Історія природознавства
Курсовой проект - Биология
Другие курсовые по предмету Биология
?стотеля: Про виникнення тварин присвячений ембріології тварин і людини. У ньому розглядаються питання, повязані з визначенням статі й успадкуванням ознак, виникненням патологій і багатопліддя. Для розуміння біологічних поглядів Аристотеля надзвичайно важливим є четвертий трактат Про душу. У ньому розглядаються відчуття, що сприймаються органами чуттів, розумова діяльність людини, питання про взаємовідносини між душею і тілом [6,58].
У працях Аристотеля зустрічаються посилання на малюнки, проте самі малюнки не збереглися. Апелюючи до них, Аристотель надзвичайно ясно описав, наприклад, протоки сечостатевої системи ссавців і судини, що з ними повязані. Це можливо було зробити лише у випадку анатомічних розтинів.
Аристотель мав уявлення про відмінності між великими . підрозділами тваринного світу і був обізнаний з анатомією, ембріологією і фізіологією таких груп, як ссавці. Він вважав головними ознаками, які характеризують ссавців, наявність у них органів повітряного дихання легенів і гарячої крові; він знав, що вони живородні, годують малят молоком, а плід прикріплюється до матки пуповиною, органом, який пізніше буде названо плацентою. Аристотель писав також, що жодна з даних ознак, як правило, не зустрічається в риб. Враховуючи це, він відокремив від риб групу тварин, відому під назвою китоподібні (кити, дельфіни). Вважаючи живородіння ознакою, що відрізняє ссавців від риб, Аристотель вказав, що існує група риб селахе (акули, скати), представники якої народжують живих малят.
Формально Аристотель не залишив класифікації тварин. Проте в його працях у достатній кількості зустрічаються визначення, що дають змогу відтворити те групування тваринних форм, яке можна розглядати як арістотелеву класифікаційну схему. Аристотель поділив тварин на дві групи енайма (тварини з кровю) і анайма (тварини без крові). Енайма складається з живородних (людина, кити, чотириногі) і яйцеродних, або яйцеживородних (птахи, яйцекладні чотириногі, змії, риби). Анайма поділяється на тварин з досконалими яйцями (головоногі молюски, ракоподібні), тварин з яйцями особливої будови (комахи, павуки, скорпіони) і на тварин, що виникають із генеративного слизу самочинно (решта молюсків, голкошкірі). Є відомості, що Аристотель займався не лише зоологією, батьком якої його справедливо вважають, а й ботанікою, проте його ботанічні праці не збереглися.
Його учень і послідовник філософ-енциклопедист Феофраст Ерезійський (370-4285 рр. до н.е.) є творцем давньогрецької ботаніки, основи якої викладені в його працях Історія рослин, Про виникнення: рослин та Про причини рослин. Поряд із народними повірями і прикладними відомостями про лікарські рослини, про способи їх збору застосування Феофраст повідомляє також деякі дані про будову і розмноження рослин. Він уперше ввів в обіг терміни плід, оплодень, серцевина. Він розрізняв такі способи розмноження рослин, як самозародження, зародження з насіння, від кореня, від гілки пагона; пасинка. У Феофраста зустрічаються дані про мінливість рослин під впливом різних умов і можливість їх переродження (наприклад пирію у пшеницю). Узагалі, розвиток ботаніки в античні часи проходив Під впливом потреб землеробства та медицини.
Наступний важливий період у розвитку природничих наук, повязаний із діяльністю Олександрійської бібліотеки, тривав три останні століття до нашої ери. До нас дійшли лише невеликі фрагменти праць двох учених-лікарів того часу Герофіла і Еразистрата.
Герофіл вивчав будову людського тіла і порівнював анатомічну будову тварин та людини. Він встановив, що мозок є центром нервової системи. Особливо детально вчений вивчав нервові центри і нерви. Останні він поділяв на такі, що підлягають впливу волі людини, і такі, що не підлягають їй. Герофіл уперше чітко вказав на відмінності між артеріями та венами, зауваживши, що артерії відчутно пульсують, тоді як пульсація вен абсолютно відсутня або ледве відчувається. Герофіл вважається першим греком, який почав препарувати людські трупи [6,58].
Еразистрат встановив відмінності між великим та малим мозком (мозочком). Він звернув увагу на звивини мозку людини і тварини; повязав їхню більшу складність у людини з її розвинутим інтелектом. Вважають, що Еразистрату були відомі відмінності між передніми і задніми коріннями спинномозкових нервів. Як і Герофіл, він проводив анатомування людських трупів, а також досліди на злочинцях (у присутності сирійського царя, придворним лікарем якого він був тривалий час).
Після перетворення Єгипту на римську провінцію Олександрійська медична школа проіснувала ще кілька століть, але втратила свій прогресивний характер. Відомі успіхи були досягнуті лише в галузі медичної ботаніки.
Уперше наука в історії людства виникає в Древній Греції в VI в. до н.е. Під наукою розуміється не просто сукупність якихось уривчастих, розрізнених зведень, а визначена система знань, що є результатом діяльності особливої групи людей(наукового співтовариства) по одержанню нових знань. На відміну від ряду древніх цивілізацій (Єгипту, Вавилона, Ассирії) саме в культурі Древньої Греції виявляються зазначені характеристики науки. Саме там виникають перші наукові співтовариства (мілетська школа, платонівська академія, піфагорійці й ін.). При цьому давньогрецькі мислителі були, як правило, одночасно і філософами, і вченими-натуралістами. Їхнього досягнення в математиці, механіці, астрономії навічно ввійшли в іс