Зовнішня політика Німеччини в 30-х рр. ХХ ст.
Курсовой проект - История
Другие курсовые по предмету История
Курсова робота на тему:
Зовнішня політика Німеччини в 30-х рр. ХХ ст.
Зміст
Вступ
Розділ І Відносини Німеччини з Радянським Союзом
Розділ ІІ Політика Німеччини по відношенню до країн Західної Європи
Розділ ІІІ Вісь „Рим Берлін Токіо”.
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Актуальність теми дослідження. Напередодні Другої світової війни на євроазіатському континенті відбулися зміни і події, головною причиною яких була зовнішня політика Німеччини. Прихід до влади Гітлера виглядає зовні чисто німецьким явищем. Насправді ж історія знає небагато подій, які мали б міжнародні наслідки такої ваги. З приходом Гітлера владу в Німеччині не просто захопив найзапекліший націоналіст, але й утвердився новий підхід у галузі міждержавних відносин. І хоча західні демократії помітили все це поступово, зміни, про які йдеться, були цілком реальні. „ Для Гітлера ідея рівноправності народів, що превалювала в Женеві, мала не більше вартості, ніж ідея рівноправності окремих людей ” [ 5;136 ].
Актуальність теми дослідження полягає у тому, що зовнішня політика Німеччини в 30-х рр. ХХ ст. призвели до однієї з найбільших трагедій людства до Другої світової війни. Тому дуже важливо ознайомитись з державою, політика якої вплутала увесь світ у воєнні роздори та чвари.
Обєктом дослідження є безпосередньо сама зовнішня політика Німеччини в 30-х рр. ХХ ст., особливості цієї політики, її витоки та підґрунтя.
Предметом дослідження є ті процеси, які відбувались в результаті зовнішньої політики Німеччини, а саме підписання договорів, що мали важливе стратегічне значення. Ці договори підписувалися не тільки Німеччиною з іншими державами, а й інші держави в результаті політики Німеччини розробляли і підписували нові договори, розвивали нові відносини. Предметом дослідження є й процес розторгнення звязків і відношень між державами, який відбувався також в результаті політики Німеччини.
Територіальні межі роботи охоплюють євроазіатський континент, а саме території таких країн як Німеччина, СРСР, Франція, Англія, Японія та Італія з урахуванням їх кордонів на 1930-40 рр..
Хронологічні рамки дослідження охоплюють період з 1933 по 1939 рр.. Це обумовлено тим, що у 1933 р. Гітлер прийшов до влади і розпочав конкретні дії по втіленню в життя своїх планів. Ці дії продовжувались на протязі усіх 30-х р. і мали логічне завершення 1 вересня 1939 р..
Мета курсової роботи полягає в тому, щоб на основі наукового аналізу історичного матеріалу обєктивно розкрити особливості та обставини розвитку зовнішньої політики Німеччини в 30-х рр. ХХ ст..
Для досягнення мети необхідно виконати наступні завдання:
- вивчити особливості зовнішньої політики Німеччини з СРСР;
- дізнатися чим відрізнялась політика Німеччини по відношенню до політики Франції та Англії;
- ознайомитися із відносинами Німеччини та Японії;
- вивчити характерні особливості проведення зовнішньої політики Німеччини по відношенню до вище зазначених держав;
- дізнатися основи та підґрунтя спрямованості політики Німеччини.
Методична основа включає в себе принципи історизму, обєктивності, системності та логізму. При дослідженні був використан, в першу чергу, метод збору інформації та даних. Після цього завдяки методу обробки даних зібраний матеріал був проаналізован та опрацьован. І в кінці, завдяки аналізу матеріалу були отримані логічні висновки.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній зовнішня політика Німеччини розглядається як особистісне спрямоване прагнення Гітлера, а не країни. Через одну постать розглядається історія Німеччини в 30-ті рр. ХХ ст..
Історіографія. Проблему зовнішньої політики Німеччини у 30-ті рр. ХХ ст. Розглядало багато дослідників та вчених, з огляду на те, що це проблема, по-перше, безпосередньо стосується кожної держави світу та її історії, а по-друге, мала велике значення в історії всієї планети. Майже всі історики звинувачують Гітлера у його надмірній жорстокості, називаючи його агресором та загарбником. Це можна побачити в працях Мельникова, Цвєткова. Дюрозель називає Гітлера людиною, яка „ не відступить перед нехтуванням договорів, ні перед війною, ні перед справедливістю ” [ 5;136 ].
Трохи інший погляд на політику Німеччини має Майський, який у своїй праці „ Хто допомагав Гітлеру? ” висловлює думку про те, що західні держави Європи якимсь чином самі спровокували Гітлера до такої політики. Якщо сказати точніше, то ніби надали Німеччині „зелений світ” у зовнішньополітичних діях: „ Стало цілком ясно, що створення дійсно ефективного триєдиного барєру проти фашистського агресора стало неможливим завдяки саботажу Чемберлена та Даладьє ” [ 10;260 ].
З думкою Майського згоден радянський історик професор Овсяний. Він піднімає питання про виправданість жертв, які понесла країна під час Другої світової війни, кажучи про те, що війну можна було уникнути: „ Протягом всіх передвоєнних років СРСР жагуче призиває до створення системи колективної безпеки. Це відповідало б інтересам всіх народів, яким загрожує фашистська агресія. Радянська дипломатія прагне забезпечити безпеку країни шляхом зміцнення безпеки всіх країн. Інші настрої в правлячих колах західних демократій. В 1937 році англійський міністр лорд Галифакс, відвідавши Гітлера н