Л.П. Берія — авантюрист, злочинець, демократ?
Курсовой проект - История
Другие курсовые по предмету История
?кого диктатора безпосередньо проти нього. Він був дуже наляканий мінгрельською справою. Тим більше, що за наказом Сталіна перший заступник міністра держбезпеки С. І. Огольцов направив у Тбілісі групу слідчих з метою одержати в арештованих мінгрелів визнання, які опорочили б Берію і його дружину Ніну Теймуразівну. Але вони ні в чому не зізналися, і Берію звільнили відразу ж послу смерті Сталіна.
2.3 Політична діяльність Л.П.Берії після смерті Й.В.Сталіна
5 березня 1953 року Сталін помирає. У цей же день за одну годину десять хвилин до його кончини на спільному засіданні Пленуму ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР, Президії Верховної Ради було ухвалене рішення про реорганізацію партійно-державного керівництва країни. Берія стає одним із чотирьох заступників Голови Ради Міністрів СРСР і одночасно призначається главою міністерства внутрішніх справ, котре було обєднано зі скасованим міністерством державної безпеки.
Відразу ж після смерті Сталіна в кремлівському керівництві загострилася боротьба за владу. Основними претендентами були Маленков, Берія й, у меншому ступені в той період, Хрущов. Найбільш сильні позиції були в Берії під його контролем виявилася вся система державної безпеки, що грала в роки радянської влади найважливішу роль у політичному розвитку країни. Хто контролював органи держбезпеки, той практично забезпечував собі й ключовій ролі в керівництві Радянського Союзу.
Досвідчений і спритний цинік із колосальними амбіціями позбавлений якихось твердих політичних поглядів, Берія мав на меті відігравати чільну роль країні. Не виключено при цьому, що він виступив би й з антисталінськими гаслами, тому що в останні роки життя Сталіна, положення його було неміцним. Але для цього йому було потрібно послабити або забрати зі шляху тих сталінських соратників, які не готові були йти на якісь зміни сталінської системи і відкидали всі спроби хоча б самої незначної демократизації країни. Берія ропочав дуже тонку й досить продуману політичну гру. Будучи на голову вище своїх партнерів по колективному керівництву, він, за спогадами Хрущова, був розумною людиною, дуже кмітливою і швидко на все реагував добре розумів, що завоювання підтримки усередині країни і за кордоном можна забезпечити висуванням конструктивної політичної програми як в області внутрішньої політики, так й у сфері міжнародних відносин. І сконцентрувавши після смерті Сталіна величезну владу, він негайно приступився до реалізації своїх планів. [17, 12]
Найважливішим напрямком діяльності Берії стала реабілітація жертв сталінського режиму. Відомо, що в розмові з О.І. Мікояном він виклав своє кредо так: Треба відновити законність, не можна терпіти таке положення в країні. У нас багато арештованих, їх треба звільняти... [17, 12]9 березня 1953 року, виступаючи на похоронах Сталіна, із трибуни мавзолею він підкреслив необхідність гарантування кожному громадянинові СРСР наданих йому конституцією прав особистості. 13 березня Берія наказав з метою прискорення розгляду справ, що перебувають у виробництві, і зміцнення МВС СРСР, створити чотири слідчі групи по справах арештованих професорів-лікарів; арештованих колишніх співробітників МДБ СРСР; арештованих колишніх працівників Головного артилерійського управління військового міністерства СРСР і арештованих МДБ Грузинської РСР групи місцевих працівників. 18 березня Берія видає наказ про перегляд справи в обвинуваченні колишнього керівництва ВПС і Міністерства авіаційної промисловості. 26 березня він направляє в Президію ЦК КПРС записку про проведення амністії, у якій говориться: В цей час у виправно-трудових таборах, вязницях і колоніях утримується 2 526 402 чоловік увязнених, з них: засуджених на строк до 5 років 58000, від 5 до 10 - 1 216 000, від 10 до 20 років 57 300 і понад 20 років 18 800 чоловік. Із загального числа увязнених кількість особливо небезпечних державних злочинців (шпигуни; диверсанти, терористи, троцькісти, есери, націоналісти й ін.), що утримуються в особливих таборах МВС СРСР, становлять усього 221 435 чоловік. На підставі указу про амністію, опублікованого 28 березня, з місць заслання було звільнено більше мільйона чоловік. Однак всі радикальні пропозиції МВС по амністію репресованих в 30 - 40 р. були відхилені, а Берії вказали, що вони носять характер зайвої поспішности. [17, 12]
1 квітня 1953 року Берія звертається в Президію ЦК КПРС із пропозицією про реабілітацію осіб, притягнутих по інспірованій Сталіним так називаній справі про лікарів-шкідників, яка носила яскраво виражений антисемітський характер. Через два дні Президія ЦК КПРС приймає постанову про фальсифікацію цієї справи й приймає пропозицію МВС СРСР про повну реабілітацію й звільнення з-під варти лікарів і членів їхніх родин..., у кількості 37 чоловік... У цьому звязку характерна і показова наступна обставина. Хоча рішення про реабілітацію лікарів повинне було бути опубліковане в Правді й інших центральних газетах від імені Президії ЦК КПРС, замість нього 4 квітня в пресі було поміщено Повідомлення Міністерства внутрішніх справ СРСР. Тим самим Берія створював враження, що саме він, очоливши МВС, розібрався зі справою лікарів і їхнє звільнення результат його приходу в міністерство. Уночі він подзвонив у редакцію Правди і зажадав змінити назву матеріалу про реабілітацію лікарів. Про це розповідав в 1970 році Н. А. Булганін, заявивши, що для нього й інших членів Президії ЦК КПРС це було по?/p>