Клінична психологія
Методическое пособие - Психология
Другие методички по предмету Психология
°роксизмальных розладів, що епізодично виникають розладів у свідомості, настрої. Захворювання в більшості випадків приводить до поступової зміни особистості і своєрідному зниженню інтелекту. На віддалених етапах хвороби можуть виникати гострі і затяжні психози.
Этиология епілептичної хвороби не встановлена. Більшість дослідників вважають, що в походженні захворювання велике значення належить спадкоємному фактору, крім цього значна роль у этиологии епілепсії приділяється екзогенним шкідливим факторам (внутрішньоутробним і ранньої постнатальным органічним ушкодженням головного мозку, особливо алергійною-алергійним-токсично-алергійним і травматичним).
Поширеність епілепсії серед населення приблизно 0,3-0,6%. Більш половини людей занедужують у віці до 15 років.
Один з характерних ознак епілепсії судорожний припадок. Звичайно припадок починається раптово. Іноді за 1-2 дня до припадку зявляються провісники: погане самопочуття, дратівливість, головний біль і т.д. Під час так називаного великого припадку хворий непритомніє, падає, у нього починаються тонічні судороги (різка напруга мязів тулуба і кінцівок). Потім починаються клонические судороги (сильні толчкообразные скорочення мязів кінцівок, шиї, тулуба). Тривалість припадку 3-4 хвилини. Після припадку зявляється почуття млявості і сонливості. Під час припадку зіниці не реагують на світло.
Перед судорожним припадком може мати місце аура. Аура по своїх проявах різноманітна в різних хворих. Однак у того самого хворого вона як правило носить стереотипний характер. По аналізі змісту аури психіатр побічно може визначити область мозку, у якій починається розряд. Виділяють кілька типів аури сенсорну, вегетативну, моторну, психічну, мовну і сензитивную.
Частота припадків може бути різна: від щоденних до двох-одного-двох разів у рік.
Крім типових судорожних припадків бувають атипичные, що виявляються повною відсутністю судорожних компонентів:
- малі припадки характеризуються утратою свідомості на кілька хвилин, при цьому хворій не падає;
- сутінковий стан свідомості більш-менш глибоке потьмарення свідомості, порушення орієнтування, наявність марення, галюцинацій, ілюзій застрашливого характеру;
- амбулаторний автоматизм на тлі сутінкового стану свідомості хворий може робити досить складні упорядковані дії. Сюди відноситься сомнамбулізм (лунатизм).
Характерні зміни особистості при епілепсії
Зміни особистості по епілептичному типі це тугоподвижность, сповільненість усіх психічних процесів, схильність до застреванию на деталях, докладність мислення, неможливість відрізнити головне від другорядного, дисфории (приступи розладів настрою, частіше схильність до злобно-тужливого).
Результатами хвороби є труднощі з використанням нового досвіду, слабість комбінаторних здібностей, погіршення відтворення минулого досвіду. Слід зазначити полярність афекту сполучення афективної вязкості і эксплозивности (вибуховості). Хворі довго памятають образу, мстять за неї. Відзначається підкреслений до карикатурності педантизм у відношенні одягу, порядку в будинку і т.п. Істотною рисою епілептиків є інфантилізм, що виражається в незрілості суджень, властива деяким хворим неадекватна релігійність. Часто зустрічається перебільшена до солодкуватості, до підлесливості любязність; сполучення підвищеної чутливості, ранимости з брутальностью, злостивістю. Обличчя цих хворих малорухомо, маловыразительно, мімічні реакції бідні, хворі скупі і сдержанны в жестах.
Під час патопсихологического дослідження хворих епілепсією вивчається мислення (динаміка, операції), память, увага, врабатываемость, переключення. Мислення в хворих епілепсією тугоподвижное, грузле. Хворі утрудняються виконати будь-як проби на переключення. Використання таблиць Шульте виявляє уповільнення темпу психічної діяльності (брадикардія). Час відшукування чисел на одній таблиці збільшується до 1,5-2,5 хвилин і більш. При цьому не відзначається истощаемости, якщо немає соматизации. Особливо виражені утруднення в роботі з модифікованою таблицею Горбова. У методиках "виключення предметів", "класифікація", "аналогії" хворі утрудняються диференціювати головні і другорядні ознаки. Відзначається фіксація уваги на конкретних малоістотних деталях. У результаті випробувані утрудняються встановлювати подібність на основі родової приналежності. При описі малюнків, переказі текстів, установленні послідовності подій по серії сюжетних картин відзначається надмірна деталізація асоціацій, докладність суджень. В асоціативному експерименті відзначається збільшення латентного періоду, часті эхолалические реакції, одноманітне повторення назв тих самих предметів, інертність установки (наприклад, коли хворий відповідає, те тільки прикметниками). У результаті збідніння словникового запасу хворі утворять антоніми, додаючи частку "не". Особливо виражене утруднення при предявленні абстрактних понять. Часто мова хворих буяє уменьшительно-ласкательными суфіксами, уповільнений темп мови. Резонерство при цьому захворюванні відрізняється патетичністю, повчальністю, переоцінкою свого життєвого досвіду, банальністю асоціацій, шаблонами в мисленні. Хворі часто включають себе в ситуації (наприклад, при малюванні піктограм і т.д.), не розуміють гумору (серія малюнків Х.Бидструпа), що свідчить про егоцентризм, недостатність осмислення переносного значення, підтексту.