Гражданско-процессуальные правоотношения
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
аконнi представники.
ДiСЧ недiСФздатного, в тому числi предявлений ним позов, можуть набрати чинностi у випадку пiдтвердження СЧх законними представниками. Законний представник може пiдтвердити всi дiСЧ недiСФздатного чи деякi з них, не пiдтвердженi ним дiСЧ втрачають юридичне значення. Це стосуСФться тiльки абсолютно недiСФздатних осiб.
СубСФкти, що ведуть справу
Серед безпосередньо зацiкавлених у результатах юридичного процесу субСФктiв СФ група, що виконуСФ своСЧ функцiСЧ для забезпечення реалiзацiСЧ тАЬчужихтАЭ iнтересiв, маючи своСФю метою найбiльш ефективний розгляд юридичноСЧ справи. Основним членом цiСФСЧ групи СФ суд.
Ст.55 КонституцiСЧ УкраСЧни каже:
Права та свободи людини та громадянина захищаються судом.
Кожному гарантуСФться право на оскарження в судi рiшень, дiй чи бездiяльностi органiв державноСЧ влади, мiiевого самоврядування, посадових та службових осiб.
За цивiльно-процесуальним законодавством судом розглядаються справи :
- по суперечках, що виникають з цивiльних, сiмейних, трудових та кооперативних правовiдношень, якщо хоча б однiСФю з сторiн в спорi СФ громадянин, за винятком випадкiв, коли рiшення таких суперечок вiднесено до ведення iнших органiв;
- справи, що виникають з адмiнiстративно-правових вiдношень, перелiчених в ст.236 ЦПК (деякi порушення закону про вибори, скарги на дiСЧ посадових осiб та iн.)
- справи особливого провадження, перелiченi в ст.254 ЦПК (визнання громадянина беззвiтно вiдсутнiми чи померлими, всиновлення дiтей, встановлення фактiв, якi мають юридичне значення).
Можливiсть застосування судовоСЧ влади для захисту прав, законних iнтересiв та свобод громадян та органiзацiй постiйно розширюСФться, про що свiдчить встановлена пiдвiдомчiсть суду справ по трудових, земельним, державним, адмiнiстративним, фiнансовим правовiдношенням.
РДднiсть судовоСЧ влади викликаСФ необхiднiсть унiфiкацiСЧ судовоСЧ системи на основi створення СФдиного та рiвного для всiх громадян та органiзацiй державного суду з покладенням на нього виконання функцiй правосуддя по справах, що виникають з правовiдношень, врегульованих нормами цивiльного, трудового, сiмейного, земельного, адмiнiстративного та iнших галузей матерiального права у обСФднаному процесуальному порядку.
Виходячи з дiалектичного звязку цивiльного права з цивiльним процесуальним (СФднiсть змiсту та форми), цивiльну процесуальну форму в ототожненнi з цивiльним судочинством можливо розглядати умовно в тому планi, що СЧй забезпечуСФться життя (реалiзацiя, захист) цивiльного права (змiсту), однак слiд мати на увазi, що цивiльне судочинство маСФ свiй притаманний йому змiст та процесуальну форму.
Змiстом буде дiяльнiсть суду та учасникiв процесу (дiСЧ та правовiдношення), а цивiльною процесуальною формою обСФктивний (зовнiшнiй) вияв створення, закрiплення та оформлення вiдповiдноСЧ дiяльностi.
Наприклад, дiяльнiсть суду по розгляду справи складаСФться з сукупностi дiй спрямованих на розгляд доказiв за допомогою визначених законом засобiв доказування. Така дiяльнiсть виконуСФться у чiтко визначеному законом порядку, по встановлених правилах, у встановленiй процесуальнiй формi судового засiдання, безпосередньо, усно, а саме процесуальнi дiСЧ виконуються у визначенiй процесуальнiй формi та фiксуються у визначених процесуальних документах.
Таке розумiння процесуальноСЧ форми вiдбиваСФться у деяких нормах ЦПК : ст..137 позовна заява подаСФться до суду у письмовому виглядi; ст..211 постановлене судом рiшення виноситься у письмовому виглядi; ст..159 розгляд справи проходить в судовому засiданнi; ст..160 розгляд справи проходить безпосередньо, усно та при незмiнному складi суддiв. Таким чином, пiд цивiльною процесуальною формою слiд розумiти встановлений цивiльним процесуальним правом зовнiшнiй засiб виконання процесуальних дiй, що виконуються по встановленим правилам, у встановленому порядку судом, органом судового виконання та всiма учасниками процесу при розглядi та вирiшеннi справи, перевiрцi законностi та обТСрунтованостi постановленого по ньому рiшеннi, а також закрiплення процесуальних дiй у передбачених процесуальних документах.
Цивiльна процесуальна форма обумовлена iснуючими в УкраСЧнi суспiльними вiдношеннями та характеризуСФться демократизмом, який базуСФться на закрiплених в нормах цивiльного процесуального права принципах, оптимально поСФднуючи в собi простоту та доступнiсть, необхiднiсть та доцiльнiсть, вона маСФ забезпечити як оперативнiсть так й результативнiсть виконання завдань, покладених на цивiльне судочинство.
Ось чому дiяльнiсть суду у цивiльному процесi чiтко регламентована ЦПК. Суд (суддя) не може виходити у процесi ведення справи за рамки прав та обовязкiв, що йому надано законодавством.
Кожна стадiя процесу чiтко обмежена нормами права для бiльш глибокого та правильного розгляду справи судом та винесення вiдповiдного, вiдповiдаючого нормам закону рiшення.
ОбСФкти цивiльно-процесуальних правовiдношень
Рiзнi субСФкти вступають у правовi вiдносини, преш за все, з метою задоволення певних своСЧх iнтересiв i потреб: матерiальних, полiтичних, духовних та iнших. Для досягнення поставлених цiлей субСФкти, в рамках правових вiдносин, шляхом реалiзацiСЧ своСЧх прав та обовязкiв здiйснюють певнi дiСЧ, чим досягаСФться результат, заради якого i вiдбулося правовiдношення i зветься вiн обСФктом правовiдношення.
Таким чином, обСФкт правовiдношення це мате?/p>