Естетичне виховання
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
а маСФ своСФ призначення, то це означаСФ, що новi форми i способи задоволення голоду повязанi з розвитком не лише духовноСЧ культури людини, але й матерiальноСЧ культури виробництва в данiй сферi. Правила етикету мають i утилiтарний характер, вони сприяють полiпшенню органiзацiСЧ роботи сфери обслуговування, впорядковують роботу транспорту, суспiльних комунiкацiй, а це, у свою чергу, допомагаСФ зберегти здоровя, нервову систему, сприяСФ задоволенню потреб та iн. Крiм iсторичного, соцiально-класового характеру етикет маСФ i нацiональний колорит, який складався протягом усього перiоду формування тiСФСЧ чи iншоСЧ нацiСЧ. Особливi риси етикету склалися i в украСЧнського народу. Так, в УкраСЧну, як i в iнших регiонах СхiдноСЧ РДвропи, завжди панувала особлива повага молодих до старших, що, наприклад, проявилося у привiтаннi. При зустрiчi особливо шанованоСЧ людини похилого вiку молода брав його руку двома руками i цiлував СЧСЧ зверху. Таке привiтання вважалося особливо шанобливим.
У процесi iсторичного розвитку змiнювалися епохи, складались новi культури, але зберiгалися загальнолюдськi цiнностi. Створенi попереднiми поколiннями: не важливе, другорядне, дрiбне вiдкидалося, виявлялося i зберiгалося лише головне, сутнiсне. У Етикет зберiгалися унiверсальнi, загальноприйнятi правила ввiчливостi, такту, коректностi, якi полегшували, покращували i прикрашали поведiнку людини. Сучасний етикет ТСрунтуСФться на моральних принципах гуманiзму i колективiзму, якi сприяють взаСФмо спiлкування, взаСФморозумiнню мiж людьми. Вiдносини, в основi яких лежить гуманiзм i колективiзм, - це вiдносини доброзичливостi, шанобливостi, гуманностi. Це вiдносини не егоСЧстичнi, в яких люди не видiляють своСФ "Я", не думають лише про власну вигоду, а поважають думки iншоСЧ людини, виявляють турботу про ближнього, допомагають йому i iн. Етикет, в основi якого лежать данi принципи, дозволяСФ думати про тому, щоб повага до людини, турбота про нього не перетворилася на догоду для тих, хто порушуСФ цi норми. Сьогоднi ще непоодинокi випадки, коли порушення загальноприйнятих норм поведiнки зустрiчаСФ спiвчуття деяких "гуманiстiв", що забувають про ту шкоду, якоСЧ вони завдають честi i гордостi iнших людей. Жалiти пяного або тверезого хулiгана-це означаСФ не шкодувати, не любити по-справжньому тих, кому вiн отруюСФ життя. Принципи гуманiзму та колективiзму - складова частина ряду моральних вимог, якi постiйно переломлюються в культурi взаСФмин. Серед них насамперед варто видiлити ввiчливiсть, тактовнiсть, скромнiсть, точнiсть. Ввiчливiсть - форма взаСФмовiдносин з оточуючими людьми (як знайомими та близькими, так i незнайомими). Суть ввiчливостi - доброзичливiсть. Зустрiчаючи людини, ми говоримо "доброго ранку", "добрий день", "добрий вечiр". Прощаючись - "до побачення", тим самим наче сподiваюсь зустрiнеться ще раз. Звертаючись до людини з незначною проханням, вживаСФмо вираз "будьте ласкавi".
Поняття добра органiчно входить в цiлий ряд загальноприйнятих формул ввiчливостi. Тим самим розкриваСФться звязок цiСФСЧ ввiчливостi з гуманiзмом у тому соцiальному сенсi, яким ми надiляСФмо дане поняття. РЖнодi в життi виникають ситуацiСЧ, коли ми змушенi мати справу з людьми, якi з тих чи iнших причин не заслуговують на повагу, але це не означаСФ, що можна принижувати СЧх гiднiсть, розмовляти з ними грубо, нешанобливо. Ввiчливiсть потрiбна навiть тодi, коли ми говоримо людинi неприСФмне, навiть коли вiн цього i заслуговуСФ. Близьке ввiчливостi поняття - коректнiсть, яке маСФ особливий вiдтiнок, що дозволяСФ в рiзних ситуацiях тримати себе в рамках загальноприйнятих правил поведiнки. Звичайно, при рiзних правилах етикету поведiнка людини залежить вiд стану його нервовоСЧ системи, характеру, темпераменту. Кожен може опинитися в конфлiктнiй ситуацiСЧ на службi, в сiмСЧ, в побутi. РЖнодi конфлiкт виникаСФ через рiзне розумiння одних i тих самих явищ морального життя. Причому не завжди люди у конфлiктi дiють з аморальних мiркувань, а iншi - з моральних. Такий пiдхiд був би дуже простим. БуваСФ i так, коли двi сторони дiють з кращих моральних спонукань, але СЧх рiзне розумiння, обумовлене традицiями, вихованням може викликати рiзнi оцiнки одних i тих же подiй i вчинкiв. Проявити коректнiсть - означаСФ зберегти гiднiсть, не опуститися до рiвня невихованого обивателя.
Вимоги коректностi у взаСФмовiдносинах вiдповiдають iнтересам усiх людей. У службових вiдносинах коректнiсть допомагаСФ уникнути того, що шкодить iнтересам справи. В особистих взаСФминах вона сприяСФ взаСФморозумiнню людей. Тактовнiсть - це почуття мiри, яке необхiдно зберiгати у розмовi, в особистих неслужбових взаСФминах, вмiння вiдчувати межу, переступаючи яку ми можемо незаслужено образити iншу людину. Тактовнiсть вимагаСФ всебiчного урахування всiх обставин, в тому числi i психологiчного стану людини, облiку своСФрiдностi його як iндивiдуальностi. Тактовнiсть включаСФ в себе вмiння не помiчати упущення iншоСЧ людини. Тактовна людина не звертаСФться до спiврозмовника з питанням, яке поставить його в незручне становище.
Наполегливiсть, навязливiсть, навiть якщо вони i викликанi найкращими намiрами, наприклад, надати послугу, допомогти, викликають негативну реакцiю Почуття мiри, яке дозволяСФ виявити повагу до гiдностi iншоСЧ людини i разом з тим проявити власну гiднiсть - ось до чого зводиться тактовнiсть. Скромнiсть - невiдСФмна риса культури взаСФмовiдносин. Скромна людина нiколи не вважаСФ себе особливою, значною особою. Вiн не вiдмовляСФться