Застосування системного пiдходу та системного аналiзу в юридичному дослiдженнi
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
Реферат
На тему: Застосування системного пiдходу та системного аналiзу в юридичному дослiдженнi
З курсу: Методологiя та органiзацiя юридичних дослiджень
КиСЧв 2010 р.
План
Вступ
Поняття системного пiдходу та системного аналiзу як методiв наукових дослiджень
Понятiйно-категорiальний апарат системного пiдходу та системного аналiзу. Поняття системи
Особливостi використання системного пiдходу та системного аналiзу у юридичних дослiдженнях
Висновки
Список використаноСЧ лiтератури
Вступ
Як вiдомо методологiчну основу будь-якого дослiдження становить система загальнонаукових i спецiальних методiв, принципiв та пiдходiв, якi СФ засобами наукового пошуку в арсеналi будь-яких гуманiтарних, зокрема юридичних наук. Поряд iз загальнонауковими у процесi юридичного дослiдження використовувалися, як правило i спецiальнi, прикладнi методи: структурно-функцiональний аналiз, порiвняльний, системного аналiзу, iсторичний, статистичний, логiчний, соцiально-юридичний тощо. Проблема застосування системного пiдходу щодо дослiдження державно-правових явищ висувалась окремими дослiдниками ще у 70 80-i рр. ХХ ст., але через низку причин вона й досi не отримала остаточного розвязання. Це пояснюСФться насамперед тим, що методологiя загальноСЧ теорiСЧ систем склалася i розвивалася на ТСрунтi несоцiальних наук, де метод утвердився значно ранiше, тому iснуСФ проблема його тАЬпереносутАЭ у сферу соцiальних наук. Це, по-перше. По-друге, соцiальнi системи, якi СФ обСФктом системного дослiдження, значно складнiшi i неоднорiднiшi явища порiвняно з iншими системними утвореннями тому, що вони несуть у собi новий, вищий iнтегративний тип звязкiв. По-третСФ, обСФктивна складнiсть методу, вiдсутнiсть досконалоСЧ методологiСЧ його застосування в державно-правовiй сферi та iншi причини також вiдчутно гальмують розвязання вказаноСЧ проблеми. У радянськiй науцi розвиток системного методу здiйснювався в умовах значноСЧ iдеологiзацiСЧ та догматизацiСЧ теоретичноСЧ думки, абсолютизацiСЧ дiалектичного методу у пiзнаннi, насамперед суспiльних явищ. РЖ все ж системний пiдхiд навiть у застiйнi часи знаходив своСЧх прихильникiв серед науковцiв юридичноСЧ галузi пiзнання. Так, першим досвiдом його застосування в державно-правових дослiдженнях стали роботи Е. Маркаряна Вопросы системного исследования общества (1972 р.), С. АлексСФСФва Структура советского права (1975 р.), Л. ТiуновоСЧ тАЬО системном подходе к правутАЭ (1986 р.) та деякi iншi. Цi дослiдження ТСрунтувались на фундаментальних працях таких вчених, як В.Г.АфанасьСФв (тАЬСистемность и обществотАЭ), И. В.Блауберг, РД. Г.Юдин (тАЬСтановление и сущность системного подходатАЭ), Л. А.Петрушенко (тАЬЕдинство системности, организованности и самодвижениятАЭ), В. Н.Садовский (тАЬОснование общей теории системтАЭ) та iн.
Основнi науковi працi щодо застосування системного пiдходу в галузi суспiльних наук випадають на середину 70 80-х рр., проте жодна з них не порушувала проблему цiлiсного системного дослiдження демократичноСЧ, соцiальноСЧ, правовоСЧ держави через повне або часткове несприйняття цих явищ панiвною iдеологiСФю. Пiзнiше взагалi завдяки iдеологiчним та полiтичним змiнам, що сталися в нашому суспiльствi, та iншим причинам увага до цього методу вiдчутно послабилася. Значнi якiснi зрушення iз застосування системного пiдходу в державно-правових дослiдженнях вiдбулися у 90-i роки пiсля обрання УкраСЧною та iншими пострадянськими державами незалежного шляху розвитку.
Поняття системного пiдходу та системного аналiзу як методiв наукових дослiджень
За своСФю природою системний пiдхiд СФ мiждиiиплiнарним, загальнонауковим методом, вiн виступаСФ засобом формування цiлiсного свiтогляду, оскiльки СФ методом дослiдження обСФкта як цiлого (тобто сукупностi елементiв, що перебувають у взаСФмодiСЧ та породжують цiлiснi властивостi). На сьогоднiшнiй день системний пiдхiд широко використовуСФться у рiзних галузях знань, що даСФ пiдставу говорити про його унiверсальнiсть [1,2,3]. Ефективнiсть його застосування повязана з вiдносно закiнченим процесом формування системного пiдходу як цiлiсноСЧ методологiСЧ (зокрема, розробки його понятiйно-категорiального апарату) [4,5,6,7].
Системний пiдхiд необхiдно вiдрiзняти вiд принципу системностi, який в методологiчному планi забезпечуСФ загальну позицiю щодо пiзнання того чи iншого явища з позицiй закономiрностей системного цiлого та взаСФмодiСЧ частин i утворення особливого гносеологiчного зрiзу (вимiру) реальностi.
Системний пiдхiд СФ таким аспектом дослiдження, який передбачаСФ розгляд обСФкта як складного, багатогранного та багатоякiсного явища, що складаСФться з елементiв, звязки мiж якими утворюють його вiдносно незмiнну структуру та забезпечують цiлiснiсть [9].
Якщо у системному пiдходi видiлити одну iз його сторiн, зокрема основнi правила та принципи його елементно-структурноСЧ методологiСЧ, то можна отримати системний аналiз. Вiн СФ комплексом спецiальних процедур, прийомiв та методiв, що забезпечують реалiзацiю системного пiдходу. У науковiй лiтературi мiститься достатньо великий матерiал щодо системного аналiзу. Узагальнюючи основнi позицiСЧ щодо поняття системного аналiзу, його можна визначити як сукупнiсть методiв та прийомiв дослiд?/p>