Давнi слов'яни
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
вища. Навiть пiсля прийняття християнства, як i в старi часи, так i через тисячi рокiв, украСЧнець завжди ладен дiяти по принципу: Бога люби, але i чорта не гнiви.
Свiт в уявленнях давнiх словян
Свiт тодiшнiх язичникiв складався з чотирьох частин: землi, двох небес i пiдземно-водноСЧ зони.
У багатьох народiв земля зображувалася як округла площина, оточена водою.
Вода конкретизувалася або як море, або ж у виглядi двох рiчок, що омивають землю. Судячи з фольклору, словянськi подання про море не мали закiнченого вигляду. Море десь на краю землi.
Для язичникiв був дуже важливий аграрний аспект землi: земля ТСрунт, що народжуСФ урожай, Мати сира земля, ТСрунт, насичена вологою, що живить корiння рослин, матiнка-земля, з якою повязаний цiлий ряд обрядiв i заклинань. Тут майже непомiтна грань з уявним пiдземним казковим свiтом. Богинею плодоносному землi-ТСрунту, матiрю урожай була Макошь, введена в 980р. як богиня родючостi.
Небо, у прямiй залежностi вiд системи господарства, по-рiзному сприймалося первiсними людьми:
Подання землеробiв про небо i його ролi в природi i в людському життi суттСФво вiдрiзнялися вiд поглядiв мисливцiв. Якщо мисливцям потрiбно було знати зiрки й вiтри, то землеробiв цiкавили хмари (товстi, що сприяють родючостi дощовi хмари) i сонце. Непiзнане процесу випаровування земноСЧ води, утворення хмар i туману (роси) призвела до своСФрiдного поданням про постiйнi запаси води десь високо над землею, на небi. Ця небесна волога iнодi, у непередбачуваний час, може прийняти вигляд хмар i пролитися на землю у виглядi дощу, утучнiть СЧСЧ i сприяти росту трав i урожаю. Звiдси один крок до уявлень про господаря небесноСЧ води, який розпоряджаСФться дощами, грозовими зливами та блискавками. У додаток до двох архаСЧчним Рожаниця зявився могутнiй Рiд, володар неба i всього Всесвiту, великий жiзнедавец вдувають життя у все живе за допомогою дощових крапель.
Сонце теж було цiнуСФмо землеробами, як джерело свiтла i тепла i умова зростання за все в природi, але тут був виключений елемент випадковостi, елемент примх божественноСЧ волi сонце було втiленням закономiрностi. Весь рiчний цикл язичницьких обрядiв був побудований на чотирьох сонячних фазах i пiдпорядкований 12 сонячним мiсяцях.
Сонце в образотворчому мистецтвi всiх столiть було для хлiборобiв символом добра, знаком свiтла, що розгониться пiтьму. Стародавнi словяни, як i багато iнших народiв, брали геоцентричну модель свiту.
Важливою частиною уявлень про пiдземний свiтi СФ загальнолюдська концепцiя пiдземного океану, в який опускаСФться на заходi сонце, пливе вночi i випливаСФ на iншому кiнцi землi вранцi. Нiчне просування сонця здiйснювалося водоплавними птахами (качками, лебедями), а iнодi дiючою фiгурою був пiдземний ящiр, заковтують сонце ввечерi на заходi i виригiвавшiй його вранцi на сходi. Днем сонце по небу над землею вабили конi пли потужнi птицi на зразок лебедiв.