Історія виникнення та розвитку жіночого марафону
Курсовой проект - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие курсовые по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ВИНИКНЕННЯ МАРАФОНСЬКОГО БІГУ
РОЗДІЛ 2. ВИНИКНЕННЯ ЖІНОЧОГО МАРАФОНУ
2.1 Зародження жіночого марафону
2.2 Розвиток та поширення жіночого марафону
2.3 Перспективи розвитку жіночого марафону
РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ ТА ОБМЕЖЕННЯ УЧАСТІ ЖІНОК У МАРАФОНАХ
3.1 Жінка чекає дитину
3.2 Особливості потовиділення
3.3 Особливості харчування марафонців
ВИСНОВКИ
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
Останнім часом інтерес жінок до бігу стрімко зріс. У США жіночий біг зазнав настільки серйозних змін, що навіть самі завзяті прибічники рівноправності жінок не могли б це спрогнозувати.
На рубежі століть жінки на стадіоні, одягнені в безглузді спідниці, викликали глузування. Глядачам здавалося, що вони хочуть перевершити у фізичній силі чоловіків. Говорили і про те, що участь жінок у великому спорті не тільки зовні нежіночна, але також створює загрозу для їх здоровя (зокрема, ставить під сумнів дітонародження). З часу першої винятково негативної реакції відношення до жінок-спортсменок пройшло такі стадії: заперечення, терпимість, нарешті, незначне схвалення і підтримку. Нині прекрасна стать проникнула в усі сфери спорту, де раніш повновладно панували чоловіка. Більш того, був зруйнований стереотип, відповідно до якого жінки в спорті не здатні зрівнятися з чоловіками. Однак домігшись права тренуватися з чоловіками на рівних, жінки можуть займатися багатьма видами спорту так само успішно, як і вони. Безумовно, і в бігу ситуація починає змінюватися саме в цьому напрямку.
Звернемося до результатів марафонських забігів. У 1913 р. Г. Грін з Великобританії установив світовий рекорд для чоловіків - 2:38.16, а через 68 років, у 1981 р., Альберто Салазар пробіг Нью-Йоркський марафоном на 30 хв. швидше - 2:08.13. Однак у 1971 р. кращим у світі для жінок був результат Бет Боннер - 2:55.22, а всього лише через 12 років Джоан Бену з Бостона перемогла в Бостонському марафоні з новим світовим рекордом - 2:22.43. Таким чином, жіночий рекорд покращився за цей невеликий у порівнянні з чоловіками період часу на цілих 33 хв.
Як тільки жінкам дозволили бігати, вони зробили кількісний стрибок у результативності, плідно використовуючи досвід, накопичений марафонцями.
Метою роботи є аналіз історії виникнення жіночого марафону.
Основні завдання роботи:
- проаналізувати передумови виникнення марафонського бігу;
- охарактеризувати основні аспекти виникнення та розвитку жіночого марафону;
- розглянути особливості жіночого організму та встановлення обмежень на участь у марафонах.
РОЗДІЛ 1. ВИНИКНЕННЯ МАРАФОНСЬКОГО БІГУ
У 1897 р. пятнадцять бігунів вийшли на старт, щоб пробігти 24 милі, що відокремлювали їх від Бостона. Це був другий марафонський забіг на американській землі. У 1964 р. число учасників марафону зросло до 301, а через 15 років не менш 4200 офіційно зареєстрованих бігунів стартувало в Хопкінтоні, незважаючи на введення нових кваліфікаційних норм. За останні ж роки в Америці відбувся справжній "марафонський вибух".
Марафонський біг не такий вже й старий. Бігова дистанція марафону була заснована одночасно з відродженням олімпійських ігор у 1896 р. в Афінах (Греція), хоча цей різновид бігу не входив у програму древніх олімпійських ігор. Відкіля ж виникло саме поняття "марафонський біг"? Відповідно до переказу, у 490 р. до н.е. грецький воїн Фідиппід пробіг 23 милі, що відокремлювали Марафонську рівнину від Афін, для того щоб повідомити про перемогу над персами. Найбільш романтичні джерела свідчать про те, що за кілька днів до цього він подолав не одну сотню миль, і тому, викликнувши: "Радійте! Ми перемагаємо!" - воїн упав намертво [1].
У 1896 р. довжина дистанції в цій новій олімпійській дисципліні дорівнювала приблизно 24 милям 1500 ярдам, а в Парижі (1900 р.) вона була доведена до 40 км, що було цілком логічно. У Сент-Луїсі (1904 р.) відстань залишилася такою ж, однак уже на іграх у Лондоні в 1908 р. спортсмени бігли 26 миль 385 ярдів. У Стокгольмі (1912 р.) довжина марафонської дистанції була дорівнює 24 милям 1725 ярдам, в Антверпені (1920 р.) - 26 милям 990 ярдам, а на Паризькій олімпіаді (1924 р.) була встановлена стандартна довжина марафону, рівна лондонській, - 26 миль 385 ярдів. Єдиною причиною встановлення цієї дистанції в Лондоні було бажання організаторів змагань догодити королівській родині, один із членів якої, будучи важко хворим, виявив бажання подивитися, як стартують марафонці. Так уже вийшло, що Виндзорський; замок знаходився в 26 милях 385 ярдах від фінішу. З тих пір усе нові і нові покоління спортсменів біжать ці дві додаткові милі в славу Британського королівства.
Відзначимо, що навіть 24 милі цілком серйозний іспит, оскільки фізичне і психологічне навантаження в марафонському бігу досить великі. Така дистанція надмірно важка для людини, недостатньо підготовленої. Жодний друкований виступ на цю тему не обходиться без згадування про суворі умови, у яких проходять змагання з марафонського бігу, а також про легендарні фізичні якості спортсменів, що зуміли благополучно подолати таку дистанцію. Усе це сприяло тому, що публіка стала сприймати марафон як іспит вищої складності.
Памятаєте, у дитинстві марафонський біг здавався нам недосяжним. "Тільки супермени бігають марафон і терпляче переносять страждання, володіючи непомірним марнославством", - так думали ми тоді. З цієї причини ми залишили марафон для тих, хто від народження мав до нього здатності...
У будь-якій книзі ?/p>