Інфляція та зайнятість населення
Курсовой проект - Экономика
Другие курсовые по предмету Экономика
ції:
інфляцію витрат;
інфляцію попиту.
Інфляція витрат спричинюється тиском на ціни з боку зростання виробничих витрат. Це передусім зростання заробітної плати, витрат на енергетичні й сировинні ресурси, а також падіння продуктивності праці, посилення монополізації виробництва і ринку, зростання в структурі виробництва галузей з уповільненими темпами підвищення продуктивності праці (наприклад, послуг), з високою часткою витрат на заробітну плату та низькою питомою вагою виробництва предметів споживання тощо.
Інфляція попиту спонукається тиском на ціни з боку грошей, внаслідок зростання їх пропозиції банківською системою і зумовленого цим збільшення платоспроможного попиту на товарних ринках. Визначальним чинником цієї інфляції є зростання пропозиції грошей, тому її ще називають монетарною інфляцією.
Інфляція призводить до відчутних наслідків у багатьох сферах суспільного життя, насамперед у соціальній та економічній. Якраз через ці наслідки інфляція постійно перебуває в центрі суспільної уваги, викликає занепокоєння в підприємців, політиків, усієї громадськості.
Також широкий діапазон негативних наслідків інфляції в економічній сфері. Особливо відчутно вона впливає на сферу виробництва, торгівлю, кредитну і грошову системи, державні фінанси, валютну систему і на платіжний баланс країни [4, с.256].
Інфляція негативно впливає на структуру споживчого попиту, що дезорганізує господарські звязки та виробництво, а також викликає перерозподіл багатства в суспільстві.
Інфляція особливо на галопуючих та гіпервисоких стадіях сама зумовлює нові інфляційні чинники і посилює руйнівний вплив на грошовий обіг.
Негативно впливає інфляція і на фінансову систему, особливо на другій стадії, коли емісія грошей не встигає за їх знеціненням. Особливу увагу заслуговує питання впливу інфляції на зовнішньоекономічні звязки. Найбільш узагальненим наслідком є падіння курсу національної валюти відносно валюти країн, де інфляція відсутня чи розвивається низькими темпами [18, с.11-16].
Отже, дуже важливо правильно оцінити причини загострення інфляції, її рівень, адже засоби регулювання інфляції будуть ефективніші лише в разі їх адекватної відповідності її суттєвим причинам. Передусім, слід по можливості найбільш точно поставити діагноз, якого виду інфляцію і кризу переживає держава. Тоді можна оцінити альтернативи виходу з ситуації, що склалася.
Розділ ІІ. Державна політика зайнятості населення
2.1 Форми і види зайнятості
У будь-якому суспільстві існують обєктивний звязок і взаємозалежність між наявним працездатним населенням і характером, ступенем його участі в суспільному виробництві. Сукупність економічних відносин, повязаних із забезпеченням робітників місцями й участю в господарській діяльності, можна розглядати як зайнятість.
Зайнятість - найважливіший показник використання людських ресурсів у виробничому процесі. Зайнятість поряд з реальним валовим внутрішнім продуктом та інфляцією широко застосовується як загальний показник поточного стану економіки країни. Вона розкриває один з найважливіших аспектів соціального розвитку людини, повязана із задоволенням її потреб у сфері праці. У Законі України „Про зайнятість населення" [1] до зайнятого населення належать громадяни нашої країни, які проживають на її території на законних підставах, а саме:
працюючі за наймом на умовах повного або неповного робочого дня на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні та за кордоном;
громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їхніх сімей, які беруть участь у виробництві;
вибрані, призначені або затверджені на оплачувану посаду в органах державної влади, управління чи в суспільних обєднаннях;
громадяни, які служать у збройних силах, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, органах національної безпеки та внутрішніх справ;
особи, які проходять професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації з відривом від виробництва; які навчаються у денних загальноосвітніх школах, в спеціальних та вищих навчальних закладах;
зайняті вихованням дітей, доглядом за хворими,інвалідами та громадянами похилого віку;
працюючі громадяни інших держав, які тимчасово перебувають в Україні і виконують функції не повязані з забезпеченням діяльності посольств і місій.
Розрізняють такі форми зайнятості: повну, неповну, часткову, первинну та вторинну зайнятість.
Повна зайнятість - це діяльність протягом повного робочого дня (тижня, сезону,року), яка забезпечує дохід у нормальних для даного регіону розмірах.
Неповна зайнятість характеризує зайнятість конкретної особи або протягом неповного робочого часу або з неповною оплатою чи недостатньою ефективністю. Неповна зайнятість може бути явною або прихованою.
В Україні прихована неповна зайнятість поки що не регламентована законом. Водночас прихована неповна зайнятість набула загрозливих розмірів [11, с.138]
Часткова зайнятість - це добровільна неповна зайнятість
Первинна зайнятість характеризує зайнятість за основним місцем роботи.
Якщо крім основної роботи чи навчання ще є додаткова зайнятість, то вона називається вторинною зайнятістю.
Ви