Завоювання Північної Африки арабами-мусульманами
Дипломная работа - История
Другие дипломы по предмету История
астини Тріполітанії. Зявилася нова держава-община хариджитів-ібадитів і найбільше з ібадитських держав [30; 190].
Держава хариджитів-ібадитів зі столицею в Тахарті була найбільша на території Алжиру. На чолі держави була сімя рустемідського походження. Рустеміди вважалися керівниками ібадитів всього Магрибу [22; 222].
До моменту складання хариджитських держав в Пн. Африці іслам якщо і не закріпився, то знаходився в процесі закріплення. Тут також склалися стереотипи відносин з владою, і ці стереотипи мали за приклад систему, що склалася на основі установ, введених разом з ісламом. Держава Рустемідів будувалася на основі ідей хариджитів, основних принципів іслама і соціальних звязків родо-племінного ладу. Це прослідковуєтсья на прикладі організації ібадитської держави в Тахарті. Коли ібадити оселились в Тахарті, їх керівники зібрались для вирішення питнаь про те, як керувати їх общиною і державою.
Рустемідська держава на початку її існування в другій половині VІІІ ст. Правління Абд ар-Рахмана блуло золотим віком ібадитів. Він був справедливим, розумним і кмітливим. Багато областей імама Рустемідів страждали від нападів кочівників і напівкочівників, що і вплинула на масове переселення арабських кочових племен в Пн. Африку в ХІ ст. Ібадитський імамат мав багато міжнародних звязків і в Тахарті почали прибувати посольства. Відновились торгові звязки з Суданом і з заходом Пн. Африки із Сходом. Купці усіх країн приїжджали в Тахарт і вели там торгівлю [30; 194].
В ібадитській общині велике значення надавалося розподіленню згідно з демократичними ідеями, серед бідних розподілялися предмети харчування і одяг, що дозволяло підтримувати рівень їх благоустрою і тим самим послаблювати протиріччя між багатими і бідними станами суспільства. Існувало організоване оподаткування і апарат управління, судді (хади). Їх діяльність зосереджувалась головним чином на громадських справах, передусім повязаних з конфліктами в торгівлі. У сферу діяльності суддів не входили відносини між племенами, так як в цьому випадку конфлікти вирішувалися самими племенами.
Поява інституту поліції (асхаб алі-гмурта) було ознакою появи держави. Начальники чи офіцери поліції асхаб амшурта здійснювали керівництво поліцейськими діями. Поряд з офіцерами поліції названі люди, що оточували їх чи здійснювали разом з ними обходи (таіфуна бікі). Не виключено, що це були добровольці [30; 195].
Аміли-чиновники, що здійснювали владу в провінціях і на містах.
Збирачі податків (ахлу-с-садака) збирали садаку чи умр, а також дзизью і харадж.
В державі Рустемідів збереглась така ж податкова система, що була встановлена намісником халіфів [30; 196].
В 784 785 рр. було зафіксовано факт виступу проти Рустемідів. Не було повязано з приходом до влади нового імама. В державі Рустемідів на протязі майже 130 років влада належала династії, що переходила від батька до сина. Обрання імама проходило на нараді з шести осіб призначених імамом Абд ар-Рахманом.
Після ліквідації держави Рустемідів в 908 909 рр. нукарити (противники) стали найбільшою течією серед ібадитів. Їм належали всі території на Пд. Туніса і Алжира від Джебель-Нафуса до Тахарта [2; 146].
Однією з особливостей імаму була концентрація його сил, влади, економічних можливостей, населення в самому Тахарті і його найближчій окрузі. Коли Рустемідам разом з імамом Абу-ін Йаказаном і їх прихильниками довелося залишити Тахарт, вони також зупинилися в місті під назвою Асекдал. Влада імама здійснювала лише в окрузі міста. Інша ж територія знаходилась під владою імамів пише в тій мірі, в якій це збігалося з політичними настроями племен. В історії рустемідського імамата були випадки, коли обєднання племен ставали сильнішими імама і його прибічників і імаму доводилось покидати Тахарт [2; 150]. В містах рустемідськаого імамату, як в інших країнах Пн. Африки в цей же час і пізніше існували один чи два великих міських центри і велика кількість дрібних міських поселень. Великий центр був один столиця Тахарт, а в східній частині володінь Рустемідів-Пріполі в ті періоди, коли він знаходився під владою нафуса. Дрібних міст було багато. Для їх визначення використовували терміни: хісн укріплення, кала укріплення, ксар замок [30; 197]. Манзіль жилище, маудіа місце, такі укріплені поселення були на території Пн. Африки доволі багато чисельні. В Пн. Африці в період завоювань і якийсь час після них, простежувався ріст числа міст [30; 211].
В період правління Аллаха рустеімдський імамат переживав період процвітання. Зявилися власні помістя (дмія) поза містом і гром. відводили річки (ва аджару ал-анхура). Володіння земельною власністю набуло великого значення [30; 212].
Раби (абід, гілман) були у власності племен, які їх купували. Вони брали участь в роботах, повязаних з основною діяльністю племен вирощувань тварин.
В рустемідській державі проходив процес перетвореня варварської держави в державу ранньофеодальну [30; 212].
Розрізняли два види торгівлі: локальну і караванну. Далека караванна торгівля повязувала імамат зі Сходом і державами Судану. Зі Сходу в Тахарт йшли каравани, наповнені різними багатствами. За час існування імамату торгівля з Суданом розширилась і набула регулярний характер.
В правління Абу-н-Ілкзана проходили конфлікти між племенами хаввара і луата, в які були втягнені і жителі Тахарта, в результаті чого імау Абу-н-Іякзану і його брату Абу Бакру ібн Аллаху довелося покинути Тахарт.
Нажаль, не вдалося встановити причини боротьби одних п?/p>