Лівобережне козацьке військо доби Руїни
Дипломная работа - История
Другие дипломы по предмету История
°ло поранено, а нападники втратили 30 убитими і 48 пораненими [28, с. 267].
Турки вирішили робити підкопи під горішнє місто, але зупинились, натрапивши на дикий камінь. 6 серпня за 30 сажнів від міського валу навпроти Спаської вежі вони поставили батарею із 3 6-футових гармат і мортир, що стріляли 80-футовими бомбами. Батареї ворог підсилив додатковими стволами. Розпочався обстріл горішнього і долішного міст. Дуже зруйнували Спаську вежу та мур біля неї, підбили гармати оборонців вежі.. Проте вони швидко за руйнованою стіною спорудили нову, а простір між ними закидали землею. Козаки з долішнього міста часто вчиняли контратаки й робили вилазки, "и армати многіє прикрвание от столпов отломлювали и в Чигирин запроваживали [1, с. 431 ].
Оточені потрапили в тяжке становище, позаяк від ворога "было великое утеснение от верховных нарядных гармат, телеги, запани, и платье разметало и пожгло". Але вони не припиняли вилазок, навіть удень. 10 серпня опівдні 800 козаків і 600 стрільців із трьох полків під командуванням стрілецького голови І.Дурова вийшли з фортеці та, напавши на передові укріплення, відігнали турків, котрі з великими втратами втікали за другий ряд траншей. Загін Дурова втратив 26 убитими і близько 50 пораненими. Аби не допустити нових вилазок із фортеці, турецьке командування наказало покрити фашинами передові лінії, подвоїти й доозброїти в них варту.
Розвідники, які висилалися з Чигирина до гетьмана, доповідали, що перед 10 серпня турки штурмували фортецю дуже жорстоко, і верхнє місто, де стоять московити, і нижнє, яке обороняють козаки. Обложенці разом роблять спільні вилазки, рубають яничарів у окопах, а козаки, сівши в човни, плавають по Тясмину і нападають на татарський табір. Інтервенти заховалися за земляним валом і сиплять його перед собою, тому й завдати збитків ворогу важко. Турки риють підкопи, незважаючи на дикий камінь. В облогу взято лише кримський бік фортеці. За Тясмином облоги немає, лише татарські загонщики всіх перехоплюють [55,с. 5].
10 серпня 1677 р. до турецького табору прибув кримський хан Селім-Гірей з двома тисячами кіннотників і розташувався на черкаській дорозі. У щоденнику Гордона відзначено, що Селім-Гірей привів мало війська, оскільки, либонь, брав участь у поході не з доброї волі, а згідно з фірманом султана [29, с. 268].
Того ж дня, 10 серпня, війська гетьмана Самойловича і князя Ромадановського зєдналися на річці Артополоті в Липовій Долині, між Хоралом і Сулою та й попрямували 13 серпня до Дніпра вздовж лівого берега Сули [4, є. 126]. І. Самойлович писав в Приказ, що вони "хотели йти с великим поспешением" до дніпрових переправ. Але того "поспешения" не було, бо відстань в 150 верст військо долало 12 днів (10 15 верст за день!). 13 серпня з доганою про уповільнений похід поїхав від царя стольник О.Карандєєв. А до князя і гетьмана щодня квапилися гінці від оточених, прохаючи допомоги. Розгніваний Самойлович у своєму листі оголосив догану козацьким полковникам, що були в Чигирині: "Уже есте, праві, голову нам проїли, просячи о посьшке скорше: всіх немаль повьісилали есте людей з листами. Ведаем ми и сами, же не без обтяження вашего мусіть то бнти: але то що ж чинити? Трудно єдиної години войском перелетіти. Чого ж вашим милостем о посилках вонтгшти, большую половину міста вольную от насилія неприятел ьського міючи" [29, с. 269].
І все ж 16 серпня разом із Г.Ромодановським гетьман відправив двохтисячний загін Якова Коряцького на підмогу оточеним. Окрім того, Самойлович послав авангардом Лубенський полк і разом з князем продовжував рухатися до Дніпра лівим берегом Сули. Саме тоді обидва воєначальники направили князю Голіцину прохання перейти зі своєю тиловою армією із Переяслава в Лубенський полк, аби прикрити їхній тил. Допоміжний загін прибув у Чигирин 20 серпня [33, с. 96]. 17 серпня 1677 р. о 17 годині турки підірвали підкоп коло пошкодженої Спаської вежі і в місці пролому почали наступ. Їм пощастило відкинути стрільців і козаків, здобути частину зруйнованого валу й вдертися до долішнього міста. Козаки чинили відчайдушний опір, використовували переважно ручні гранати, їм удалося витіснити ворога з великими для нього втратами, відігнати до траншеї, а за ніч остаточно залатати пролом. Розлючений ворог спрямував шквал гарматного вогню на чигиринські укріплення, збив 4 гармати на валу і просунув траншею, покриту фашинами, ще ближче до фортеці, так що передові рубежі були вже за сто сто пятдесят кроків. Місто закидалося запалювальними снарядами. Виникли пожежі. В оточених уже майже не було гармат і набоїв. Не задовольнившись стріляниною, турки розпочали рити нові підкопи до вежі Козячий Ріг, Кримського та Дорошенкового бастіонів. Перший вибух біля вежі Козячий Ріг не вдався, позаяк оточенці прорили нори для виходу газів. Найбільше поруйнували вал коло бастіону Дорошенка, де 22 серпня вибухнув другий підкоп. Фортечні укріплення, підкинуті вибухом у повітря, впали на турецьку піхоту, що засіла під бастіонами для атаки. Наступного дня, І 23 серпня 1677 р., вибухнув третій підкоп. С.Величко відзначає, що третій турецький підкоп у Чигирині козаки спостерегли, відразу його перерізали й відняли і тим порохом частували турків, а на частих витічках одних турків забивали в шанцях, інших хапали за волосся з шанців і затягували живих у Чигирин разом з турецькими гарматами. Відтак, дізнавшись про третій підкоп від перекинчика-модцаванина, оборонці відвели від валу війська. Тому, коли яничари кинулися в утворений від вибуху пролаз, їх уже чекали 500 козаків в нашвидкуруч спору