Гражданско-процессуальные правоотношения
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
обистий змiст та складаСФться з юридичних можливостей, що наданi субСФкту. Юридичнi вимоги як складовi частини змiсту субСФктивного цивiльно-процесуального права мають назву право можливостей.
За умов великого рiзноманiття субСФктивних прав можливо видiлити три основнi можливостi:
- можливiсть вимагати, що складаСФ з себе можливiсть вимагати вiд зобовязаного субСФкта виконання покладених на нього обовязкiв;
- можливiсть на власнi дiСЧ, що означаСФ можливiсть самостiйного здiйснення субСФктом фактично та юридично значущих дiй;
- право на захист, а саме можливiсть виконання чи вимоги використання державно-примусових заходiв у випадку порушення субСФктивного права.
СубСФктивний цивiльно-правовий обовязок мiра необхiдноСЧ поведiнки учасникiв цивiльно-процесуального правовiдношення. Сутнiсть обовязкiв складаСФться з необхiдностi здiйснення субСФктом вказаних дiй чи утримання вiд будь-яких дiй.
В цивiльно-правових правовiдношеннях iснуСФ два типи обовязкiв пасивний та активний.
Обовязки пасивного типу виходять з цивiльно-процесуальних заборон та за своСФю природою означають юридичну неможливiсть здiйснення дiй, що порушують iнтереси правомочних субСФктiв.
Обовязок активного типу мiстить вимогу до субСФкта здiйснити дiю. Вимога, що мiститься в обовязку та складаСФ СЧСЧ змiст, означаСФ для зобовязаного субСФкта необхiднiсть дiяти в iнтересах правомочного субСФкта, бо воно забезпечено санкцiСФю за невиконання обовязку.
Структура цивiльно-процесуального правовiдношення може бути простою та складною. У першому випадку, одному правомочному учаснику протистоСЧть один зобовязаний, у другому одному правомочному декiлька зобовязаних.
СубСФктивнi права та обовязки, що СЧх мають учасники цивiльно-процесуального правовiдношення складають його правову форму. Особливiстю субСФктивних цивiльно-процесуальних прав та обовязкiв СФ СЧх немайновий характер.
В процесi цивiльно-процесуального регулювання суспiльних вiдносин СЧх учасники набувають прав та обовязкiв, якi у подальшому й обумовлюють поведiнку учасникiв в рамках iснуючих мiж ними правовiдносин. Як i будь-яке iнша суспiльна правовiдносин встановлюСФться в результатi взаСФмодiСЧ мiж особами. В правовiдношеннi взаСФмодiя його учасникiв проходить у вiдповiдностi до субСФктивних прав та обовязкiв що вони мають.
СубСФкти цивiльно-процесуальних правовiдносин.
Сторонами у цивiльному процесi називаються особи, вiд iменi яких ведеться процес та матерiально-правовий спiр, який маСФ вирiшити суд. Сторонами в цивiльному процесi позивачем та вiдповiдачем можуть бути громадяни, громадяни пiдприСФмцi, державнi пiдприСФмства та установи, суспiльнi органiзацiСЧ та iншi субСФкти, що мають права юридичних осiб. Сторонами можуть виступати iноземнi громадяни та фiрми, особи без громадянства.
У кожнiй справi позовного провадження двi сторони. Позивач особа, на захист прав та iнтересiв якоСЧ порушуСФться цивiльна справа. Порушити цивiльну справу може сама зацiкавлена особо, це може зробити прокурор, а у випадках, передбачених законом, справу може бути порушено за iнiцiативою органiв державного управлiння, профспiлок, пiдприСФмств, колгоспiв та iнших суспiльних органiзацiй, а також окремих громадян (ст.102 ЦПК). Вказанi особи можуть бути iнiцiаторами процесу тiльки тодi, коли закон, положення, устав i т.д. про цi органiзацiСЧ передбачаСФ це. Стосовно громадян законодавство також маСФ передбачати СЧх право порушувати справу в iнтересах третiх осiб (наприклад заява про визнання громадянина обмежено дiСФздатним чи недiСФздатним, ст.256 ЦПК).
Само по собi слово тАЬпозивачтАЭ походить вiд слова тАЬзватитАЭ шукати захисту. Позовну сторону прийнято називати активною, оскiльки дiСЧ на захист СЧСЧ прав та iнтересiв тягнуть за собою виникнення процесу. Однак не завжди субСФктивна активнiсть тiльки позивача. Якщо справу порушено прокурором чи органiзацiями чи громадянами, що мають на це право вiдповiдно до ст.4 ЦПК, зацiкавлена особа маСФ бути сповiщена про це та брати участь у справi як позивач (ст.104 ЦПК).
Вiдповiдач особа, що залучаСФться до вiдповiдi за позовом, оскiльки на нього вказано у позовi як на порушника права. В багатьох випадках причиною предявлення позову СФ дiСЧ чи бездiяльнiсть самого вiдповiдача (несплата боргу у встановлений строк, оспорювання права авторства, нанесення шкоди i т.д.). однак у окремих випадках вiдповiдач може сам нiяких дiСЧ, що наносять шкоду iнтересам позивача не здiйсняти (власник джерела побiльшеноСЧ небезпеки, малолiтнiй наслiдувач, до якого предявлено позов про визнання заповiту недiйсним i т.д.), але обСФктивно стати субСФктом спiрного матерiального правовiдношення на так званому пасивному боцi.
Спiрне матерiальне правовiдношення обСФкт процесу по конкретнiй цивiльнiй справi, а його субСФкти СФ сторонами. Питання про iснування чи не iснування цього правовiдношення, його змiстi, про те чи дiйсно порушено i в якiй мiрi права позивача та чи повинен за це вiдповiдати вiдповiдач, будуть вирiшенi судом тiльки пiсля розгляду справи за суттю. Однак вже у момент порушення справи очевиднi наступнi суттСФвi ознаки сторiн:
- вiд iменi сторiн ведеться процес по справi, вони персонiфiкують цивiльну справу. Це маСФ важливе практичне значення, тому що закон забороняСФ предявлення та розгляд вже вирiшеного позову мiж тими самими сторонами, про той самий предмет та на тих самих засадах.;
- стосунки мiж сторонами в результатi предявлення позову набувають офiцiйного