Гражданско-процессуальные правоотношения
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
суперечки. Якщо сумiсний розгляд вимог декiлькох позивачiв чи до декiлькох вiдповiдачiв ускладнюСФ процес, то суддя може видiлити одну чи декiлька вимог в окреме провадження.
Основна мета iнституту процесуальноСЧ спiвучастi винесення СФдино образного рiшення, його стабiльнiсть. Метою необхiдноСЧ спiвучастi СФ винесення повних рiшень, що вичерпують всi можливi по справi питання.
Спiвучасники користуються правами та несуть обовязки сторiн в процесi (ст.104 ЦПК). Кожен з позивачiв та вiдповiдачiв стосовно iншоСЧ сторони виступаСФ в процесi самостiйно та дiСФ незалежно вiд iнших учасникiв процесу (вiн може наприклад самостiйно визнати позов чи вiдмовитися вiд нього). Спiвучасники можуть поручити ведення справи одному з них, навiть коли спiвучасник не маСФ загального права ведення стороннiх справ.
При процесуальнiй спiвучастi суд виносить загальне рiшення, в якому визначаються права та обовязки кожного з спiвучасникiв. Це рiшення поСФднане, в ньому маСФ мiститися вiдповiдь по кожнiй вимозi.
Цивiльна процесуальна правоздатнiсть та цивiльна процесуальна дiСФздатнiсть як умови правосубСФктностi у цивiльному процесi .
Цивiльна процесуальна правоздатнiсть встановлена законом можливiсть мати цивiльнi процесуальнi права та обовязки, а саме, бути учасником цивiльного процесу.
Закон надаСФ цивiльну процесуальну правоздатнiсть в рiвнiй мiрi всiм громадянам та юридичним особам (ст.100 ЦПК), маючи на увазi тiльки можливiсть СЧх участi у цивiльному процесi як сторiн та приведених до них осiб. В цьому розумiннi цивiльне процесуальне законодавство не припускаСФ нiяких обмежень процесуальноСЧ правоздатностi.
Всi особи, що мають субСФктивне матерiальне право, повиннi мати можливiсть звернення за його захистом, отже мати цивiльно-правову правоздатнiсть.
Цивiльна процесуальна правоздатнiсть повязана з правоздатнiстю в матерiальному правi (цивiльному, трудовому, сiмейному, земельному, адмiнiстративному), коли визначаСФться можливiсть бути стороною чи третьою особою. Судовий захист передбачаСФ, що особа, яка звертаСФться за ним може мати спiрне право. Тому цивiльна процесуальна правоздатнiсть виникаСФ одночасно з правоздатнiстю в матерiальному правi. Процесуальна правоздатнiсть громадян виникаСФ з моменту народження та припиняСФться зi смертю. Але якщо правоздатнiсть в матерiальному правi виникаСФ з визначеного вiку (наприклад трудова, шлюбна), то вiдповiдно й процесуальна настаСФ з того ж моменту.
Юридичнi особи мають процесуальну правоздатнiсть з моменту виникнення. Припинення юридичноСЧ особи веде до припинення його процесуальноСЧ правоздатностi.
Однак за змiстом правоздатнiсть в матерiальному правi не тотожна процесуальнiй правоздатностi. Якщо правоздатнiсть в матерiальному правi можливiсть мати вiдповiднi матерiальнi права та обовязки (цивiльнi, трудовi, шлюбно-сiмейнi), то цивiльна процесуальна правоздатнiсть можливiсть мати цивiльнi процесуальнi права та обовязки, а саме бути стороною, третьою особою.
Всi громадяни та органiзацiСЧ надiленi законом однаковою процесуальною правоздатнiстю на вiдмiну вiд цивiльного права, що встановлюСФ, як правило, спецiальну правоздатнiсть юридичних осiб.
Для виконання процесуальних прав та обовязкiв в судi через виконання процесуальних дiй необхiдно мати процесуальну дiСФздатнiсть.
Цивiльна процесуальна дiСФздатнiсть можливiсть особисто виконувати своСЧ права та передавати ведення справи представнику, а саме можливiсть особисто виконувати процесуальнi дiСЧ 9самому предявляти позов, укладати мiрову угоду, вiдмовитися вiд позову чи визнати позов, заявляти клопотання в процесi, доказувати i т.д.). в цьому вiдмiннiсть цивiльноСЧ процесуальноСЧ дiСФздатностi вiд дiСФздатностi в матерiальному правi (можливiсть особисто укладати угоди, отримувати власнiсть i т.д.).
Юридичнi особи мають процесуальну дiСФздатнiсть з моменту виникнення. Процесуальнi права та обовязки юридичноСЧ особи виконуються його органами безпосередньо чи через представникiв.
Повна процесуальна дiСФздатнiсть громадян виникаСФ з досягненням повнолiття, а саме з 18 рокiв(ч.1 ст.101 ЦПК), а у випадку емансипацiСЧ з 16 рокiв. Права та iнтереси неповнолiтнiх у вiцi вiд 14 до 18 рокiв, а також громадян, визнаних обмежно дiСФздатними, захищаються в судi СЧх законними представниками. Однак суд повинен у таких випадках залучати до участi у справi самих неповнолiтнiх чи громадян визнаних обмежено дiСФздатними. Такi особи мають право виконувати всi процесуальнi дiСЧ. Будь яких обмежень процесуальноСЧ дiСФздатностi закон не дозволяСФ. ДiСЧ по розпорядженню матерiальним правом (вiдмова вiд позову, визнання позову) вони можуть виконувати тiльки за згоди законних представникiв.
У випадках, передбачених законодавством, по справам, що виникають з трудових та шлюбно-сiмейних право вiдношень, з угод, повязаних з розпорядженням отриманим заробiтком, а також у справах, що виникають з нанесення шкоди, неповнолiтнi мають право особисто захищати в судi своСЧ права та iнтереси. Залучати законних представникiв до участi в справi у таких випадках не обовязково, вирiшення питання залежить вiд точки зору суду.
У випадках, коли законом дозволяСФться вступ у шлюб до досягнення 18 рокiв, дiСФздатнiсть в повному обсязi набуваСФться з моменту вступу у шлюб. Це положення повнiстю спiвпадаСФ з цивiльною процесуальною дiСФздатнiстю.
За осiб, повнiстю недiСФздатних (малолiтнi, особи, що не досягли 14 рокiв та iн.), процес ведуть СЧх з