Культурницька діяльність єврейських громад в Україні в середньовіччі
Курсовой проект - История
Другие курсовые по предмету История
сно для громади, збільшувало кількість потрібних кадрів. Загалом це метод трактування Гемари, і не тільки неї, був на прочуть з сильним потенціалом, і як все, що має сильну потужність, мав напрочуд руйнівні наслідки при його невмілому використанні. Самим загрозливим з них був використання підпулу у виведенні реальних правил практичної Галахи. Деякі учні, які використовували пилпул-хиллуким починали переносити принципи, які використовуються у вербальній грі, на дійсність, навіть, якщо це було не доцільно і абсурдно. Загалом же використання як пілпулу та пілпул-хіллукім добре вплинуло на розвиток єврейської національної освіти.
Розділ 3. Книгодрукування як основа освітнього процесу
3.1 Загальний стан книжної справи
Такий технічний винахід, як друкарський верстат був безпосередньою причиною однієї з найважливіших інформаційних революції в історії людства. Сьогодні людям, які з дитинства використовують друковану продукцію, важко уявити розмах цієї зміни, але саме в теперішньому середовищі це можливо простежити, якщо провести паралель із тими змінами які відбулись після поширення Інтернету та персонального компютера. Винахід був настільки продуктивний, що з часів першого видання Гутенберга та до кінця XVI ст. у Європі було відкрито близько 250 типографій у містах. Новий метод не тільки суттєво знизив кількість коштів, що витрачались на створення одного екземпляру книги, а й зменшив час її видавництва, створив умови для більш якісного зберігання, печатні літери краще сприймались читачем і зникла проблема почерку.
Ремесло друкаря на початковому етапі поєднувало в собі елементи високої культури і господарської діяльності. Видавці у єврейському середовищі, як правило, були вченими мужами, вони нерідко називалися законодавцями. Ця професія користувалась великою пошаною і її не ставили на один рівень з іншими ремеслами, а прирівнювали до елітарних видів зайнятості. Видання книги хоча й подешевшало, все ж вимагало немалих економічних витрат. Люди, які займались цією справою, по-перше повинні були бути гарними дільцями, а по-друге мати підтримку громади, кагалу, який фінансував друкарство.
Єврейське книговидавництво мало свої особливості серед яких мають бути виділені такі. Людей, які вміли читати, серед єврейського населення було значно більше, аніж у християнському середовищі. Це забезпечувало велику кількість покупців, ринок збуту був досить широкий, і українські землі займали чи не перше місце у вжитку цієї продукції. Таким чином, єврейський книжний ринок з перших днів своєї появи забезпечив своїх власників великими прибутками, будучи стабільним і рентабельним. Крім того, був великий список базової, фундаментальної літератури, яку мав знати кожен вчений муж і взагалі освічений чоловік. Це були Тора (Писання), Талмуд та Сідур. Навіть християнські друкарі, углядівши більший попит на таку продукцію серед іудейського населення, почали видавати літературу на ідиші та івриті.
Книжки, у минулому рідкісні і недоступні навіть відомим та небідним громадам, стали в XVII-XVIII ст. досить поширеними, дістати їх було відносно легко. На територію України для єврейських громад на початковому етапі розвитку друкарської справи книги завозили головним чином з італійських типографій. Це були твори по луріанській Кабалі, коментарі, праці з етики, проповіді і збірники галахічних постанов сефардських законовчителів. Вплив традицій іспанського єврейства призвів до змін у інтелектуальній сфері, підготовив громади до сприйняття ідей хасидизму. Значна частина бюджету кагалів стала іти на закупівлю з іноземних друкарень літератури.
Проте відразу зявилась конкуренція італійських та місцевих книговидавців. На боці останніх був Ваад чотирьох земель проте, щоб обмежити випуск фальшивок, він постановив, щоб усі єврейські друкарі отримували дозвіл і згоду на видавництво від старійшин та рабинів тих громад, де вони діяли. Випуск книг був величезним проривом, і їх вартість значно зменшилась, а кількість збільшилась, проте ставлення до книги, як саме до предмета ще довго не змінювалась. Їх зберігали, кожна громада намагалась утворити при синагозі та ієшиві бібліотеку, в яку б входили видання не тільки сакральні, а й сучасні до них коментарі та філософсько-релігійна література. Єврейське книговидавництво саме на території України виникає досить пізно. Пояснюється це двома факторами: по-перше, як вже згадувалось, основна маса продукції завозилась з Західної Європи, в більшості з італійських міст, наприклад Венеції; по-друге, українські землі входили до Речі Посполитої, і більшість друкарень виникала в її центрі, тобто у польських землях, Любліні, Варшаві, Кракові. Відсутність кордонів дозволяла закуповувати з відти видання по дешевшим цінам, на які не впливали митні збори. Тому масово друкарство серед кагалів України стало поширюватись лише в другій половині XVII ст. на етапі повної децентралізації Речі Посполитої , а також після її трьох поділів, коли більша частина східних земель ввійшла до складу Російської імперії.
Один з амстердамських друкарів, який займався експортом книг у Річ Посполиту, вирішив зекономити на митницях і заснував нову друкарню у Жовкві, яка постійно діяла з 1693 р. Це була перше єврейське видавництво на Україні. Потім він передав її своїм онукам, які акцентували увагу на видавництві календарів і книжок суто релігійного змісту. Без змін вона продовжувала свою роботи аж до 1782 р., коли її вимушені були перенест