Лівобережне козацьке військо доби Руїни
Дипломная работа - История
Другие дипломы по предмету История
дженому укріпленні за стіною і з успіхом відбилися. "Тоді козаки-обложенці, пише далі С.Величко, мужньо і великодушно виступили з голими грудьми через ті ж проломи з Чигирина і, заслонивши його собою, мали з яничарами превелику, кілька годин незгасну, битву, аж доки не забудовано проламані стіни" [1, с. 225].
22 серпня Ян Гнінський написав королю Яну Ш: "Чигирин мужньо і міцно тримається. По дорозі до нього сила-силенна людей І з турецького війська задармо пропала, через голод і посуху, хоча молдавани та волохи і маливирити 1050 криниць для армії".У Києві під час штурму Чигирина турками ішли щоденні молебні, хресні ходи. Лазар Баранович розіслав по всій митрополії богомольні грамоти духовенству, щоб молилося за перемогу над неприятелем. Татари намагалися зайти в тил армії боярина й гетьмана і 20 серпня напали на відроги Муравського шляху під Валуйки й Полетів та на дніпровське узбережжя. На Слобожанщині, під Новим Оскалом, їх зупинив князь Петро Хованський, а за Чигирин-Дібровою батуринський сотник Іван Бутович. На прохання гетьмана 25 серпня В.В.Голіцин одержав наказ царя іти теж на допомогу Чигирину [55, с. 5].
Цієї пори головні сили московського та українського війська ще були на шляху до Чигирина. Йдучи вздовж лівого берега Сули, вони рано-вранці 24 серпня підійшли до дніпрових берегів коло Чигирин-Діброви (за 20 верст від Чигирина), але, "зрозумівши, що берег дніпровий непридатний для переправи, війська повернулись до бужинської пристані", що за 10 верст від Чигирина. Самойлович, спорудивши з великим клопотом мости (не було лісу), перейшов із полками Сулу й рушив до переправи навпроти Бужина. Ромодановський зявився тут зі своїм військом уже аж "на ніч" (тобто увечері) 25 серпня. 25 26 серпня відбулися перші жорстокі бої на бужинській переправі, котрі стали вирішальними в усій військовій кампанії 1677 р.
Зазначимо, що в дослідників, які писали про бої під Вужиним, зустрічаються протиріччя і неточності, а головне помилкове визначення боїв лише як оборонних. Джерела ж, на нашу думку, дають зовсім інше уявлення. Свідчення О.Богданова та М.Васильєва в Малоросійському приказі, полонених турків, а також опис чигиринської кампанії складений в канцелярії І. Самойловича, висвітлюють події цих чотирьох днів таким чином.
Коли 24 серпня гетьман Самойлович прибув до бужинської переправи, одразу ж із чигиринських полів до правого берега наблизились татари на чолі з сином хана нуреддіном і заходилися обстрілювати лівий берег, де стояли козацькі полки. Цим вони зашкодили намірові Самойловича з маршу форсувати Дніпро в найвужчій місцині. Козаки відповіли татарам гарматною та мушкетною стріляниною. Гетьман дав наказ козакам під вечір перевезти з Кременчука і Воронівки судна для переправи. Коли козаки вели їх в табір Самойловича, яничари стали діставати їх вогнем рушниць,Дніпро був того літа мілководний і дуже вузький. Козаки потягли ті човни волоком, берегом, відбиваючись від турків. Пополудні, 24 серпня, обложені в Чигирині побачили, що з шанців рушило багато рот яничар, деякі намети зникли, в таборі ворога почався масовий рух до берега Дніпра. Перестрілка під Вужиним тривала від самого ранку 25 серпня, коли до Самойловича прибували частини Ромодановського, а до нуреддіна, "сам хан з ордами й Ібрагім-паша Шайтан зі всіма спагі і з добірними яничарами" з 10 гарматами. Вони отаборилися під самісіньким бужинським містечком, а на березі Дніпра коло води поставили гармати й спорудили укріплення для яничар, зайнявши все бужинське поле. "И стреляли из пищалей, и окрики чинят, и бранятся, а государевьім де людям урону никакого не учинили". Розїжджаючи по бужинському полю в 50 100 чоловік, татари й спагі демонстрували силу і хотіли залякати козаків, які зайняли передову лінію лівого берега. Артилерія гетьмана зробила кілька залпів і, вбивши трьох чоловік, змусила решту відступити [29, с. 272].
26 серпня перестрілка продовжувалася. Турки з берега відкрили артилерійський вогонь, але ядра не долітали на лівий берег. Козацьким же артилеристам вдалося вбити кількох ворожих пушкарів. Тоді турки витягли гармати на прибережні висоти запів версти від води. А тим часом гетьман з боярином усе шукали зручної місцини для переправи. Ввечері, зібравши раду, вони вирішили послати вночі на правий берег з острова на Дніпрі десант з 4 тисяч вояків 2 тисячі полковника Верстова й підполковника Воєйкова з команди генерала А.Шепелєва і 2 тисячі козаків Ніжинського та Полтавського полків під орудою полковників Левенця і Борсука Частину стрільців і козаків скерували в човнах вниз Дніпра, щоб вдарити туркам в тил [35, с. 395].
О 3 годині ночі 27 серпня авангард гетьманом і боярином був посаджений на човни та баржі, що прийшли з Кременчука та Воронівки, і переправлений на правий берег із наказом, "щоб ніхто ні з ким не розмовляв, щоб турки і орда не чули", "а гребти і шестами йти заборонили, аби водою не холохнути". Для прикриття на березі стояли гармати. Загін тихо підплив і зійшов на правий берег. Одночасно з півдня почав наступати другий загін. Не сподіваючись на переправу вночі, захоплені зненацька яничари відкрили безладну стрілянину, котру й було подавлено артилерією Г.Ромодановського. У рукопашному бою козацько-солдатський загін відкинув яничарів, зайняв їхні шанці, а потім почав споруджувати власні укріплення. Козаки й солдати, витримавши битву, втратили 10 бійців і змогли закріпитися на правому березі. Противник перебрався на гору до табору, кинувши амуніцію. Човни відправили назад, ?/p>