Застосування системного пiдходу та системного аналiзу в юридичному дослiдженнi
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
що елементи системи це СЧСЧ внутрiшнi компоненти (мiнiмальнi одиницi), якi у взаСФмодiСЧ з iншими необхiдними компонентами утворюють систему як цiле. Елемент СФ своСФрiдною межею можливого членування обСФкта. При характеристицi не розглядаСФться його будова, а розглядаються його властивостi як одиницi у межах цiлого. У системi як органiчному цiлому елемент СФ мiнiмальною одиницею, здатною до вiдносно самостiйного функцiонування. Елемент завжди СФ функцiйною одиницею i цим вiн вiдрiзняСФться вiд частини. Частина тлумачиться, як правило, як тАЬскладова одиниця, елемент цiлоготАЭ, як фiлософська категорiя парна з категорiСФю тАЬцiлетАЭ [23, c. 804; 17, c. 571; 18, c. 515-516]. Частина СФ вказiвкою лише на внутрiшню належнiсть чогось обСФктовi. Таким чином, кожний елемент може бути частиною, але не кожна частина елементом. Елементами можуть бути не тiльки предмети, а й рiзнi явища та процеси. Часто елементи у складних системах групуються у пiдсистеми, якi СФ вiдносно самостiйними частинами системи, що складаються з елементiв.
Окремi автори повну (необхiдну та достатню) сукупнiсть елементiв системи називають складом (набором елементiв, взятих поза структурою системи) [22; c. 17]. Однак серед понять системного аналiзу бiльш важливим СФ поняття структури, системи, оскiльки саме структура виконуСФ роль системоутворюючого фактора i спiввiдноситься з поняттями тАЬелементтАЭ, звязок.
Бiльшiсть визначень поняття структури даСФться через звязки та вiдносини [22; c. 18]. Самi ж елементи в дане поняття не входять. Однак такий пiдхiд не розмежовуСФ статику i динамiку, звязкiв у обСФктi, що СФ найсуттСФвiшим моментом у структурному тАЬзрiзiтАЭ. Структура ж СФ сукупнiстю стiйких взаСФмозвязкiв, що забезпечують цiлiснiсть обСФкта, збереження основних властивостей при рiзних внутрiшнiх та зовнiшнiх змiнах [9, c.14]. Стiйкiсть СФ характерною особливiстю структури взагалi. У структурному аналiзi важливим СФ не тiльки вияв стiйких у часi елементiв, але й звязкiв, якi характеризують стiйкiсть системи та виявляються в цiлiсних властивостях останньоСЧ. Це даСФ пiдставу деяким авторам визначати структуру як стiйку СФднiсть елементiв, СЧх вiдносин i цiлiсностi системи або як склад елементiв та постiйнi звязки мiж ними [15, c.145; 13, c.7]. Отож, пiд структурою системи слiд розумiти стiйку СФднiсть елементiв та постiйних звязкiв мiж ними, що утворюють цiлiсну систему. В той же час необхiдно вiдзначити, що у системних дослiдженнях обовязковими СФ не тiльки структурний (статичний), але й функцiональнi аспекти системи, який розкриваСФ органiзацiйно-цiльову динамiку системи, а функцiонування елементiв у нiй забезпечуСФться встановленням та реалiзацiСФю звязкiв.
Серед рiзних значен пiд поняттям тАЬзвязоктАЭ розумiють спосiб взаСФмодiСЧ, взаСФмозалежностi явищ чи елементiв певноСЧ системи. Звязки СФ виразом СФдностi системи, адже елементи СЧСЧ не СФ випадковим нагромадженням, а становлять СФдине цiле, що iснуСФ на основi звязкiв. ВзаСФмодiя елементiв виступаСФ умовою самого процесу виникнення системи, СЧСЧ функцiонування, змiни та розвитку. Будь-якi звязки реально iснують лише через рiзноманiтнi форми руху. Тому змiст тiСФСЧ чи iншоСЧ форми звязку визначаСФться природою вiдповiдноСЧ форми руху матерiСЧ. Особливого характеру набувають звязки соцiальнi, що виникають у процесi людськоСЧ дiяльностi. РЖснують рiзнi точки зору щодо класифiкацiСЧ звязкiв [24, c.135-138; 15, c.138 ], СЧх подiляють на: суттСФвi та несуттСФвi, внутрiшнi та зовнiшнi, необхiднi та випадковi, прямi та зворотнi, взаСФмнi та одностороннi, жорсткi та гнучкi (у суспiльствi зокрема) тощо. Особливу увагу у лiтературi звертають на такi СЧх види: 1) рекурсивний (необхiдний звязок за правилом причина наслiдок); 2) симетричний (посилений звязок елементiв, що породжуСФ цiлiснi властивостi системи); 3) циклiчний (складний зворотний звязок).
Певна впорядкованiсть як звязкiв, так i самих елементiв СФ основою функцiонування системи. Функцiонування це процес реалiзацiСЧ доцiльних властивостей системи, який забезпечуСФ досягнення мети, а способи досягнення мети, що ТСрунтуються на доцiльних властивостях системи, це СЧСЧ функцiСЧ [24, c.18]. Поряд з названою позицiСФю iснують й iншi точки зору стосовно поняття функцiСЧ, зокрема пiд нею у рiзних сферах знань розумiють тАЬдiяльнiстьтАЭ, тАЬдiютАЭ, тАЬперетвореннятАЭ, тАЬпризначеннятАЭ, тАЬвiдношеннятАЭ тощо. Головним у цьому багатозначному поняттi СФ те, що функцiя, яка виражаСФ дiяльнiсть доцiльно органiзованих систем, СЧх поведiнку, СФ, поряд зi структурою, системоутворюючим фактором. Будь-яка система виступаСФ як СФднiсть функцiй та структури, якi СФ взаСФмоповязанi i виражають СФдину сутнiсть (сутнiсть цiлого). Структура стосовно функцiй СФ внутрiшньою основою i визначаСФ процедуру СЧх реалiзацiСЧ. Саме за функцiями здiйснюСФться включення елементiв у систему. Так у момент утворення системи СЧСЧ структура та функцiСЧ узгодженi (система СФ дiСФвою, тАЬпрацездатноютАЭ), але в процесi розвитку змiнюСФться i структура, i функцiСЧ, СЧх узгодженiсть порушуСФться, а дiСФвiсть системи знижуСФться. Аналiз системоутворюючоСЧ ролi функцiСЧ даСФ можливiсть видiлити систему iз середовища i дослiдити СЧСЧ як цiлiсне явище (цiле). Новий тлумачний словник украСЧнськоСЧ мови розяснюСФ слово тАЬцiлiснийтАЭ як тАЬтакий, що маСФ внутрiшню СФднiсть, сприймаСФться як СФдине цiлетАЭ, а тАЬцiлiстьтАЭ як тАЬвнутрiшню СФднiсть, звязанiсть усiх частин чого-небудь, СФдине цiле; цiлiснiсть.
На сьогоднi поняття тАЬцiлiснийтАЭ вiдноситься не стiльки до самоСЧ системи, скiльки до способiв СЧСЧ дослiдження, що дають змогу виразити цiлiснiсть як суттСФву характеристику певного класу обСФктiв. У с?/p>