Добро, зло та моральний обовтАЩязок, як головнi етичнi категорiСЧ
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
В° межами людських бажань та дiй. Проте i по сьогоднi iснують вчення, якi стверджують, що саме негативнi людськi пристрастi, злоба, гнiв, ненависть створюють такi вiбрацiСЧ на тонких рiвнях свiтобудови, котрi провокують та викликають природнi катаклiзми. Тобто духовний свiт людей виявляСФться суттСФво повязаним з природним злом. Таку думку подiляСФ i релiгiя, котра завжди стверджувала, що фiзичнi нещастя, якi неочiкувано звалюються на людей, - це результат Божого гнiву, i що люди накоСЧли стiльки неподобств, що послiдувало покарання.
Проте в сучасному свiтi багато явищ природного зла виявляються вже прямо повязаними з масштабною дiяльнiстю людини, з порушенням екологiчноСЧ рiвноваги, балансу. Але природнi катаклiзми почасти не залежать безпосередньо вiд поведiнки конкретноСЧ людини, СЧСЧ волi.
Зло в суспiльних процесах хоча i здiйснюСФться вже за участю людськоСЧ свiдомостi, та багато в чому i поза нею. Так, соцiальне вiдчуження як прояв соцiального розшарування виявляСФться в зненавистi, насиллi, почуттi заздростi, зневаги. Так само й обСФктивне протистояння iнтересiв, боротьба за землi, джерела сировини обертаються агресiСФю, вiйнами, в котрi багато людей виявляються утягнутими поза власною волею. Соцiальнi катаклiзми вибухають також стихiйно та неконтрольовано, як i природнi, i важке колесо iсторiСЧ безжально проСЧжджаСФ по тисячах та мiльйонах доль, ламаючи та калiчачи СЧх. У результатi те, що виникаСФ зi взаСФмодiСЧ та зiткнення багатьох воль, виявляСФ себе в iсторичних подiях як слiпа та могутня сила, яку неможливо приборкати iндивiдуальними зусиллями, неможливо вiдвести вiд себе. Можна бути казково моральною, хорошою, порядною людиною i волею долi виявитися в епiцентрi соцiального зла - на вiйнi, в революцiСЧ, в рабствi.
Проте i тут деякими мислителями зазначаються глибиннi людськi провини як джерела соцiального зла.
Власне моральне зло. Моральним злом називають те зло, яке здiйснюСФться за безпосередньою участю та за намiром i волею людини. Це зло, що здiйснюСФться або допускаСФться за вибором самоСЧ людини або через уникнення такого вкрай необхiдного вибору у випадку, коли вiд особи очiкуються певнi гуманно налаштованi дiСЧ.
Сучаснi дослiдники вирiзняють два основнi види морального зла - ворожiсть i розпущенiсть, що розгортаються в людських вадах.
До ворожостi вiдносять агресiю, насилля, гнiв, руйнацiю, ненависть, бажання загибелi, потяг до гноблення iнших. Це зло активне, енергiйне, що прагне до знищення чужого буття та благополуччя. Воно направлене назовнi. Ворожа до iнших людина свiдомо хоче завдати iншим шкоди, збитку, страждання, принизити СЧх. Поняттям розпущенiсть позначають iншу групу людських вад, а саме: малодушнiсть, боягузтво, лiнь, холопство, невмiння володiти своСЧми нахилами, бажаннями та пристрастями. Розпущена людина дуже легко пiддаСФться спокусам, адже недарма християнство стверджувало, що диявол оволодiваСФ душею двома шляхами - або силою, або звабленням. До розпущеностi можна також вiднести жадiбнiсть, хтивiсть, невтомовану пристрасть до найрiзноманiтнiших задоволень. Можна сказати, що вся iсторiя розвитку моралi та моральноСЧ фiлософiСЧ - це наполеглива боротьба з розпущенiстю.
Представники етичноСЧ фiлософiСЧ вважають, що особистiсть не СФ нi злою, нi доброю. Людська природа СФ такою, що людина однаково здатна i на добро, i на зло. В рамках цього напряму етично Цiнним визнаСФться вчинок такоСЧ людини, котра надаСФ перевагу добру перед злом в будь-якiй конкретнiй ситуацiСЧ, але неодмiнно за вiльним вибором.
Проте, оцiнюючи вчинки та помисли в координатах добра i зла, ми виявляСФмо певнi нюанси. Взагалi, як пiдкреслюСФ Р. Апресян, з погляду моралi шкода зла СФ вагомiшою, нiж благо добра. Недопущення несправедливостi, з морального погляду, суттСФвiше нiж творення милосердя: зло несправедливостi СФ бiльш руйнiвним для спiльноти, нiж добро милосердя - креативним.
Одна справа - творити добро чи зло, i iнша - дозволяти злу творитися (iншими людьми, обставинами тощо). Моральною свiдомiстю сприяння злу прирiвнюСФться до творiння зла. В той час, як потурання добру - морально нейтральне, а сприяння добру сприймаСФться моральною свiдомiстю як належне.
Зло досить часто постаСФ не лише як вбивство, неправда, егоцентризм, виживання за рахунок iнших, але нерiдко зi злом повязують i нонконформiзм, який не даСФ закостенiти порядку, а разом з тим i новацiю, творчiсть, хай навiть як i пошук нового, нестандартного. Деякi мислителi говорять навiть про конструктивнiсть зла, маючи на увазi те, що в боротьбi зла з добром у свiтi вiдбуваСФться щось значуще.
У ситуацiСЧ конфлiкту людина вбачаСФ своСФ завдання в тому, щоб зробити правильний та достойний вибiр. При цьому досить , часто приймаСФться рiшення, яке не лежить у рамках однозначного протистояння добра та зла. ВибираСФться мiж бiльшим та меншим добром, або бiльшим та меншим злом. Вибiр меншого зла особливо важка та трагiчна для людини ситуацiя, оскiльки в результатi ми все ж таки маСФмо зло. В такому виборi надто потрiбна практична мудрiсть.
Мiж добром та злом знаходяться обСФкти, котрi СФ морально нейтральними. Моральнiсть не схвалюСФ i не засуджуСФ певнi дiСЧ, тому що вони лежать поза сферою СЧСЧ регуляцiСЧ. Це або дiСЧ, що зовсiм не мають соцiального значення, не зачiпають нiчиСЧх iнтересiв i не змiнюють внутрiшнього свiту субСФкта; або значущi поведiнковi акти, що здiйснюються субСФктами, котрi за своСФю природою або в силу якихось особливих обставин не здатнi до дiалогу, не мо?/p>