Geum.ru

Лівобережне козацьке військо доби Руїни

Дипломная работа - История

Другие дипломы по предмету История

?иводу є монографія В.Заруби.

Джерела цієї доби в основному складають козацькі літописи, листи, універсали гетьманів, західноєвропейська преса цього періоду.

Лівобережне козацьке військо другої половини XVII ст. мало розгалужену структуру. Окремо треба виділити реєстрових козаків і найманців. Козацьке військо мало піхоту, кавалерію, артилерію, флот. Найбільш відомі козаки як піхотинці. Озброєння було різноманітним і кожен козак мав сучасне, на той час, озброєння. Перевагу віддавали вогнепальній зброї, але особливо “ніжне” відношення було до шаблі. Так само ставилися і до бойового товариша коня, основною складовою флоту був човен чайка. Різноманітною була тактика ведення бою. Це і рухомий табір, бій галасом, лавою, триангулою, розгардіяшем і т.д.

Означене дає підставу твердити, що козацьке військо не поступалося за рівнем оснащення арміям Західної Європи. Воно вело бої на належному військово-тактичному й технічному рівні, що засвідчує воєнне мистецтво козацтва та бойова звитяга українських збройних сил. Які сформувалися в умовах іноземної окупації і постійної національно-визвольної боротьби.

В другій половині XVII ст. вони віддзеркалювали рівень розвитку військової майстерності козацьких ватажків і ввібрали в себе вікову традицію лицарської звитяги збройних сил українського народу, а також тактичні й стратегічні постулати Польщі, Туреччини, Росії, Криму та Європи в цілому. Військове мистецтво великою мірою залежало і від особистих якостей гетьманів. Наприклад, Самойлович був надто обережним воєначальником і діяв за принципом: “Всі царі прагнуть не стільки виграти битву, скільки того, щоб зберегти цілісність свого війська”. [29, с. 147].

Певні особливості мали охотницькі полки. Вони зявилися лише в кінці XVII ст. і були найбільш молодою структурою. Найманців не називали козаками. Охотники повністю залежали від гетьмана (перебували на повному утриманні харчами, одягом, озброєнням) і були слухняною і вірною зброєю. Не були смілими, а тому були дуже мобільними. З часом їх військово-політичне значення суттєво збільшилося.

В роботі автор також розглядає участь, дії і роль військ лівобережного регіменту в боях 1663-1687 рр. з турецько-татарськими наїздами та походами, в умовах боротьби з гетьманом Петром Дорошенком. Безпосередньо сама справа Дорошенка виходить поза рамки даного дослідження. Але оскільки в боях з Дорошенковими загонами були задіяні й лівобережні полки, автор побіжно торкається цієї теми. Найбільш жорстокі трагічні бої в цей час велись за Чигирин. В цілому українське козацьке військо разом з московітами здійснило два поході по завоюванню Чигирина (в1674-1676 рр.) і два походи для його захисту та утримання (в1677 і 1678 рр.).

Ці події надовго збереглися в памяті українського народу і знайшли своє відображення в піснях та думах. А це, можливо найбільше підтвердження їх важливості, а також значення українського козацького війська в тому числі і лівобережного в добу, прозвану Руїною.

Список використаних джерел і літератури

 

  1. Величко Самійло. Літопис. Том другий. Київ: Дніпро, 1991. 648 с.
  2. Довідник з історії України (А-Я). Київ: Генеза, 2001. 1136 с.
  3. Літопис гадяцького полковника Григорія Грабянки. Київ: Знання, 1991. 185 с.
  4. Літопис самовидця. Київ: Наукова думка, 1971. 208с.
  5. Марсове поле. кн. 2: Героїчна поезія на Україні. Друга половина XVII початок XIX ст. Київ: Молодь, 1989. 384 с.
  6. Мыцык Ю. А. “Літописець” Дворецьких памятник украинского летописания XVII века // Летописи и хроники. Москва: Наука, 1984. с.219-234
  7. Шерер Жан Бенуа. Літопис Малоросії або Історія козаків-запорожців-Київ: Український письменник, 1994.-311 с.
  8. Антонович В. Б. Про козацькі часи на Україні. Київ: Дніпро, 1991.-238 с.
  9. Аркас М.Історія України-Русі. Одеса: Маяк, 1994.-392 с.
  10. Багалій Д.І. Історія Слобідської України. Харків: Дельта, 1993.-256 с.
  11. Бадьо О. Традиція українського бойового мистецтва. Укр.. світ. 1996.№1-3.-с.18.
  12. Бантиш Каменський. Д.Н. История малой России от водворения словян в сей стране до уничтожения гетьманства.-Київ:Час,1993.-656 с.
  13. Велика історія України: у 2-х.т. I.II. Київ: Глобус, 1993.-400 с.
  14. Горобець В. Козацький гетьман у соціополітичній структурі Речи Посполитої: проект устроєвої моделі гетьмана Павла Тетері з року 1664. Молода надія. Київ: Смолоскип, 2000.-272 с. №1.
  15. Грушевский М. Иллюстрированная история Украины. Донецк: ООО ПКФ “БАС”, 2002. 768 с.
  16. Гурій О.І. Право в Українській козацькій державі (друга пол.. XVII XVIII ст. ). Київ: АНІ інститут історії України, 1994.-47 с.
  17. Гурій Олександр. Українська козацька держава в другій половині XVII XVIII ст.: кордони, населення, право.- Київ: Основи, 1996.-224 с.
  18. Гурій О.І. Чухліб Т.В. Гетьманська Україна. Т.8.-Київ: Видавничий дім альтернатива., 1999.-303 с.
  19. Доросиенко Д.І. Нарис історії України в 2-х. томах. Т. II. (від половини XVII ст..). Київ: Глобус, 1992.-349 с.
  20. Єфремов Ю.М. Україна і “Руїна”. От Хмельницького к Мазепе (Малоизвестние трагические страницы из истории украинского народа).-Киев, 1992.-61 с.
  21. Жуковський А. Субтельний О. Нарис Історії України. Львів: Видавництво наукового товариства ім.. Т. Шевченка у Львові, 1992.-230 с.
  22. Запорожці: до історії козацької культури, - Київ: Мистецтво, 1993.-400 с.
  23. Заруба В.М. Архіви кошнанівського полковника Ільї Новицького Київська старовина.-1992, №4.-с. 12-19.
  24. Заруба В.М. Воєнне мистецтво українсько козацького війська (остання чверть XVII ст..) Наддніпрянська Україна: історичні процеси, події, постаті. Дніпропетровськ, 2001.- с. 20-27.
  25. Заруба В.М. Висвітлення історії України кінця