Завоювання Північної Африки арабами-мусульманами
Дипломная работа - История
Другие дипломы по предмету История
арокко.
Свідчення про внутрішнє життя держави Ідрісидів ще менше, ніж про державу Рустемідів. Відомо, що Ідріс І здійснив декілька невеликих походів на території Марокко для підкорення невеликих областей. Можливо, в звязку з цими походами, а можливо і ні, двоюрідний брат Ідріса Сулейман затвердився в Тлемсоні. За іншими свідченнями в 789 790 роках Ідріс направив проти Тлемсена велику військову експедицію, домігся союзу з племенем заграва і його вождем Мухаммедом ібн Хазіром, який незадовго до нього в 786 р. поклав державі племені бану іфрен, заснованому хариджитом суфітом Абу Коррой [30; 226].
В 791 році Ідріса було отруєно, а його наступником став Харун ар-Рашид, а його наступником став вільновідпущеник на той час, доки не виріс його син Ідріс ІІ.
Держава Ірисів головними рисами нагадувала державу Рустемідів. Так само, як і там в державі Ідрісів основою життя були настанови ісламу. Велике значення мали відносини між племенами і між племенами.
Як і в державі Рустемідів, влада в державі належала одному з представників сімї Ідрисидів [30; 226].
До числа заслуг Ідріса І (789 793) відносять заснування міста Феса.
В 789 р. Ідрісом І було побудоване невелике місто берберського типу, укріплене селище, ксар, як і інші міста, які засновували арабські завойовники, це місто було побудовано за зразком військово-оборонної системи.
Згодом на цьому місці при Ідрісі ІІ (793 828) виріс квартал андалузців в 808 р., а на протилежному боці річки квартал кайруанців в 809 р. Царське місто ал-Алійя знаходилося в місті андалузців. Там знаходився арабський махзен і карбувалися монети. Поділ на такі частини Феса повторював розділ інших міст Марокко на квартали. Фес був дуже вдало розташований на перетині головних шляхів країни: зі сходу на захід і з півночі на південь [18; 130].
За пятого правителя з числа Ідрісів територія і могутність ідріської держави дуже збільшилась, а Фес розрісся і набув нові памятки і чудові будівлі.
Інститут махзена виникає на початку ІХ ст. і традицією належить двору Аглабітів.
На початку Х ст. в 918 р. Ідріс вступив в війну з союзником Фатимідів, вождем мікнаса Масала ібн Хаббусом. Його військо складалося з вільноотпущенників (мавали), воїнів з племен ауреба і інших берберських народів. Військо складалося з арабських воїнів це дружина, найбільш підготовлене і привілейоване військо. За дружиною йшли мавали, люди, які були повязані з правителем особистими звязками. Потім йшов махзен племя ауреба, непрофесійна частина війська. За ауреба слідувало вже непривілейоване ополчення. І після цих племен були племена-союзники.
З подібним військом Ідріс І здійснив похід проти небажаючих приймати іслам язичників, іудеїв і християн, набіг на область Тамесна, заволодів містом Шеллою (Сале), областю Гадла в 789 р., на наступний рік завоював м. Масину. Приєднав область Газа [30; 229].
За Ідріса ІІ кордони держави були розширені до р. Шеліф на Сході і до Сус ал-Акса на Півдні. Після цього походу брат Ідріса Сулейман затвердився в західній частині Центрального Магрибу, опираючись при цьому на Тлемсен. Після смерті Ідріса ІІ його син Мухаммед, за порадою поділив всю державу Ідрісів між собою і своїми сімома дорослими братами. Такий розподіл зберігся до останньої четверті Х ст., коли в 974 р. останні Ідрісиди були відправлені в Кордову, але загибеллю династії вважається кінець першої половини Х ст. Переможний рух Фатимідів по Пн. Африці в цей час привів до військової поразки цієї алідської династії [30; 230].
Другою великою державою на території Марокко була держава Бергвата. Вона виникла в середині VІІІ ст. в області Тамесна, між ріками Бу Регрег і Умм ар-Рабія. Створив цю державу один з учасників повстання Мабсари на імя Таріф. Його син Саліх став засновником нової релігії, що спиралася на теоретичні і ритуальні положення ісламу, але з додатком християнських догм. Ця держава берберів проіснувала до ХІІ ст., коли вона загинула від Альмохадів. Держава бергвата обєднувала племена бранес, зуага, мат мата, маг мага, матуара, бені бураг, бені ватер. Наступник Саліха, його син Ільяс. Його правління тривало 50 років. Його син і наступник Юнус проповідував нову релігію відкрито. Він наказав вбити всіх, хто відмовляється її прийняти. За свідченнями, було вбито 7770 осіб. Юнус правив 44 роки, а після його смерті влада перейшла до його племінника Абу Гуфайру Ахмеду [19; 340].
Крім держав Ідрисидів і бергвата на заході Пн. Африки існували і інші, більш дрібні.
В горах в районі Гелуан невелика теократична держава була заснована проповідником на імя Ха-тім, який проголосив себе пророком і, так само як Саліх, дав своїм послідовникам новий Коран на берберській мові.
Невелика держава була також в Сеуті, де закріпилося берберське населення.
Ще одна держава існувала на Рифському березі створена волю омейядського халіфа ал-Валіда в 709 710 роках арабським воєначальником Саліхом ібн Мансуром. Центром було м. Пмсаман, а згодом Нокур, заснований в середині ІХ ст. Держава Нокура була джерелом ісламізації на заході Пн. Африки. Вона загинула в 917 р. під час наступу військ Фатимідів. Підтримкою династії були бербери Гомера і санхаджа [19; 347].
Подібні дрібні держави виникали і в інших районах Пн. Африки. Ібадитська держава існувала в Тріполі і знаходилася під владою вождів хаввара. Бербери нафуса заснували державу в Габесі на території Туніса. Там само в Тунісі створили свою державу в м. Беджа бербери санхаджа.
Ще одна хариджитська держава, суфійська, виникла в Тменсені,