Застосування системного пiдходу та системного аналiзу в юридичному дослiдженнi
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
В¶ення i конструювання цiлiсних (складних) обСФктiв. Розрiзняють такi методи системного аналiзу: структурний, функцiональний, факторний, генетичний та часовий. Особлива роль серед них належить структурному дослiдженню. Структурний аналiз подiляСФться на макро- i мiкроструктурний. Якщо перший дозволяСФ аналiзувати певну систему як частину бiльшоСЧ системи (виокремлення СЧСЧ з оточуючого середовища), то мiкроструктурний вивчити будову системи аж до елементарних частин (одиниць). Системний аналiз встановлюСФ загальнi закономiрностi проведення дослiдження, змiст його окремих етапiв, iнтегрування методiв та прийомiв дослiдження в СФдину взаСФмозумовлену сукупнiсть. Результатом системного аналiзу СФ рекомендацiСЧ по створенню нових або удосконаленню функцiонування iснуючих систем.
Понятiйно-категорiальний апарат системного пiдходу та системного аналiзу. Поняття системи
При системному аналiзi (як i системному пiдходi в цiлому) дослiдники оперують великим поняттСФво-категорiальним апаратом, основним (центральним) в якому СФ поняття системи. Необхiдно вiдзначити, що в природi iснують предмети, обСФкти, явища, процеси, якi можна розглядати як системи (екологiчнi, космiчнi, бiологiчнi тощо). У спорi про те, що являСФ собою система реальнiсть чи плiд розуму [6; с. 37-46], методологiчно правильною СФ позицiя, що систем як таких у природi не iснуСФ. Тобто, система це поняття, яке СФ засобом дослiдження складних обСФктiв. Залежно вiд дослiдницькоСЧ мети один i той же обСФкт може уявлятися множиннiстю рiзних систем. Термiн тАЬсистематАЭ, що СФ iдеалiзацiСФю, вiдходом вiд дiйсностi, може виводитися iз явища тiльки шляхом мислення (абстрагування) [25; с. 40]. При системному дослiдженнi вiдбуваСФться процес видiлення з оточуючого середовища будь-яких елементiв, потрiбних дослiднику для тих чи iнших цiлей. Системний пiдхiд, таким чином, СФ методологiчним iнструментом у руках дослiдника i даСФ специфiчний зрiз знань про обСФкт, що пiзнаСФться. А тому ототожнення системи з реально iснуючими явищами та процесами СФ методологiчно неправильним.
Варто зазначити, що при системному дослiдженнi оперують великим понятiйним апаратом, основним (центральним) в якому СФ поняття системи. Система слово грецького походження, що означаСФ тАЬскладене з частинтАЭ, тАЬобСФднаннятАЭ (складаю, обСФдную). Воно використовуСФться як у побутовiй мовi, так i у науковiй сферi i трактуСФться по-рiзному: як сукупнiсть елементiв у взаСФмодiСЧ, що утворюють певну цiлiснiсть; сукупнiсть обСФктiв, взаСФмодiя яких викликаСФ появу нових iнтегративних властивостей (якостей, не притаманних окремим компонентам); взаСФмоповязаний комплекс елементiв, що видiленi iз оточуючого середовища i розглядаються як цiле, тощо.
Тлумачний словник украСЧнськоСЧ мови серед iнших значень слово тАЬсистематАЭ трактуСФ як сукупнiсть елементiв, одиниць, частин, що обСФднанi спiльною ознакою, призначенням, або структуру, що становить СФднiсть закономiрно розташованих та функцiонуючих частин.
Конкретизуючи поняття тАЬсистематАЭ у цiй множинностi тлумачень, можна визначити, що вона СФ цiлiсною сукупнiстю (комплексом) закономiрно розташованих та взаСФмоповязаних i взаСФмодiючих елементiв. До основних ознак системи, як правило, вiдносять: 1) комплекснiсть (сукупнiсть) елементiв; 2) впорядкованiсть та подiльнiсть елементiв; 3) наявнiсть звязкiв мiж ними; 4) наявнiсть цiлiсних властивостей. Ознаками, що вiдрiзняють систему вiд iнших явищ СФ цiлiснiсть, звязок, стiйка структура.
У науковiй лiтературi iснують рiзнi позицiСЧ стосовно класифiкацiСЧ систем. РЗх подiляють на простi i складнi; матерiальнi та iдеальнi; малi, складнi, ультраскладнi (зокрема, соцiальнi органiзацiСЧ), суперсистеми; концептуальнi, штучнi, змiшанi (наприклад, суспiльство, держав, право). Якщо всi iснуючi у дiйсностi сукупностi обСФктiв розмежувати, то можна отримати три класи: неорганiзованi сукупностi, неорганiчнi та органiчнi системи. Двом останнiм притаманна наявнiсть звязкiв мiж елементами та поява у цiлiснiй системi нових властивостей, не притаманних окремим елементам. Використовуючи рiзнi критерiСЧ, можна було б продовжити видiлення окремих видiв систем. Проте бiльш доцiльною видаСФться класифiкацiя, яка здiйснюСФться вiдповiдно до предмета та мети дослiдження. Так правову систему (що СФ пiдсистемою соцiальноСЧ системи суспiльства як впорядкованоСЧ сукупностi людей) можна вiднести до органiчних систем. Цi системи вiдрiзняються вiд неорганiчних тим, що: 1) мають структурнi та генетичнi звязки; 2) мають звязки координацiСЧ та субординацiСЧ; 3) мають управляючi механiзми; 4) внутрiшня органiзацiя цих систем складаСФться з блокiв (пiдсистем); 5)властивостi частин визначаються структурою цiлого; 6) вiдбуваСФться постiйне оновлення елементiв у системi: 7) активнiсть частин передаСФться цiлому; 8) функцiонуючi частини СФ якiсно перетвореними (трансформованими з первинних).
Поряд з поняттям система у понятiйному апаратi важливу роль вiдiграють поняття елемент, структура, звязок, функцiя, функцiонування, мета, цiле. Первинною щодо структури СФ система. Якщо вiдома система, то структура СФ СЧСЧ деяким аспектом, а саме СФднiстю СЧСЧ iнварiантних властивостей. У процесi дослiдження обСФкт виступаСФ як система, в якiй виявляються закономiрнi звязки мiж СЧСЧ елементами. Елемент, як правило, визначаСФться як тАЬскладова частина, складник чого-небудь; частина системи, що не пiдлягаСФ подрiбненнютАЭ; тАЬвнутрiшньо вихiдна одиниця системи, яка у взаСФмодiСЧ з iншими елементами складаСФ систему як цiлетАЭ тощо.
Отже, можна сказати,