Творчiсть РЖвана Франка
Курсовой проект - Литература
Другие курсовые по предмету Литература
1. РЖван Франко як митець i науковець. Його роль у формуваннi нацiональноi культурноi свiдомостi народу
РЖван Якович Франко увiйшов в iсторiю украiнськоi i свiтовоi лiтератури як генiальний письменник i визначний дiяч визвольного руху. СвоСФю творчiстю i багатогранною лiтературною i громадською дiяльнiстю вiн створив цiлу епоху в iсторii украiнськоi культури i лiтератури. Франко був не тiльки письменником, а великим ученим i публiцистом.
На його художнiй творчостi i громадсько-полiтичнiй дiяльностi позначився вплив iдей марксизму, робiтничого руху в Галичинi та росiйського визвольного руху. Значення творчостi i суспiльно-полiтичноi дiяльностi РЖвана Франка виходить за межi Украiни i Росii.
Франко був не тiльки поетом, белетристом i драматургом, а й критиком, лiтературознавцем, фольклористом, iсториком, економiстом, публiцистом i громадським дiячем. Важко взагалi вказати дiлянку, в якiй би не виявилась творча енергiя цього невтомного просвiтителя, що жадiбно вбирав у себе знання i намагався передати iх своСФму народовi.
Визначаючи мiiе РЖвана Франка у лiтературному процесi, слiд у першу чергу, вказати на те, що пiсля Шевченка вiн був найвидатнiшою постаттю в украiнськiй лiтературi. Франко демократично виступав на захист творчостi революцiйно-демократичних письменникiв, продовжував i розвивав традицii Т.Г.Шевченка i Марка Вовчка. Разом з Панасом Мирним, Лесею Украiнкою, Михайлом Коцюбинським, Павлом Грабовським i iншими передовими украiнськими письменниками Франко боровся проти реакцiйних тенденцiй в украiнськiй лiтературi, за утвердження матерiалiстичноi естетики: iдейностi, народностi i реалiзму.
Франко перший в украiнськiй лiтературi реалiстично зобразив життя робiтничого класу i його боротьбу проти гнобителiв, показав нового героя людину працi, яка стала головним персонажем його поетичних, прозових i драматичних творiв.
Франко художньо вiдтворив процес первiсного капiталiстичного нагромадження, зародження революцiйноi свiдомостi робiтничого класу i першi органiзованi виступи робiтникiв нафтових промислiв у Галичинi, показав сильнi i слабкi сторони робiтничого руху в Галичинi.
Його вiрш Вiчний революцiонер СФ своСФрiдним гiмном на честь могутнього революцiйного руху народiв, цикл поезiй Думи пролетаря був новим явищем в украiнському лiтературному процесi. Сам термiн пролетарiй входить в украiнську лiтературну мову завдяки Франковi.
Франко великий майстер художнього слова. Його творчiсть вiдзначаСФться винятковою рiзноманiтностi художньоi форми (новели, оповiдання, повiстi, поезii, поеми, драми). Франко високо ставив поетичне слово, вимагав, щоб письменники пiдвищували свою поетичну майстернiсть i наполегливо працювали над збагаченням i вдосконаленням мови.
Скрiзь i завжди, говорив Франко, письменник повинен бути оригiнальним. Вiн нетерпимо ставився до лiтературних шаблонiв, закликав кожного письменника iти своiм шляхом у виборi теми, трактуваннi образу та розробцi сюжету. Вiн настiйно радив лiтературнiй молодi тАжне повторяти того, що вже другi забули, а не вносити у всесвiтню скарбницю лiтератури хоч малу крапельку, а нового, свого власного, зачерпнутого з криницi того життя народного i iндивiдуального.
Вже на початку 80-х рокiв ХРЖХ ст. Франко, завдяки своiй творчостi i лiтературно-громадськiй дiяльностi, став найбiльш популярним украiнським письменником, очолив революцiйно-демократичну течiю в украiнськiй лiтературi. Немало праць вiн написав також i з теорii лiтератури. Франко виступав проти реакцiйноi схоластичноi критики, вiв рiшучу боротьбу проти iдеалiстичного суб`СФктивiстського критерiю в оцiнцi лiтературних творiв, що панував у 6070 роках ХРЖХ ст. в Галичинi. Франко розвивав революцiйно-демократично наукову критику. Вiн писав, що лiтературна критика повинна бути якомога науковою, тобто основаною на перших тривких законах не догмах, а узагальненнях, здобутих науковою iндукцiСФю, досвiдом i аналiзом фактiв.
У своiх критичних розвiдках i дослiдженнях з iсторii украiнськоi лiтератури Франко гостро критикував працi буржуазних нацiоналiстiв Ом. Огоновського, О. Барвiнського, М.Грушевського i iнших, якi оцiнювали украiнську лiтературу з буржуазно-нацiоналiстичних позицiй, всiляко вiдмежовували украiнську лiтературу вiд прогресивноi росiйськоi лiтератури. Слiд назвати хоча б такi його працi, як Южно-русская лiтература, що була надрукована в 1904р. в Енциклопедичному словнику Блокгауза i РДфрона, Нарис iсторii украiнсько-руськоi лiтератури до 1890р. та iн. Цi працi Франка з iсторii украiнськоi лiтератури до останнього часу не втратили пiзнавального значення.
Франко багато працював над вивченням, збиранням i виданням народнопоетичноi творчостi. У багатьох своiх етнографiчних працях вiн пiдкреслював, що основною рушiйною силою розвитку суспiльства СФ народ, його дiяльнiсть i творчiсть СФ СФдиним могутнiм джерелом його власних художнiх творiв. Франко написав понад 50 фольклористичних дослiджень, серед них такi ТСрунтовнi працi, як Жiноча неволя в руських пiснях народних, Студii над украiнськими народними пiснями та iн.
Велику роль у формуваннi Франка як письменника-реалiста вiдiграла творчiсть росiйських i украiнських революцiйно-демократичних письменникiв i в першу чергу творчiсть Шевченка, БСФлiнського, Чернишевського, Некрасова, Салтикова-Щедрiна.
Кобзар Шевченка Франко знав напам`ять. Вiн говорив, що