Естетичне виховання
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
?й пише картину, а й модельСФровi, яка проектуСФ костюм, i столяровi, яка не скупиться шафа, i iнженеру, який створюСФ автомобiль, тому що освоСФння i перетворення свiту ними здiйснюСФться за законами краси. Будiвельник завжди повинен творити i за законами опору матерiалiв. РЖ за законами краси; учасник карнавалу - за законами комiчного; людина, ховаСФ близького - за законами трагiчного; а здiйснюСФ подвиг - за законами пiднесеного. Всi цi форми дiяльностi пiдкоряються законам естетики, вони не можуть бути нi здiйсненi без певноСЧ розвиненостi естетичного начала в душi людини, нi осмисленi без естетики i СЧСЧ категорiй. Естетика входить в працю, в художню творчiсть, побут, в усi сфери дiяльностi, вона формуСФ в людинi творче, створюючи початок, здатнiсть сприймати красу i насолоджуватися нею, цiнувати i розумiти мистецтво.
3. Естетичне та його основнi форми
1. Естетичне ставлення.
2. Естетичнi категорiСЧ.
Очевидно, кожна людина не раз у життi зустрiчався зi словом "естетичне". Воно увiйшло в наш повсякденний побут i здаСФться звичним i зрозумiлим. Але чи так це насправдi? Ми говоримо "естетичне поведiнка", "естетика працi", "естетизацiя предметного середовища" i т.п. Щоб прояснити сутнiсть всiх вiдтiнкiв смислiв, якi ми вкладаСФмо в поняття "естетичне" необхiдно проникнути уявою в самi джерела людськоСЧ цивiлiзацiСЧ. Людина живе в дуже рiзноманiтному свiтi. Але чи завжди людина сприймала цей свiт барвистим, мiнливим i дивовижним. Це далеко не так. Естетичне ставлення - це цiннiсне ставлення до навколишнього свiту. Естетичне означаСФ тип ставлення людини до дiйсностi, яке СФ цiннiсне, оцiнне, особистiсне, iндивiдуальне, чуттСФве. У процесi реалiзацiСЧ цього вiдношення здiйснюСФться оцiнка особистiстю форм буття, якi вона сприймаСФ за допомогою своСЧх почуттiв. СубСФктом естетичноСЧ оцiнки можуть виступати особистiсть, соцiальна група (сiмя. Колектив) суспiльство i людство в цiлому. У свiтову скарбницю естетичних цiнностей потрапляють лише тi, якi задовольняють загальнолюдськi потреби духовного освоСФння дiйсностi. Естетичний розвиток людини означаСФ ступiнь його звiльнення вiд природноСЧ необхiдностi. Це не означаСФ, що естетичний розвиток замiнюСФ людинi сон, СЧжу, одяг i т.д., так званi вiтальнi потреби. Однак естетично розвинена особистiсть задовольняСФ потребу, скажемо в СЧжi iнакше, нiж естетично нерозвинена. Для естетично розвиненоСЧ людини, навiть дуже голодного, важлива не тiльки сама СЧжа. Але i СЧСЧ вид. Мiiе задоволення голоду, спосiб СЧжi i т.п. Естетичний розвиток суспiльства показуСФ iсторичну мiру гармонiСЧ природного i соцiального, той ступiнь духовного буття суспiльства, коли чуттСФва потреба може бути задоволена без прямого фiзичного володiння предметом, наприклад, вiдчуття радостi вiд спiлкування з одним, задоволення вiд прочитаноСЧ книги, захоплення вiд побаченоСЧ картини. У цьому сенсi РЖ. Кант називав естетичну дiяльнiсть некорисною, тобто не приносить прямоСЧ утилiтарноСЧ вигоди. Естетичне - характеризуСФ людську чуттСФву сторону всесвiтньо-iсторичноСЧ практики, яка знiмаСФ протирiччя мiж свободою i необхiднiстю людськоСЧ працi. Дiяльнiсть, до якоСЧ людина вiдчуваСФ iнтерес. СтаСФ для нього не тiльки способом заробiтку засобiв до iснування, але й способом самореалiзацiСЧ, самоствердження, де людина виявляСФться як вiльна та унiкальна, неповторна особистiсть. Осмислення основних типiв естетичного ставлення до дiйсностi вiдбилося в основних естетичних категорiях: Прекрасне. Потворне, пiднесене. Нице. Трагiчне. Комiчне. Одночасно людство виробило кiлька понять, якi вiдобразили механiзм формування i розвитку естетичного ставлення як на рiвнi суспiльства. Так i на рiвнi особистостi: естетична свiдомiсть, естетична дiяльнiсть, естетичний смак. Естетична оцiнка..
4. Виникнення, соцiальна сутнiсть i основнi правила етикету
Етикет являСФ собою сукупнiсть правил поведiнки, якi стосуються зовнiшнього прояву ставлення до людини (поведiнка з оточуючими, форма звертання i вiтання, поведiнка в громадських мiiях, манери та одяг). Слово "етикет" французького походження, в перекладi означаСФ "ярлик, етикетка, церемонiал", тобто порядок проведення певноСЧ церемонiСЧ. Етикет носить конкретно-iсторичний характер. Кожне суспiльство, кожна культура вiдрiзняСФться своСЧми правилами поведiнки, системою норм, своСЧми уявленнями про прекрасне i потворне. У культурi поведiнки, в етикетi зберiгаються традицiСЧ, звичаСЧ людей, якi представленi в традицiйних формах спiлкування: зверненнi, вiтаннi i т.п. Так, наприклад, шанобливе ставлення до жiнки ми зустрiчаСФмо у всiх народiв, це йде ще з давнiх часiв, з перiоду матрiархату, коли iснував культ жiнки-праматерi: СЧй дарували квiти, прикрашали, ототожнювали з першоосновою всього сущого - землею. Перед жiнкою знiмали капелюха, вставали при розмовi з нею, поступалися СЧй мiiе, придiляли Увага. Цi правила повязанi не тiльки з рицарським етикетом i схилянням перед прекрасною дамою в середнi столiття, а сходять до бiльш давнiх часiв. Сьогоднi вони не змiнилися, тому що вiдносяться до загальнолюдських правилами. Виникнення етикету було повязане також з досягненнями у сферi матерiальноСЧ i духовноСЧ культури, з появою надлишкiв у виробництвi, що вело до виникнення рiзноманiтних аксесуарiв, предметiв побуту, одягу, якi б задовольняли потреби у пересуваннi, СЧжi, одязi i т.п. Еслi, наприклад, людина задовольняСФ вiдчуття голоду за допомогою ножiв i виделок, якщо СЧх багато i кожна пар