Інфляція та зайнятість населення
Курсовой проект - Экономика
Другие курсовые по предмету Экономика
ючи з 1992 року цей процес набув масового характеру в усіх галузях економіки України.
Приховане безробіття характерне для ситуації економічної кризи. Воно зумовлене неповним завантаженням потужностей підприємств, зменшенням обсягів виробництва, різким зниженням продуктивності праці, надання працівникам неоплачуваних відпусток, неповною зайнятістю протягом робочого тижня. Згідно з розрахунками, в народному господарстві прихованим безробіттям охоплено 16-20% зайнятих працівників. Така ситуація повязана з наслідками сировинної, енергетичної та платіжної криз, з відсутністю послідовності в реформуванні економіки [3, с.296].
Наявність значної чисельності працездатних осіб, які лише формально зайняті, а фактично не працюють і одержують низьку заробітну плату, сприяє збільшенню чисельності зайнятого населення у нерегламентованій діяльності, ускладненню криміногенної ситуації, загостренню соціальних конфліктів.
Зарубіжний досвід свідчить, що і в країнах з розвинутою економікою відбувається зростання вимушеної неповної зайнятості.
Загострення проблеми безробіття супроводжується економічними втратами, насамперед зменшенням валового національного продукту (ВНП), його відставанням від потенційного ВНП, який визначається за припущенням існування природного рівня безробіття та певних „нормальних" темпів економічного зростання. Чим вищий рівень безробіття, тим вище відставання ВНП. В економічній науці такий взаємозвязок виражає закон А. Оукена: якщо фактичний рівень безробіття перевищує природний рівень (3-5%) на 1%, то відставання обсягу валового національного продукту становить 2,5%. З цього закону можна зробити висновок щодо практичної діяльності, а саме: необхідно щорічно не менш як 2,5 - 3,0% ВНП спрямовувати на створення нових робочих місць.
Економічними збитками від безробіття є також звуження споживчого ринку, нарощування елементів кризи надвиробництва. крім того, люди, які перебувають у статусі безробітних втрачають професійні навички, стереотипи трудової поведінки.
Серйозною проблемою є регіональне безробіття. Його подолання потребує проведення відповідної структурної політики і розроблення спеціальних регіональних програм забезпечення ефективної зайнятості населення на основі подальшої диверсифікації економіки, залучення та функціонування приватного капіталу, розвитку інфраструктури, відкриття центрів перепідготовки робочої сили, формування спеціальних фондів кредитування приватних підприємців.
В умовах становлення ринкової економіки особливо гострою проблемою є безробіття серед молоді, яке дедалі зростає. Для її вирішення необхідно створити реальні передумови для обгрунтованого вибору професії та місця роботи з урахуванням потреб ринку праці, а також покликання, здібностей психофізіологічних можливостей молодої людини та її професійної підготовки [17, с.214-219].
Важливим напрямом запобігання безробіттю серед молоді є реалізація спеціалізованих програм, які забезпечують розширення зайнятості молоді шляхом створення для неї додаткових робочих місць без великих матеріальних витрат, зокрема шляхом організації сезонної і тимчасової участі в проведенні с/г робіт, обслуговуванні і ремонті сільськогосподарської техніки, транспортуванні і реалізації урожаю, через надання допомоги інвалідам, людям похилого віку, через роботу в лікарнях, інтернатах, дитячих будинках та ін.
2.3 Особливості формування ринку праці в Україні
Стратегічним завданням подальшого розвитку української економіки є покращення ефективності використання людських ресурсів. Саме людина, її здатність до висококваліфікованої творчої праці є і залишатиметься в майбутньому одним з головних чинників економічного зростання. Своєрідним індикатором підвищення ролі людського фактору виступає ринок праці, який займає одне з центральних місць у системі ринкових відносин. В Україні, яка трансформує свою економіку в соціально - ринкову, проблеми функціонування ринку праці набувають статусу першочергових. Разом з тим, в умовах перехідного періоду, коли проходить становлення досконалих трудових відносин, ситуація на вітчизняному ринку праці характеризується багатьма негативними тенденціями.
Тільки протягом 2003 року рівень безробіття на зареєстрованому ринку праці становив 3,7%, навантаження на одне робоче місце - 7 осіб (у деяких областях цей показник досягає 23 осіб).
Формування ринку праці в Україні [11, с.328] за останні роки проходить в умовах різкого зростання пропозиції робочої сили і майже адекватного скорочення попиту на неї. Так, 2004 році попит на робочу силу на зареєстрованому ринку праці становив 142,1 тис. осіб, в той час як пропозиція - 1003,6 тис. осіб. Найбільший дисбаланс між пропозицією і попитом на неї спостерігався у Херсонській, Рівненській, Івано-Франківській, Чернівецькій, Черкаській, Волинській, Львівській, та Тернопільській областях.
Слід зазначити, що безробіття в Україні має стійкий характер. За даними Міністерства праці та соціальної політики України та Держкомстату України, середня тривалість пошуку роботи у 2004 р. становила 9 місяців, а тривалість незайнятості - 18 місяців. В 2004 р. у причинах та структурі безробіття 33,2% складають особи вивільнені з економічних причин,39,4% -звільнені за власним бажанням, 12,1% - інші причини безробіття.
Ситуацію на ринку праці також ускладнює не розвязана до цього часу проблема із заробітної плати, зокрема в бюджетній сфері, яка лягає тягарем на украї