Давнi слов'яни
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
?атериковому пiдвищеннi влаштовувалося вогнище, а уздовж стiн деревянi лежанки. Вхiд у житло розташовувався, як правило, з пiвденноСЧ або захiдноСЧ свiтловоСЧ сторони, навпроти вогнища.
В окремих регiонах (Пiвнiчно-Захiдна УкраСЧна) уздовж стiн нерiдко знаходилися довгi виступи-лавки, вирiзанi з материка. За опалювальнi споруди правили глинянi печi примiтивноСЧ конструкцiСЧ.
На усiх словянських селищах РЖ тис. н.е. вiдомi погреби. В них зберiгалося зерно, посуд, знаряддя працi. Вiдомi також хлiви великих розмiрiв (34м завширшки, 57м завдовжки), в яких утримувалася худоба.
На поселеннях iснували також непiвземлянки виробничого призначення для обробки залiза, бронзи, кiстки, випалу посуду.
До господарського комплексу житла входили також ями-погреби. Вiдомо чимало жител, де ями-погреби були в серединi примiщення. В них зберiгалися продукти харчування тощо.
Враховуючи те, що протягом всього РЖ тис. н.е. у середовищi давнiх словян панував обряд трупоспалення.
Характеризувати одяг тогочасного населення дуже складно.
Основнi риси ранньословянського костюма були близькими до селянського одягу доби КиСЧвськоСЧ Русi. Традицiйним чоловiчим одягом, наприклад, були тунiкоподiбна сорочка та неширокi штани. Жiноча сорочка була з довгими рукавами. Поясний одяг незшитий типу плахти. Основне взуття постоли. Всi цi та iншi елементи народного костюма, на думку етнографiв, сягають ще вiддаленiших часiв.
До складу костюма РЖРЖ-РЖV ст. з Середнього Поднiпровя входили великi трикутнi та пiдковоподiбнi фiбули, масивнi браслети, шийнi гривнi, рiзноманiтнi пiдвiски у виглядi пiвмiсяця, намисто тощо.
Населення ЧерняхiвськоСЧ культури, до якоСЧ, крiм словян, входили також готи та алани, використовувало значно ширший набiр прикрас та деталей до костюма. Найчастiше трапляються пiдвiски та намисто, а також сережки i кiстянi гребнi. Крiм естетичних функцiй, окремi прикраси виконували роль амулетiв.
Поховальний обряд
у словян протягом всього РЖ тис. н.е. панував звичай трупоспалення померлих з подальшим похованням залишкiв кiсток за мiiем спалення. Як уже говорилося, обряд спалення у словян був тiсно повязаний з вiрою у священний вогонь, культ якого, зокрема вогнепоклонництво, поСФднувався зi вшануванням Сонця. Словяни вважали, що вогонь очищав померлих вiд СЧхнiх грiхiв, тому спалюючи небiжчика, вiдкривав йому шлях до царства свiтла та вiчного спокою. Тим самим очищений вогнем небiжчик ставав недоступним для злих сил.
Розглянемо поховальну обрядовiсть племен ранньословянськоСЧ ЗарубинецькоСЧ культури (першовiдкривач В.Хвойка, поселення бiля с. Зарубинцi, поблизу КиСФва. Загальна хронологiя визначаСФться кiнцем РЖРЖРЖ ст. до н.е. РЖРЖ ст. н.е.). Трупопокладення на могильниках зустрiчаються рiдко. А урновi поховання, в яких вмiщувалися перепаленi кiстки померлих, були поширенi у Середньому ПоднiпровСЧ та Припятському Полiссi. РЖнколи перепаленi кiстки засипалися безпосередньо на дно ями. Розмiщувались ями на могильниках, якi в свою чергу розташовувалися на найвищих мiiях берегiв рiчок.
Цiкаве пояснення цьому явищу висловив Д.Н.Козак: Розташування могильникiв на найвищих мiiях можна пояснити усвiдомленням вертикальноСЧ будови свiту: гора небо житло богiв; вода низ потойбiччя. Як i на обкладцi пiхов меча з Гринева, взаСФмозвязок цих понять виступаСФ у поховальному обрядi досить виразно.
Як правило, в одному похованнi виявлено одного небiжчика, а на Полiссi були виявленi парнi поховання дорослоСЧ людини i дитини. Урнами були рiзнi горщики, рiдше кухлики або миски. Для середньоднiпровських зарубинецьких могильникiв (Велемичi РЖ, Чаплин, Пирогово) типовим був обряд покладання ритуальноСЧ мясноСЧ СЧжi (диких тварин i птицi). Ритуал поховання супроводжувався глиняним посудом, прикрасами, подекуди предметами побуту i зброСЧ. Трапляються й безiнвентарнi поховання.
На могильниках вiдомi також поховання без самого померлого, так званi кенотафи, що мiстять лише похований iнвентар. ВважаСФться, що такi поховання люди здiйснювали для своСЧх одноплемiнникiв, якi померли або загинули десь на сторонi.
В першiй половинi РЖ тис. н.е. пiд впливом нових iсторичних умов вiдбуваються змiни й в iдеологiчних уявленнях словянського населення. ПростежуСФться це насамперед в поховальному обрядi. Передусiм зникають класичнi зарубинецькi могильники, а могильники наступноСЧ КиСЧвськоСЧ культури (РЖРЖ-V ст. н.е.) невеликi, безкурганнi.
Все рiдше i рiдше поховання померлих супроводжуються рiзноманiтними виробами, прикрасами (фiбули, пряжки, намиста), знаряддями працi (ножi, пряслиця). Дуже рiдко у поховання клали СЧжу та дари родичiв.
На цьому етапi в уявленнях людей СЧх захисниками стають боги, а не предки. Боги забезпечували врожайнiсть, плодючiсть худоби, процвiтання роду. Основною причиною такоСЧ змiни поруч з iсторичною ситуацiСФю (велике переселення народiв) був вплив на словян iдеологiСЧ прийшлих племен. Яскравим прикладом СФ рiзноетнiчнi за своСЧм складом племена ЧерняхiвськоСЧ культури (словяни, готи, дакiйцi, сармати тощо). Для цих племен характерним був бруталiзм?? (спiвiснування трупопокладення i трупоспалення).
Трупопокладення здiйснювалося переважно в глибоких грунтових ямах i супроводжувалося великою кiлькiстю поховального iнвентаря: цiлих посудин з СЧжею, прикрас, предметiв одягу, побутових виробiв, ремiсничого реманенту.
Подiбна обрядовiсть зумовилася скiфо-сарматськими традицiями.
А трупоспале