175] . Виняток становить відчуження обєктів незавершеного будівництва при приватизації державного майна, яке за однойменним Законом України [85] являє собою окремий обєкт права. Слід відмітити також, що цей обєкт обмежується в цивільному обороті, тобто у разі його набуття у власність при приватизації незавершеного будівництва подальше його відчуження неможливе. Такого обмеження ЦК не містіть, тобто якщо за рішенням суду визнано право власності на такий обєкт, як недобудоване нерухоме майно, воно може відчужуватися без обмежень [85] ;
- згідно з ч. 2 ст. 5 ЗУ Про приватизацію державного майна [90] приватизації не підлягають обєкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. До обєктів, що мають загальнодержавне значення, належать майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів, основним видом діяльності яких є виробництво товарів (робіт, послуг), що мають загальнодержавне значення. В цій частині наводиться перелік такого майна. Тобто відповідно до зазначеного Закону таке майно не може відчужуватися державою бути предметом договору купівлі-продажу або реалізуватися у інший спосіб, наприклад, через акціонування з подальшим продажем пакетів акцій, що належать державі;
- суттєві обмеження встановлені для таких обєктів, як памятки історії та культури. Вони не можуть бути обєктами малої приватизації, тобто відчужуватися державою. Це стосується будівель (споруд, приміщень) або їх окремих частин, які становлять національну, культурну та історичну цінність і перебувають під охороною держави (ч. 3 ст. 2 ЗУ Про приватизацію майна невеликих державних підприємств (малу приватизацію) [91] ).
Якщо предметом договору є памятник історії і культури, включений до відповідного переліку (крім памяток, занесених до Переліку памяток, які не підлягають приватизації), то вони можуть бути відчужені, а також передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини (ст. 18 ЗУ Про охорону культурної спадщини [86] ;
- висуваються достатньо жорсткі вимоги взагалі до якості предмета договору купівлі-продажу (ст.673 ЦК, ст.12 ЗУ Про захист прав споживачів [75] . Товари, щодо яких установлені стандарти по безпеці, підлягають обовязковій сертифікації. Їхня реалізація й імпорт без сертифікації заборонені. Якщо в процесі експлуатації або збереження товарів буде встановлено, що вони завдають або можуть завдати шкоди життю, здоровю або майну громадян, виготовлювач зобовязаний призупинити їхнє виробництво, а продавець реалізацію до усунення причин, що викликають шкоду, а в необхідних випадках ужити заходів до вилучення їх з обороту;
- укладання окремих договорів зумовлюється відповідними вимогам до їх предмета. Так, згідно з ст. 3 ЗУ Про фінансовий лізинг [94] предметом договору лізингу може бути неспоживча річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів. Не можуть бути предметом лізингу земельні ділянки та інші природні обєкти, єдині майнові комплекси (підприємства) та майно відокремлених структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць). Тобто власник обмежений в передачі у лізинг зазначених речей;
- мають специфіку і договори про відчуження цінних паперів, що виступають обєктом торгівлі як на первинному, так і вторинному ринку, в позабіржовому і біржовому обороті. На окремих сегментах ринку цінних паперів встановлюються вимоги до обєктів торгівлі і порядок здійснення правочинів з ними. При цьому фондова біржа має право встановлювати самостійно вид обєктів біржової торгівлі та вимоги до субєктів (лістинг).
Межі та обмеження права власності, що випливають із змісту договорів, стосуються насамперед прав і обовязків сторін. При цьому межі права власності адресуються всім власникам і встановлюються законом, а обмеження контрагентам по договорам і встановлюються, як правило, договором.
Оскільки, як правило, договори про передачу майна у власність є оплатними, то однією з умов договору є ціна товару. Не зупиняючись докладно на питанні щодо істотних умов договору і на тому, чи належить до них ціна, оскільки вони є спірними внаслідок розбіжностей в регулюванні цього питання ЦК та ГК (ст.ст. 628, 638 ЦК, ч. 3 ст. 180 ГК), виходитимемо з залежності ціни товару від державного впливу і ступеня конкуренції на ринку, внаслідок чого ціни поділяються на загальні (вільні) і спеціальні (регульовані, фіксовані) ст. 6 ЗУ Про ціни і ціноутворення [95]. Політика ціноутворення, визначена у ст.3 згаданого Закону, диктує необхідність існування меж для субєктів ринкових відносин у самостійному визначенні цін на товари у певних випадках.
Обмеженням для субєкта може бути встановлення заниженої ціни в так званих кабальних правочинах, які укладаються в стані нагальної потреби, що контрагент розуміє і використовує у своїх інтересах, висуваючи умови, явно невигідні для другої сторони. Невигідність виявляється в нерозмірності ціни, що сплачується, і реальної вартості продаваної речі, на які законодавець реагує наступним чином: цивільним законодавством передбачається можливість визнання таких правочинів недійсними із застосуванням відповідних підстав (ст.ст. 233, 216 ЦК); конкурентним законодавством встано