Дiалектика як теорiя розвитку
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
?ляцiСЧ у мiкросвiтi на його субатомному рiвнi - частинка i античастинка (електрон i позитрон) при зiткненнi повнiстю втрачають свою якiсну визначенiсть i речову основу.
Конструктивне заперечення - це такий тип заперечення, при здiйсненнi якого в обСФктi новоСЧ якостi зберiгаються деякi залишки властивостей обСФкта попередньоСЧ якостi.
Нiмецький фiлософ Гегель, який сформулював цей закон, використовував для його обТСрунтування принцип трiади: теза - антитеза - синтез. Гегель, конструюючи свою фiлософську систему, виходив з того, що розвиток може бути зафiксований у русi понять. Вiн вважав, що теза - це твердження, антитеза - це заперечення, синтез - заперечення заперечення. Як iлюстрацiю цього закону вiн наводив приклад "ячмiнного зерна". Перша складова частина - посаджене у землю зерно (теза - твердження); друга - проростання зерна i його заперечення стеблиною, яка виросла (антитеза - заперечення); третя - заперечення рослини знову народженим зерном (синтез - заперечення заперечення).
Одне заперечення не створюСФ закону, для його появи необхiдно декiлька послiдовних i повязаних заперечень. Саме тут ключовими поняттями стають "заперечення заперечення", "цикл", "спiраль".
Заперечень в цiлiсному процесi розвитку може бути багато: перше заперечення, друге, третСФ, i так далi. Заперечення попереднього заперечення i СФ запереченням заперечення. Фрагментом циклу можуть бути i деструктивнi заперечення. Наприклад: 1 (-1) = - 1; (-1) (-1) = 1; цi найпростiшi арифметичнi дiСЧ i СФ iлюстрацiСФю поняття "цикл".
Кожне заперечення - це певна сходинка в поступальнiй змiнi, якiсному перетвореннi обСФктiв. Заключне заперечення в цiлiсному процесi розвитку начебто вiдтворюСФ i тi риси, якими характеризувався цей процес з самого початку. Таким чином виникаСФ цикл розвитку. Цикли можуть бути рiзноманiтними:
1) сходження за якiстю: виникнення i розвиток форм життя, антропогенез, форми розвитку типiв суспiльноСЧ органiзацiСЧ, технологiчнi цикли;
2) циклiчний кругообiг: кругообiг води, вуглецю, кальцiю в природi;
3) циклiчна дегенерацiя, тобто спрощення структури обСФкта, занепад етносiв, держав, соцiальних утворень, зникнення цивiлiзацiСЧ.
У розвитку (не в русi взагалi!) завжди присутнСФ повернення до старого. Отже i суть дiалектичного заперечення полягаСФ в тому, що утвердження наступноСЧ стадiСЧ розвитку передбачаСФ зникнення, руйнування попередньоСЧ стадiСЧ, i разом з тим збереження, утримання деяких СЧСЧ суттСФвих елементiв.
Отже, закон заперечення заперечення визначаСФ напрямок процесу розвитку як спiраль, а не як лiнiйний процес неухильного сходження знизу вгору.
Висновки
Фiлософiв завжди цiкавили не тiльки проблеми теорiСЧ, тобто тлумачення, пояснення свiту, але й проблеми методу, тобто шляхiв, заходiв i прийомiв наукового пiзнання i перетворення свiту. Фiлософською теорiСФю, методом i методологiСФю наукового пiзнання i творчостi взагалi виступаСФ дiалектика, що в перекладi з грецькоСЧ мови означаСФ мистецтво вести бесiду, суперечку.
Сам термiн "дiалектика" вперше застосував Сократ, маючи на увазi дiалог, спрямований на взаСФмозацiкавлене обговорення проблеми з метою досягнення iстини шляхом протиборства думок, поглядiв.
Дiалектика - це спосiб фiлософствування, оснований на всезагальних принципах звязку та розвитку, теорiя i метод фiлософськоСЧ рефлексiСЧ, якi дають змогу субСФкту фiлософiСЧ розглядати i пояснювати унiверсальнi звязки свiту, людського мислення, суспiльного iснування та культури через взаСФмозвязок, взаСФмодiю, боротьбу i СФднiсть протилежних начал, аспектiв, сторiн буття, що саморозвиваСФться.
Дiалектична концепцiя розвитку полягаСФ в тому, що розпиток тлумачиться як боротьба протилежностей, стрибкоподiбний перехiд кiлькостi у якiсть i навпаки та як рух за спiраллю. Метафiзики сприймають розвиток як результат. божественного першопоштовху, як збiльшення або зменшення, тобто як чисто кiлькiснiй) процес та як рух по замкненому колу.
Закон СФдностi та боротьби протилежностей - це, на думку як Гегеля, так i Маркса й Енгельса, основний закон дiалектики, змiст якого даСФ вiдповiдь на запитання: "Що таке розвиток?" В основi його лежить категорiя "протирiччя". Другий закон дiалектики - закон взаСФмного переходу кiлькiсних i якiсних змiн - маСФ на метi знайти вiдповiдь на питання "Як вiдбуваСФться розвиток?" Третiй унiверсальний закон дiалектики даСФ вiдповiдь на питання: "куди веде розвиток?"
Отже, в реферативнiй роботi детально розглянутi поставленi завдання, проаналiзовано трактування фiлософами термiну "дiалектика" i розкрито суть дiалектики як теорiСЧ розвитку.
Список використаноСЧ лiтератури
1.Петрушенко В.Л. Фiлософiя: Курс лекцiй.3-тСФ видання, перероблене i доповнене. - Львiв, 2004. - 528 с.
2.Подольська РД.А. Фiлософiя. - К., 2006. - 706 с.
3.Причепiй РД.М., Чернiй А.М., Гвоздецький В.Д., Чекаль Л.А. Фiлософiя. - К., 2001. - 576 с.
4.Бiлодiд Ю.М. Фiлософiя: украСЧнський свiтоглядний акцент. - К., 2006. - 356 с.
5.Сепетий Д. Дiалектика versus метафiзика: переоцiнка дилеми // Фiлософська думка. - 2006. - № 4. - с.56-75.