Зовнішня політика Речі Посполитої в другій половині XVI ст. – першій половині XVII ст.
Курсовой проект - История
Другие курсовые по предмету История
Курсова робота
Зовнішня політика Речі Посполитої в
другій половині XVI ст. першій половині XVII ст.
Зміст
Вступ
Розділ І Відносини Речі Посполитої з Московською державою в другій половині XVI першій половині XVI століття
Розділ ІІ Політичні відносини Польщі з країнами Південної і Східної Європи в другій половині XVI першій половині XVI століття
2.1 Стосунки Речі Посполитої зі Швецією
2.2 Відносини з імперією Габсбургів
2.3 Польсько-турецькі відносини другій половині XVI першій половині XVI століття
Висновки
Список використаних джерел та літератури
Вступ
Очевидно, не існує в історичній науці проблематики більш складної, ніж вивчення зовнішньої політики Речі Посполитої. Попри наявність величезного корпусу фахової літератури, створеної зусиллями не одного покоління дослідників, проблематика зовнішньої політики Речі Посполитої в др. пол. XVI п. пол. XVIІ продовжує залишатися в центрі уваги істориків - спеціалістів.
Річ Посполита в др. пол. XVI п. пол. XVII ст. увійшла в епоху “золотої доби”. Обєднання після Люблінської унії на федеративних началах Річ Посполита була державою, яка за розмірами території уступала в Європі тільки Росії і Османській імперії. Польське королівство і Велике князівство Литовське, включно васальні території Прусське князівство і Курляндія, займали більш ніж 8000 тис. кв. км. Населення цих земель складало 8 млн. чоловік.
Зовнішня політика створеної за Люблінською унією Речі Посполитої була єдиною для Корони і Литви, її засади і напрями розроблялися в польській столиці, що водночас була й політичним центром двоєдиної держави. Її характер був успадкований від долюблінської доби, з тим, однак, що включивши до свого складу у 1569р. три українські воєводства, Корона повністю перейняла на себе їх захист і повязані з цим відносини з державами, з якими межували. Загальне керівництво зовнішньою політикою здійснював король, а безпосередньо відав нею великий коронний канцлер. За Генриховими артикулами 1573р. вона погоджувалась із сенатом. До компетенції сейму належало затвердження укладених договорів з іншими державами, а з 1613р. й оголошення війни. У XVI ст. склалася добре налагоджена й підконтрольна сенатові дипломатична служба.
Актуальність теми полягає в тому, що вона є спробою структуризації підходів та думок дослідників щодо проблеми зовнішньої політики Польщі в др. пол. XVI - п. пол. XVII ст.
Обєктом даного дослідження є зовнішня політика Речі Посполитої у др. пол. XVI - п. пол. XVII ст.
Предметом курсової роботи виступають відносини Польщі з провідними державами Європи, особливо з Росією, Швецією, Австрійською монархією та Османською імперією.
Територіальні межі дослідження охоплює країни Південної та Східної Європи, тобто такі держави як Річ Посполита, Московія, Швеція, Австрійська та Османська імперія.
Хронологічні межі. Зовнішня політика Речі Посполитої розглядається на етапі після підписання Люблінської унії (1569р.) і до Вестфальського мирного договору. Саме в цей час Польща стала однією з наймогутніших держав Східної Європи.
Метою курсової роботи є дослідження і характеристика особливостей зовнішньої політики Речі Посполитої в др. пол. XVI п. пол. XVII ст.
Для досягнення цієї мети нами були поставлені наступні завдання:
- Дослідити основні напрямки зовнішньої політики Речі Посполитої в др. пол. XVI- п. пол. XVII ст.
- Проаналізувати стосунки Польщі з Московською державою під час Лівонської війни.
- Визначити характер носійко - польських відносин в др. пол. XVI п. пол. XVII ст.
- Визначити причини перемоги Речі Посполитої у Смоленській війні (1632-1634рр.)
- Порівняти зовнішньополітичну діяльність Польщі щодо Швеції та імперії Габсбургів.
- Проаналізувати еволюцію польсько-турецьких відносин в др. пол. XVI п. пол. XVIIст.
- Оцінити геополітичну роль Речі Посполитої на Європейському континенті в зазначений період.
Теоретико-методологічна основа дослідження є методи аналізу та синтезу, порівняльної-історичний, проблемно-хронологічний, ретроспективний. При написанні роботи широко використовувалися такі принципи: історизму, який дозволяє виявляти характер зовнішньої політики Речі Посполитої в др. пол. XVI п. пол. XVII ст., обєктивності базується на критичній оцінці передумов виникнення військових конфліктів, та плюралізму, який дає змогу всебічно їх дослідити.
Історіографія та джерельна база. Питання про зовнішню політику Речі Посполитої почали цікавити науковців з сер. XIX ст., але більш активно досліджували цю проблематику радянські історики.
У ході написання своєї курсової роботи я опрацювала кілька радянських монографій, зокрема Флоря Б.Н.,Королюка В.Д., Рибакова Б. А., Забоговського Л.В.
В праці Флоря Б.Н. “Російсько польські відносини і політичний розвиток Східної Європи в др. п. XVI - поч. XVII ст.” Монографія присвячена мало вивченому, як в російській, так й в польській науці, періоду формування зовнішньополітичних програм двох великих країн того часу Речі Посполитої і Російської держави. Автор аналізує класовий характер політичних концепцій обох країн, діяльність російської дипломатії на фоні міжнародних проблем. Книга написана на основі багатої джерельної бази російських та польських архівів.
При написанні роботи використала „Історію Польщі” в 3-ох томах під редакцією