Комплексний теоретичний аналіз проблеми однобічності та неповноти дізнання, досудового та судового слідства у кримінальному судочинстві
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
ум Верховного Суду України пропонує: „звернути увагу судів на необхідність суворого додержання кримінально-процесуального законодавства при здійсненні правосуддя у кримінальних справах незалежно від характеру і тяжкості вчиненого злочину, недопустимість будь-яких відхилень від вимог закону, маючи на увазі, що неухильне додержання передбаченої законом процесуальної форми є неодмінною умовою всебічного, повного і обєктивного дослідження обставин справи і прийняття по ній законного, обґрунтованого і справедливого рішення”.
У процесуальній літературі можна зустріти й інші погляди на дотримання процесуальної вимоги, щодо повноти, всебічності та обєктивності під час розгляду кримінальних справ.
Зокрема, Ф.Н.Фаткуллін вважає, що повнота, всебічність та обєктивність це принцип і засіб оцінки доказів. М.П.Шаламов повноту і обєктивність називає умовами розслідування. А.І.Трусов всебічний аналіз доказів повязує з достовірністю відомостей про факти, які містять докази, і не дає визначення цьому поняттю. Г.М.Миньковський у спеціальній роботі, присвяченій межам доказування, розглядає забезпечення повноти дослідження суттєвих обставин кримінальної справи, яку він повязує з кількістю слідчих дій, необхідних для встановлення певної обставини.
М.І.Миколайчик, Є.А.Матвієнко прирівнюють всебічність до предмету доказування, повноту - до допустимості, відносності і достовірності доказів, а обєктивність розглядають як неупередженість, відсутність інтересу у розслідувані на основі всіх можливих версій.
О.Д.Соловйов оцінює всебічність, повноту та обєктивність розслідування як необхідну умову встановлення істини у кримінальній справі, зокрема: всебічність - як необхідність дослідження всіх обєктивно можливих у справі версій, повноту як дослідження всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, і обєктивність - як неупереджене дослідження обвинувальних і виправдувальних, обтяжуючих і помякшуючих відповідальність обвинуваченого обставин.
В.С.Бурданова вважає, що: „поняття повноти, обєктивності та всебічності у сукупності є і метою доказування, і методом дослідження того, за допомогою чого це доказування здійснюється.
Таким чином, якщо всебічність, повноту й обєктивність розглядати як мету доказування, то вони повинні відповідати наступним вимогам: всебічність повинна включати всі сторони елементів складу злочину й інші юридично значимі обставини, тобто предмет доказування; повнота достатня кількість доказів по кожному факту (обставині), щоб з упевненістю можна було вважати, що факт який намагаються встановити і всі необхідні факти доказані з достовірністю; обєктивність - прийняття рішень на основі фактів, встановлених у відповідності з законом, з обєктивною дійсністю, без особистого ставлення слідчого до обвинуваченого і потерпілого. Обєктивність як мета доказування начебто пронизує весь процес доказування, всі факти, що забезпечують всебічність і повноту, так як всі вони спрямовані на встановлення обєктивної істини у кримінальній справі.
Як метод дослідження всебічність вимагає від слідчого і суду перевірити всі можливі версії з кожної обставини, що підлягає доказуванню, у тому числі версії про самообмову, обмову, вимагає перевірки обставин явки з повинною, можливих незаконних методів слідства. Повнота вимагає вирішити, які і скільки доказів необхідно зібрати по кожному факту, обставині. Зокрема: допитати всіх осіб, показання яких мають суттєве значення для справи, провести експертизи, які за законом є обовязковими, витребувати документи і речові докази, що мають суттєве значення для прийняття рішення у кримінальній справі. Обєктивність вимагає зібрати всі докази „за” і „проти” конкретного обвинуваченого, перевірити всі можливі версії захисту, встановити всі помякшуючі й обтяжуючі відповідальність обвинуваченого обставини, виключити психологічні, емоційні моменти в оцінці слідчим і судом даних, що характеризують особу обвинуваченого і підсудного”.
З огляду на вищезазначене, поняття „повноти, всебічності та обєктивності” необхідно розглядати як узагальнене позначення процесуальних і криміналістичних засобів та методів, правильне застосування яких може призводити до встановлення істини у кримінальній справі.
Вимога всебічності, обєктивності та повноти, проведення дізнання, досудового та судового слідства правильно ставиться перед органами дізнання, досудового слідства і судом. І хоча ці поняття тісно повязані між собою не варто їх ототожнювати.
Вимога всебічності полягає в тому, щоб орган дізнання, досудового слідства й суд досліджували справу з позиції принципу змагальності. Дослідженню, процесуальному закріпленню й розгляду повинні піддаватися не тільки докази обвинувального характеру, але й ті, що виправдовують обвинуваченого (підсудного), або вказують на його меншу вину в інкримінованому злочині. Крім цього, кримінальна справа вважається всебічно розслідуваною тоді, коли проведено як загальне дослідження, так і дослідження за окремими версіями.
Як слідчий, так і суд повинні досліджувати всі обєктивно можливі слідчі версії, що виникають у процесі досудового і судового слідства, а не тільки ті, що підтверджують одержані достовірні дані. Якщо всі обєктивно можливі версії, висунеш слідчим або судом по кримінальній справі, не досліджені (не перевірені), розслідування не може вважатися закінченим.
Дуже важливо, щоб у процесі перевірки версії слідчий і суд кри