Культурницька діяльність єврейських громад в Україні в середньовіччі
Курсовой проект - История
Другие курсовые по предмету История
ез із релігією. Такий підхід є досить доцільним, бо грань між освітою і релігією була набагато більш хиткою, а ніж на сьогоднішній день. Загальні тенденції у розвитку досліджень українського єврейства намітились ще в середині ХІХ ст. До них відноситися посилене вивчення хасидського руху, економічних звязків єврейського населення із іншими соціальними та етнічними групами, соціально-економічна діяльність кагалів. Спочатку збирались часткові відомості, як доповнення до загальних етнографічних досліджень південних окраїн Російської імперії.
Значний вклад у виокремлення у вивчення іудаїки зробив Дубнов С., його Коротка історія євреїв є одним з найбільших повних та систематичних видань з єврейської історії у Російській імперії. Другою не менш значною подією стало видання Єврейської енциклопедії під редакцією Кацнельсона Л. в 16 томах. В радянські часи була спроба надрукувати хроніки періоду Хмельниччини із коментарями. Проте підготовлена Боровим С. у 30-х рр. книга не була надрукована. Її перевидали у Москві лише 1997 р. спільно із Ієрусалимськими видавництвами. Серед останніх досліджень слід виділити видання Відкритого університету Ізраїль Глави з історії і культури євреїв Східної Європи. Воно складається з 6 частин у 3 томах, де окремо розглядається книжна справа XVI-XVIII ст. Також проблематика друкарства висвітлюється у монографії Ельяшевича Д. Єврейська книжна культура, але лише починаючи з введення в Російській імперії окремого відділу цензури для іудейської літератури при імператорі Павлові Петровичеві. Окрім того книговидавництва частково торкається Іван Огієнко, який, при загальному огляді друкарства на Україні, в окремому розділі своєї праці Історія українського друкарства характеризує розвиток єврейського друкарства.
Зазначені джерела і роботи дослідників ХІХ ХХ ст. досить повно висвітлюють культурницьку діяльність єврейських кагалів на території України в XVII-XVIII ст. Найбільше уваги приділяється розвитку освіти і книгодрукарства у євреїв як у народу книги. Але в розкритті цієї теми залишається чимало білих плям, заповнити які можна сьогодні завдяки використанню раніш невідомих архівних документів і матеріалів.
Розділ 1. Організація освіти
- Початкова освіта. Хедери
Перебування в гетто призвело до того, що на євреїв майже не вплинув європейський Ренесанс і Просвітництво. Єврейська освіта залишалась тільки релігійною, і базувалась на основі священних текстів, проте базова освіта була зально-доступною. Згідно Галахи (побутових законів і приписів), кожен батько зобовязаний був турбуватись про освіту своїх синів.
Термін хедер, що переводиться як кімната був впроваджений у німецьких землях близько ХІІІ століття. Він позначає місце в синагозі, або, як це було зазвичай, в домі вчителя де навчалась єврейська дитина. У якості постійного інституту початкової освіти хедер використовувався в ашкеназькому суспільстві Східної Європи. Він і досі виконує свою початкову роль у традиційних громадах Ізраїлю. Єврейське культурне життя та особливо освітня діяльність сконцентрувались в Речі Посполитій, в тому числі і на українських землях. Ганновер писав: Це настільки добре відомо, що не потребує доказів: ніде у всьому розсіянні Ізраїлю не вивчали так багато Тору, як у Польщі.
Хедери були першою ланкою в навчальному процесі. Вони підтримувались і керувались кагалами, бо там не тільки навчались, а й відбувався процес соціалізації. Меламед, шкільний вчитель, вів список своїх вихованців. Зміни, що відбувались у складі учнів окремим звітом щорічно подав до кагалу. Хедери працювали на приватній основі. Батьки заможних учнів оплачували освіту самостійно. Фінансування бідняків покладалось на кагал. В більшості громад для таких цілей існували окремі навчальні заклади, що називались талмуд-тора і фінансувались за рахунок цдаки (тобто пожертвувань) і бюджету кагалу. Головною діяльністю керівництва общини було контролювання якості освіти, рівня кваліфікованості вчителів, перевірка знань учнів. Цим займався безпосередньо сам кагал або призначений від його імені габбай (наглядач у певній галузі діяльності громади).
В хедери набирались хлопчики в ранньому дитинстві. Перш за все вони отримували навички читання. З трьох років починали запамятовувати букви та їх назви. Вивчення граматики було недосконале й закінчувалось на вмінні читати. Посібниками були Сідури, збірники молитов. Сприйняття матеріалу ускладнювало те, що іврит перестав бути розмовною мовою євреїв ще у пізній античності, але ним продовжували читатись молитви. Мова не вчилась систематично, і учні, а інколи і дорослі не розуміли змісту прочитаних ними молитов. Тому одразу зявились пропозиції щодо введення в програму навчання толкування молитов. Пропонували також і вчити самих маленьких спочатку на ідиші, а потім поступово переводити на іврит. Проте не має згадок про реалізацію таких планів, чи використання перекладів Сидурів на ашкеназьку мову в хедерах.
До вивчення Тори згідно методичних приписів приступали лише після освоєння азбуки і тільки з третьої книги, тобто книги Левіт, щоб хлопчики могли якнайскоріше починати брати участь у богослужіннях. Вивчення Тори базувалось на перекладі слів тексту на ідиш по мірі їх появи в оригіналі на лашон колеш. Це був педантичний і послідовний, але далеко не досконалий переклад. Спочатку слово зачитувалось в голос на мові оригіналу, а потім ?/p>