Дiяльнiсть транснацiональних компанiй в УкраСЧнi
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
?ти митнi барСФри, уникати мiжнародноСЧ конкуренцiСЧ, знижувати собiвартiсть продукцiСЧ, тому що внутрiшнi трансфернi цiни в 3-4 рази нижче свiтових цiн.
З часу виникнення наприкiнцi XIX ст. ТНК iстотно еволюцiонували.
ТНК першого поколiння дiяли в границях колонiальних iмперiй кiнця, що iснували, XIX - початку XX ст. Це колонiально-сировиннi ТНК (картелi, синдикати, трести), основною метою яких було одержати доступ до дешевих джерел сировини.
ТНК другого поколiння iснували в перiод мiж двома вiйнами початку i середини XX в. Це вiйськовi ТНК, дiяльнiсть яких була звязана головним чином з виробництвом озброСФння, боСФприпасiв, амунiцiСЧ.
ТНК третього поколiння зявилися на початку 60-х рокiв з розвитком НТР i ростом споживчого попиту - це технiко-споживчi компанiСЧ. РЗхнiми цiлями були завоювання ринкiв збуту, джерел сировини, сфер додатка капiталiв; вони широко використовують досягнення НТР i переваги мiжнародноСЧ кооперацiСЧ пiдприСФмств. Становлення даних ТНК вiдбувалося в умовах загострення свiтовоСЧ конкуренцiСЧ i початку захiдноСФвропейськоСЧ iнтеграцiСЧ. Рiзкий рiст рiвня життя змусив СЧх орiСФнтуватися на масовий споживчий ринок.
ТНК четвертого поколiння формуються з 80-х рокiв - це глобальнi корпорацiСЧ. Стратегiя СЧх характеризуСФться iнновацiйною агресивнiстю i динамiзмом, вiдходом вiд одногалузевоСЧ структури, постiйним удосконалюванням внутрiкорпоративноСЧ структури, нацiленнiстю на завоювання вже не окремих сегментiв ринку, а ключових свiтогосподарських позицiй у виробництвi i реалiзацiСЧ продукцiСЧ.
З другоСЧ половини 80-х рокiв почався новiтнiй етап глобалiзацiСЧ свiтового виробництва. Перший етап продовжувався 30 рокiв, до початку першоСЧ свiтовоСЧ вiйни. Другий - 25 рокiв пiсля другоСЧ свiтовоСЧ вiйни. Мiж другим i третiм етапами наступаСФ пауза в iнтенсивному ростi мiжнародних прямих iнвестицiй, що припадаСФ на 70-i i першу половину 80-х рокiв. Кожний етап iнтенсивного формування i розвитку транснацiональних пiдприСФмств супроводжувався прискореним ростом свiтовоСЧ економiки.
У серединi 19 ст., до того як одержало потужний розвиток мiжнародне пiдприСФмництво, в усьому свiтi переважало мiiеве виробництво. Приблизно 90% усiх товарiв i послуг вироблялись тодi на базi сировини i матерiалiв, котрi фiрми одержували в радiусi 150 км, i в таких же межах реалiзовувалася переважна частина продукцiСЧ. Сьогоднi в iндустрiальних краСЧнах у середньому половина продукцiСЧ виробляСФться iноземними фiлiями i дочiрнiми пiдприСФмствами ТНК. Приблизно така ж частка сировини i матерiалiв iмпортуСФться або виробляСФться iноземними вiддiленнями.
У основi розвитку транснацiональних корпорацiй лежить тенденцiя до iнтернацiоналiзацiСЧ виробництва i капiталу. Характерний вивiз капiталу з промислово розвинутих краСЧн. У перiод 1903-1913 р., експорт капiталу з АнглiСЧ складав у середньому 7% вiд нацiонального доходу. У цiлому на частку АнглiСЧ до 1914 р. припадало бiльш 50% всього експортованого мiжнародного капiталу. РЖноземнi iнвестицiСЧ розподiлялися в такий спосiб: 40% було вкладено в залiзницю, 30% - урядовi i мунiципальнi позики. У перiод, мiж першою i другою свiтовими вiйнами напрямок iнвестицiй починаСФ змiнюватися: краСЧна ЗахiдноСЧ РДвропи i насамперед Англiя, втрачають своСФ панiвне положення кредиторiв i експортерiв капiталу, а американський капiтал усе в бiльшому ступенi проникаСФ в Захiдну РДвропу. Характерною рисою СФ те, що 25% вiд загальноСЧ суми складали прямi iнвестицiСЧ. Масивне спрямування американського капiталу за кордон i створення там дочiрнiх фiлiй почалося незабаром пiсля другоСЧ свiтовоСЧ вiйни. Ця тенденцiя наочно iлюструСФться даними, наведеними в таблицi 1.1
Таблиця 1.1
Кiлькiсть американських iноземних фiлiй, якi засновувались
РокиУсьогоУ Захiднiй РДвропi51-55
56-60
61-65
66-67
68-69
70-71
72-73
74-7583,8
192,0
322,4
390,0
508,5
431,0
378,0
265,525,6
72,2
136,8
167,5
237,0
208,5
179,0
104,0
Вiдбувалася змiна як додаткових сфер, географiСЧ й обсягу iнвестицiй, так i СЧхньоСЧ сутностi. Експортований капiтал iз сфери торгiвлi, послуг, портфельних iнвестицiй став перемiщуватись в галузь виробництва.
Економiсти велику увагу звертають на стимули або мотиви, фактори, що спонукають фiрми iнтернацiоналiзувати виробництво. З цього приводу iснують рiзноманiтнi i дуже суперечливi погляди. Необхiднiсть залучення iноземних iнвестицiй економiсти пояснюють недосконалiстю внутрiшнього i зовнiшнього ринкiв, конкуренцiСФю з боку фiрм i пiдприСФмств, що належать державi, бажанням реалiзувати технологiчнi й органiзацiйнi переваги, управлiнський i пiдприСФмницький досвiд, використовувати розбiжностi у валютних курсах, забезпечити доступ до джерел сировини i т.д.
Англiйський економiст П. Баклi i М. Кассон у 1976 р. спробували на основi видiлення певних класифiкацiйних ознак, що враховують iнвестицiйнi стимули пiдприСФмств, створити свою теорiю iнтернацiоналiзацiСЧ виробництва. Цi автори вважають, що ухвалення рiшення про iноземнi iнвестицiСЧ залежить вiд балансу мiж чотирма групами факторiв, що вони визначають як:
фактори, специфiчнi для даноСЧ галузi промисловостi (характер продукцiСЧ, структура ринку, масштаби виробництва);
фактори, специфiчнi для регiону (розмiр територiСЧ, транспортнi звязки, культурнi особливостi i традицiСЧ);
фактори, специфiчнi для нацiСЧ або держави (тобто полiтичнi фактори, податкове i фiнансове законодавство й iн);
фактори, специфiчнi для фiрми (управлiнський i вир?/p>