Застосування системного пiдходу та системного аналiзу в юридичному дослiдженнi
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
?стемних дослiдженнях мова йде про цiлiсне уявлення, обСФкт: у цьому розумiннi ставиться вимога особливого дослiдження системи в цiлому на вiдмiну вiд аналiзу окремих СЧСЧ елементiв. А тому до таких дослiджень висуваються, поряд з iншими, такi вимоги: 1) елемент маСФ дослiджуватися з урахуванням його мiiя у цiлому (цiлiсному); 2) властивостi цiлого породжуються iз властивостей елементiв i, навпаки, властивостi елементiв iз цiлiсного. Цiлiснiсть передбачаСФ системно ефективнi дiСЧ, спрямованi на досягнення певноСЧ мети. Мета (цiль) це те, до чого прагнуть, чого намагаються досягти. Цiль системи визначаСФться як бажаний стан або бажанi (вишукуванi) значення СЧСЧ параметрiв [13, c.8]. Тобто мета це те, чого повинна досягнути система у результатi свого функцiонування. Метою може бути як певний стан системи, так i результат, продукт СЧСЧ функцiонування. Тiльки вiдносно своСФСЧ мети обСФкт виступаСФ як система. Обрана мета зумовлюСФ, детермiнуСФ вiдповiднi функцiСЧ, а через них i структуру системи, адже без структури сукупнiсть необхiдних елементiв СФ тiльки СЧх складом, а при СЧх наявностi зявляються i звязки мiж елементами.
Системний пiдхiд маСФ як пiзнавальний (описовий) аспект, так i конструктивний (проектування систем). При використаннi описових засобiв зовнiшнi прояви системи (доцiльнi властивостi, функцiСЧ як способи досягнення мети) пояснюються через внутрiшню будову структуру (зокрема, склад). При проектуваннi системи цей процес вiдбуваСФться так: проблемна ситуацiя мета функцiя структура (в т.ч. склад) зовнiшнi умови. Цi аспекти взаСФмодоповнюють один одного. Так, наприклад, в процесi правотворчоСЧ дiяльностi при проектуваннi нормативних моделей основним СФ конструктивний аспект; при дослiдженнi правовоСЧ системи як тАЬготовоСЧтАЭ конструкцiСЧ у правовiй дiйсностi первинним СФ описовий аспект СЧСЧ структури.
У власному розумiннi слова будова системних обСФктiв розглядаСФться за допомогою проаналiзованих вище понять тАЬсистематАЭ, тАЬструктуратАЭ, тАЬелементтАЭ, тАЬзвязоктАЭ, тАЬцiлiснiстьтАЭ, тАЬцiлетАЭ. Водночас видаСФться необхiдним i розгляд рiзних аспектiв функцiонування системних обСФктiв, при якому використовуватимуться поняття тАЬфункцiонуваннятАЭ, тАЬфункцiятАЭ, тАЬметатАЭ. До понятiйного апарата можна також вiднести й ряд iнших понять, якi доповнюють вищенаведенi основнi: тАЬповедiнкатАЭ, тАЬуправлiннятАЭ, тАЬстантАЭ, тАЬстабiльнiстьтАЭ тощо. Такий понятiйний апарат дозволяСФ провести системне дослiдження будь-якого типу системи, виявити функцiонування i розвиток обСФкта у його внутрiшнiх i зовнiшнiх характеристиках, розкрити не тiльки принципи взаСФмозвязку елементiв в цiлому, але й СЧх якiсну своСФрiднiсть, тобто уявляти обСФкт як СФднiсть форми та змiсту.
Слово форма трактуСФться по-рiзному, як-от: зовнiшнi межi предмета, що визначають його вигляд; зовнiшнiй вияв явища, повязаний iз сутнiстю, змiстом; спосiб вияву дiСЧ; спосiб iснування змiсту; внутрiшня структура та зовнiшнiй вираз змiсту тощо. Слово тАЬзмiсттАЭ тлумачиться як тАЬте, про що говориться, описуСФтьсятАЭ, тАЬсутнiсть, внутрiшня особливiсть чогосьтАЭ тощо.
Фiлософськi категорiСЧ тАЬзмiсттАЭ та тАЬформитАЭ вiдображають СФднiсть суттСФвих сторiн явищ дiйсностi як певних систем у процесi СЧхнього функцiонування та розвитку, сукупностi елементiв i процесiв, притаманних системi та способу СЧхньоСЧ органiзацiСЧ. Певним чином впорядкована сукупнiсть елементiв та процесiв, що притаманнi системi, i буде змiстом, а спосiб iснування i вираз цього змiсту буде формою. Поняття форми використовуСФться i у значеннi внутрiшньоСЧ органiзацiСЧ змiсту, але свiй подальший розвиток це СЧСЧ значення отримуСФ у поняттi тАЬструктуратАЭ. У взаСФмовiдносинах змiсту i форми визначальним СФ змiст. Форма змiнюСФться вiд змiни змiсту та конкретних умов його iснування; в той же час вона здiйснюСФ зворотний вплив на змiст: якщо форма вiдповiдаСФ змiсту, то прискорюСФ його розвиток, якщо нi перешкоджаСФ. У ходi розвитку, наприклад суспiльства, виникають суперечностi мiж змiстом i форою, якi можуть завершуватися руйнуванням староСЧ та виникненням новоСЧ форми, що вiдповiдаСФ змiсту, який змiнився.
Принципово нове бачення процесiв розвитку вноситься у системний аналiз завдяки поняттю тАЬсинергетикатАЭ, предметом якоСЧ СФ механiзми самоорганiзацiСЧ механiзми утворення та руйнування структур, переходу вiд хаосу до порядку та навпаки. Вони не залежать вiд природи елементiв та системи i СФ важливими для будь-якоСЧ, зокрема соцiальноСЧ системи. Виникнення нових структур синергетика повязуСФ з такими умовами iснування системи, як вiдкритiсть, нелiнiйнiсть, нерiвноважнiсть. Синергетичне свiтобачення СФ новим i наближаСФ до новоСЧ цiлiсноСЧ моделi свiту, який складаСФться iз взаСФмопереходiв органiзацiСЧ та дезорганiзацiСЧ, рiвноваги та нерiвноваги, необхiдностi та випадковостi, динамiзму та стабiльностi. В основному свiт складаСФться з вiдкритих систем, що iнтенсивно обмiнюються енергiСФю, iнформацiСФю тощо з оточуючим середовищем. Розвиток свiту вiдбуваСФться не за лiнiйними законами, темп i напрям такого розвитку не заданi однозначно, а тому його не можна зводити до кумулятивноСЧ поступальностi. Щоб забезпечити майбутнi системи (в т.ч. соцiальноСЧ), необхiдно знати механiзми СЧСЧ самоорганiзацiСЧ (зокрема, еволюцiйнi правила заборони), особливо у перiод кризи.
Все вищесказане свiдчить, що застосування системноСЧ методологiСЧ до соцiальних обСФктiв повязане з певними труднощами. По-перше, соцiальнi системи СФ найбiльш ускладненими та неоднорiдними обСФктами дослiдження. По-друге, понятiйний апарат та методологiя складалися