Давнi слов'яни
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
небо зливаСФться iз землею i пiдземним свiтом. Тому космiчна гора СФ мiiем проживання богiв неба. Саме тому сакральнi споруди-святлища зводилися на пiдвищеннях. Тут славилися вищi боги.
Вода (рiчки, потiчки, озера, джерела).
Обожнюючи воду, людина приписувала СЧй особливу животворнiсть. Веснянi й лiтнi народнi свята завжди супроводжувалися купанням або обливанням. Звiдси уявлення про живу та мертву воду, про воду небесну i земну. Важлива властивiсть води i в сприяннi родючостi, заплiдненню. Тому давнi словяни молилися водi та приносили СЧй жертви. Звичай кидати у воду дрiбнi монети, що iснуСФ i на сучасному етапi, це вiдгук прадавнiх жертвоприношень.
Вогонь.
Цей культ у словян прадавнiй. Обожнювання вогню повязувалося iз сонцем та блискавкою, що давали тепло та дощ. Словяни вважали вогонь очищувальною силою.
Обожнювалися також Мiсяць, Земля-матiнка, зiрки та вiтер. Одночасно словяни обожнювали iншi сили природи. Найбiльш широко був розповсюджений культ дерев, гаСЧв, священних тварин. Найзначнiшим символом життя вважали космiчне дерево, яке сягаСФ корiннями пiдземного свiту, а верхiвкою неба. Загальнословянське слово гай визначало лiсовий простiр, де вiдправлялися священнi обряди, вiдбувалися молiння, ворожiння, жертвоприношення (приносили в жертву богам СЧжу, речi, тварин, переважно бикiв, кабанiв та овець).
Одним з джерел для вивчення язичницьких вiрувань СФ рiзноманiтнi керамiчнi вироби та малюнки на них.
Так на численних поселеннях ЗарубинецькоСЧ, ЧерняхiвськоСЧ та iнших культур, як i в минулi часи на трипiльських поселеннях (Клiщiв, Ворошилiвка, ВiнницькоСЧ обл.), знайденi вироби з глини у виглядi хлiбцiв це невеликi глинянi повторення округлих буханцiв хлiба. Найчастiше трапляються СЧхнi мiнiатюрнi копiСЧ. У глину хлiбцiв додавали рослиннi домiшки та злаки. На Черняхiвському поселеннi у с. Лепесiвка (Хмельницька обл.) велику кiлькiсть хлiбцiв знайдено в будинку-святилищi. А на поселеннi Корчак один з хлiбцiв орнаментовано хрестом.
Мiфологiчну роль виконували також каменi символи мiцностi та вiчного iснування.
Майже на кожнiй дослiдженiй памятцi РЖ тис н.е. знайденi прикраси з язичницькою символiкою амулети, що пiдвiшувалися на шию або носилися в торбинках. РЗх виготовляли з металу, кiстки, каменю i глини. Найпоширенiшими були рiзноманiтнi пiдвiски з дiрочками або вузликами, прикрашенi крапками. На поселеннях ЗарубинецькоСЧ культури характерними були шумовi пiдвiски амулети. З них складалися намиста, куди входили металевi дзвiночки, рiзноманiтнi кiльця, ланцюжки тощо. За уявленням наших предкiв, такi шумовi намиста повиннi були вiдганяти злих духiв. Серед племен Днiстро-Днiпровського межирiччя РЖ тис н.е. поширеними були так званi лунницi амулети-пiдвiски на честь шанування Мiсяця.
Як обереги використовували i намисто.
На посудi майже всiх словянських культур РЖ тис. н.е. зображувалися рiзноманiтнi солярнi знаки та хрести, в тому числi у виглядi свастики, яка походить вiд рiвнобiчного хреста, вписаного у квадрат. Як вiдомо, цей знак маСФ звязок iз сонцем та вогнем, визначаючи сторони в космосi, сторони свiту, а також тiсно повязаний за змiстом iз знаком хреста.
Знак хреста СФ дуже давнiм: зафiксований ще на керамiцi трипiльськоСЧ культури. Утворений вiн чотирма променями. Спочатку хрест iмiтував найдавнiше знаряддя для добування вогню, а пiзнiше перетворився на унiверсальну емблему поСФднання небесного вогню (Сонця) i вогню землi. В минулому було поширене уявлення про небесне походження земного вогню, як вогню подарованого людям небом. Хрест виступаСФ язичницьким символом воскресiння та безсмертя, вiн здатний вiдлякувати будь-яку погань i маСФ цiлющi властивостi
Особливостi украСЧнськоСЧ мiфологiСЧ
УкраСЧнськi мiфи характернi тим, що вони надзвичайно природнi, повязанi з хлiборобським або пастушим побутом наших предкiв.
РЗхнi персонажi переважно батько-господар, мати-господиня, СЧхнi сини i дочки, СЧхня худоба та лани. У найархаСЧчнiших колядках i щедрiвках можна зустрiти звеличення не якоСЧсь конкретноСЧ родини людей, але швидше вiдгомiн прославлення сiмСЧ небесних свiтил та природних явищ: Сонця, Мiсяця, зiрок, дрiбного дощу i т.п.
Люди жили в повнiй гармонiСЧ з природою i тому й Боги та мiфiчнi iстоти були для них природними та рiдними. Вiзантiйськi мiфи на початок християнськоСЧ доби були чужi i незрозумiлi стародавнiм украСЧнцям, тому вони i намагалися зберегти свою таСФмну вiру, часто ховаючись по глухих лiсах та хащах, недоступних для мiсiонерiв новоСЧ вiри. На жаль, мало писемних творiв про народнi вiрування у нас збереглося.
Характерною особливiстю украСЧнськоСЧ мiфологiСЧ СФ пантеСЧзм, тобто фiлософсько-релiгiйнi вчення, за яким Бог ототожнювався з природою. В УкраСЧнi iснувала своСФрiдна iСФрархiя Богiв: на чолi всього свiту стояли найстаршi Боги, котрi керували всiм життям, далi йшли нижчi рангом Боги, а також демони, якi надавали послуги старшим Богам; у самого пiднiжжя були люди, надiленi достатньою силою для того, щоб побороти демонiв.
У деяких народiв iснуСФ чiткий розподiл духiв на злих та добрих. В украСЧнськiй мiфологiСЧ iснуСФ вiдносна байдужiсть до такого розподiлу, адже добро i зло, якi несуть духи, визначаються не стiльки природою самих духiв, скiльки СЧх роллю в данiй ситуацiСЧ. Тому нашi предки приносили жертви рiзним духам, що могли нести зло, аби задобрити СЧх, вiдвернути вiд себе небажанi випадки та я