Застосування системного пiдходу та системного аналiзу в юридичному дослiдженнi
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
на базi несоцiальних наук, а тому СФ потреба СЧх переведення у свiт соцiальних звязкiв. Все це стосуСФться i дослiдження правовоСЧ системи як однiСФСЧ з пiдсистем соцiальноСЧ системи суспiльства.
Особливостi використання системного пiдходу та системного аналiзу у юридичних дослiдженнях
Використання системного пiдходу у юридичних дослiдженнях припускаСФ розгляд державних i правових явищ як цiлiсних сукупностей рiзноманiтних елементiв (складових частин), що взаСФмодiють мiж собою i навколишнiм середовищем. До головних положень цього пiдходу вiдносяться такi:
1) Державно-правовi явища як проекти зовнiшнього свiту та предмети пiзнання мають цiлiсний характер, це обумовлюСФ наявнiсть у них таких властивостей, якi не зводяться до суми властивостей СЧх частин.
2) Елементи будь-якого державного-правового явища, якi СФ системою, взаСФмоповязанi мiж собою, так само як i кожне явище з множиною iнших систем, причому iнтерпретацiя (визначення) властивостей елементiв чи систем залежить вiд властивостей системного цiлого, частиною якого вони СФ.
3) Будь-яке державно-правове явище маСФ динамiчну природу, тобто йому властивi процеси виникнення, становлення, розвитку, змiни та припинення iснування.
4) Функцiонування та розвиток цих явищ здiйснюСФться в результатi взаСФмодiСЧ з зовнiшнiм середовищем при приматi (домiнуваннi) внутрiшнiх закономiрностей (його саморозвитку) над зовнiшнiми чинниками та закономiрностями.
При використаннi методологiСЧ системного пiдходу дослiджуються статичнi, структурнi, динамiчнi компоненти та властивостi, СЧх внутрiшнi та зовнiшнi прояви, генетичнi та функцiональнi звязки, взаСФмодiСЧ з середовищем за допомогою методiв аналiзу, синтезу, функцiонального, структурного та iнших. Головними категорiями, якi використовуються в системному дослiдженнi СФ: елемент, частина, цiле; внутрiшнСФ - зовнiшнСФ; аналiз - синтез; статика - динамiка; склад - структура; звязки - вiдносини; властивостi тощо, а вiдповiдно в поняттях юриспруденцiСЧ: правова система, система органiв держави, система права. Так, наприклад, дослiдження системи юридичних джерел права, як багаторiвневоСЧ i обСФмноСЧ категорiСЧ, потребуСФ застосування спецiальних методiв (системний пiдхiд, синергетика тощо), призначених для пiзнання складних динамiчних самоорганiзуючих систем. Для державно-управлiнських дослiджень засоби системного пiдходу СФ важливим елементом загально-методологiчних основ: вони сприяють бiльш глибокому усвiдомленню у структурно-функцiонального змiсту управлiнських явищ, СЧх багатогранних взаСФмозвязкiв мiж собою та оточуючим соцiальним середовищем, дiй рiзноманiтних системостворюючих факторiв, СЧх iснування та розвитку. Це надзвичайно важливо насамперед для юридичних дослiджень державного управлiння, оскiльки в юридичнiй науцi фiлософське осмислення державних явищ i процесiв слабо вивчено. Хоча порiвняно з iншими суспiльними науками юридична наука одна з тих, що найбiльш здатна сприйняти кiбернетичнi принципи, пiдходи та методи. Пiзнавальнi переваги системного пiдходу зовсiм не означають, що у всiх випадках слушно розглядати кожний управлiнський обСФкт iз системних позицiй. Без чiткого дослiдницького намiру, досягненню якого сприяСФ застосування саме системних поглядiв, такий пiдхiд сам по собi нiчого цiнного не даСФ. На жаль, це не завжди враховуСФться у державознавчих дослiдженнях. РЖнколи СЧх системологiчна насиченiсть зводиться лише до проголошення системних принципiв i термiнiв. Причому недостатнiй поки що коефiцiСФнт корисноСЧ дiСЧ системного пiдходу у державознавчих дослiдженнях зумовлений зараз зовсiм не слабкою загальнонауковою його розробкою. Створився певний розрив мiж досить розвиненою методологiСФю системного пiдходу як складовою частиною загально-методологiчних основ дослiджень державного управлiння, з одного боку, та рiвнем використання його можливостей у вирiшеннi спецiально-наукових дослiдницьких завдань з iншого. Вiн поглиблюСФться, зокрема, тим, що трапляються випадки механiчного застосування системних категорiй до дослiджуваних державно-правових явищ та процесiв.
Найбiльш суттСФвим та визначальним атрибутом будь-якоСЧ соцiальноСЧ системи СФ СЧСЧ цiлiснiсть. А це означаСФ наявнiсть iнтегративного ефекту (його ще позначають як синергетичний, або емерджентний) взаСФмодiСЧ елементiв системи, який не дорiвнюСФ результат простого пiдсумування дiй цих елементiв окремо один вiд одного. Отже, у державно-управлiнських дослiдженнях доцiльно оперувати визначенням поняття системи як цiлiсного утворення з новими iнтегративними якостями, що не властивi його компонентам окремо, а виникають завдяки СЧх взаСФмодiСЧ в системi [26].
Ще одна особливiсть застосування пiзнавальних засобiв системного пiдходу в дослiдженнях державного управлiння випливаСФ з того, що використання системного пiдходу в усiй повнотi складаючих його аспектiв це, так би мовити, програма-максимум системного пiзнання. Залежно вiд поставлених дослiдницьких завдань, у кожнiй конкретнiй пiзнавальнiй ситуацiСЧ необхiдно визначитися стосовно вибору окремих аспектiв системного пiдходу та вiдповiдного обмеження рамок використання його понятiйного апарату.
Питання застосування системного пiдходу далеко не вичерпуСФ змiст методологiчних знань стосовно вивчення державного управлiння. Наприклад, надзвичайно актуальною i практично важливою СФ потреба вивчення дiалектичних суперечностей у державному управлiннi. Адже, вчення про суперечн?/p>