Етика Ф. Нiцше
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
Мiнiстерство освiти та науки УкраСЧни
КиСЧвський нацiонально-економiчний унiверситет
РЕФЕРАТ З ЕТИКИ
тема:тАЮЕтика Ф. Нiцше
Виконала:
Хоменко Марина
Михайлiвна
спецiальнiсть 6104
група №5
Перевiрив:
Волошко РЖрина РДвгенiвна
КиСЧв 2004 р.
План
Вступ
1. Особистiсть Фрiдрiха Нiцше й описова психологiя
2. Вчення Нiцше про надлюдину
2.1 "Так говорив Заратустра"
2.2 "РЖдеал людини - надлюдин"
2.3 "Чи тварина я тремтяча або право маютАж". Теорiя Раскольнiкова в творi Ф.М. ДостоСФвського Злочин i покарання
Висновок
Лiтература
Вступ
РД подвижники думки з урiвноваженим епiчним складом духу, що створюють наприкiнцi життя струнку й стiйку логiчну архiтектуру свого навчання. Такi Аристотель, Спiноза, Кант, Гегель, Спенсер... РЖ СФ фiлософи жагучого лiричного складу, що втiлюють собою ненаситне шукання, вогненну динамiку вiчного потоку. Такi Платон, Руссо, Фiхте й Нiцше... Розкриття свiтозору останнiх неможливо тепер без послiдовних психологiчних життСФписiв. Багатогранна й суперечлива фiлософiя Ж.Ж. Руссо й Фр. Нiцше може бути витлумачена лише в нерозривному звязку з обережною патологiСФю СЧхнього хворобливого генiя.
Життя Нiцше - втiлення самоСЧ його фiлософiСЧ у всiй СЧСЧ суворому величчi й трагiчностi. Не знаючи першу, важко зрозумiти другу. РЖ не зрозумiвши другу, неможливо осягти те винятково сильний вплив, що зробило навчання Нiцше на що йде ХХ столiття.
Багато разiв у лiтературi робилися спроби витлумачити жорстоку щиросердечну недугу, що отруСЧла останню чверть життя Фрiдрiха Нiцше, як праведну божественну кару за його нечестиве вiльнодумство, як гiдне спокута його сатанинськоСЧ гординi.
Нiцше, дiйсно, заплатив божевiллям за героСЧчну непокору своСФСЧ питаючоСЧ думки, вiддав мимоволi життя за своСФ запiзнiле безсмертя. Непроникна темна хмара огорнула назавжди гордовиту вершину його духу саме тодi, коли вiн, здавалося, дочекався осяяння, що вiдроджуСФ, вiд свiтового свiтила - Логосу й запiк захоплений переможний гiмн. Точно льодовий вихор Хаосу погасив назавжди цей трепетний ПрометеСЧв вогонь. У сутiнках божевiлля, що насувалося, Фрiдрiху Нiцше стало здаватися, що щиросердечнi й плотськi страждання посланi йому, як Рятiвниковi людства, вiн бачив самого себе в золотому нiмбi й так дивно ототожнював себе з Розпятим.
Було б справедливо вiднести до нього слова великого Толстого про Мопассана, про того Мопассана, якого Нiцше настiльки любив i вважав настiльки родинним собi духовно: "Вiн дожив до того трагiчного моменту життя, коли починалася боротьба мiж неправдою, що оточувала його, i iстиною, що вiн починав усвiдомлювати. Починалися вже в ньому приступи духовного народження... Якби йому призначено було не вмерти в муках народження, а народиться - вiн би дав великi повчальнi витвори, але й те, що вiн дав нам у своСФму процесi народження, уже багато чого. Будемо ж вдячнi цiй сильнiй правдивiй людинi й за те, що вiн дав нам."
1. Особистiсть Фрiдрiха Нiцше й описова психологiя
Нiмецький фiлософ Фрiдрiх Нiцше народився 15 жовтня 1844р. у день народження прусського короля. Вiн був серйозним урiвноваженим хлопчиком. Незважаючи на молодi роки, совiсть його була надзвичайно вимогливою й боязкою. Страждаючи вiд найменшоСЧ догани, вiн не раз хотiв зайнятися самовиправленням. Хлопчик знав, що серед товаришiв користуСФться престижем. "Коли вмiСФш володiти собою - повчав вiн важливо сестру, - то починаСФш володiти усiм свiтом". Вiн був гордий i твердо вiрував у шляхетнiсть свого роду. РЗм володiв тиранiчний iнстинкт творчостi. В 12 днiв написав iсторiю свого дитинства. Фр. Нiцше хотiв надiйти в Пфорта. Йому дали стипендiю, i вiн покинув свою сiмю в 1858 р. Вiн рiдко брав участь в iграх, тому що не любив сходитися з незнайомими йому людьми. З раннього дитинства в нього був iнстинктивний потяг до письмового мовлення, до видимоСЧ думки.
Нiцше нiчого не затверджуСФ: вiн навiть засуджуСФ поспiшне судження про важливi предмети. Улюбленими авторами Нiцше були Шiллер, Байрон, Гельдерлiн. Душу його завжди мала здатнiсть швидко привязуватися до мiiя й житла, рiвною мiрою вона дорожить спогадом про щасливi хвилини й про меланхолiйнi настроСЧ.
В 1862 р. Нiцше залишаСФ Наумбург i вiдправляСФться в боннський унiверситет. Життя послало йому саму гiрку самiтнiсть переможеного. Не вiн сам покинув студентське середовище, - його попросили вийти. Нiцше був занадто поетом i занадто аристократом для того, щоб цiкавитися полiтикою мас.
Вiн вирiшуСФ закiнчити унiверситет у Лейпцизi.
Шопенгауер безроздiльно скорив Нiцше своСФю перевагою, тонким смаком i широким розмахом.
Вiн довiряСФ себе мудростi Шопенгауера й у такий спосiб бачить своСФ найглибше бажання що здiйснилося: у нього СФ вчитель! Нiцше любив успiх i переживав його з почуттям найпростiшого марнославства, у якому зiзнавався сам.
На противагу iншим ученим, вiн хоче писати в найглибшому, класичному значеннi цього слова.
Прусська армiя в 1867 р. зарахувала його в артилерiйський полк, що квартирував у Наумбурзi.
У жовтнi вiн переСЧжджаСФ в Лейпциг. Незабаром вiн вiдкриваСФ собi нового генiя - Рiхарда Вагнера.
В 24 роки, не маючи наукового ступеня, отримав кафедру професора базельського унiверситету. Щоденнi заняття, безперестанна зос