Готичне розумiння краси
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
влення про художника характерно для всiСФСЧ середньовiчноСЧ епохи в цiлому природна турбота про якiсне й акуратне виконання замовлення була властива людям раннього середньовiччя точно так само, як i до його кiнця. Однак в епоху готики iнтерес до творiв мистецтва здобуваСФ iншi форми й iнший розмах. Новий вiдтiнок одержуСФ питання про художню якiсть речi, якому починаСФ надаватися особливо велике значення. З розповiдi Сугерiя, що вiдмiчаСФ то нiжнiсть скульптурного рельСФфу, то ефект контрасту червоного сардонiкса з чорним онiксом, то чудову якiсть виконання вiтража або сосуду, стаСФ ясним, наскiльки сильна i ярка могла бути естетична окрашеннiсть сприйняття людини XII сторiччя. У рiзноманiттi елементiв, що формують середньовiчну культуру, розкриваСФться i здобуваСФ усе бiльш видимi форми процес виховання естетичесного сприйняття i художнього смаку, що у далекому майбутньому приведе до протиставлення творчостi в мистецтвi iншим видам людськоСЧ дiяльностi. Уява про художню якiсть виходить за рамки професiйного вiдношення художника-ремiсника до своСФСЧ роботи. РозвиваСФться власне естетична здатнiсть судження про твори мистецтва. У той час як у раннСФ середньовiччя людина обмежувала свою оцiнку краси твору мистецтва словом bonus - гарне, неабияке, добре, приСФмне, придатне, - у готичну епоху зявляються розгорнутi i досить субСФктивнi судження про красу створених художником речей. Вiдтiнок наСЧвного подиву перед майстернiстю майстра, вiртуозною майстернiстю виконання речi, що приваблюСФ очi своСФю пiдробною мудрiстю, був надзвичайно типовий для середньовiччя. Однак в епоху готики в людей з тонко розвинутим естетичним смаком, як абат Сугерiй, або художникiв-професiоналiв, як Вiллар де Онпокур, деякi судження про мистецтво все частiше вражають багнистiстю i субСФктивiзмом. У багатьох краСЧнах я бував, але нiде не бачив такоСЧ вежi, як у Лане,-зауважуСФ Вiллар у своСФму альбомi.
Краса обСФктивна, обСФктивнi СЧСЧ закони i принципи, що з такою стараннiстю, з такою стрункiстю, з такою насолодою розбираються й обговорюються у фiлософських працях XIII столiття. У той же час у них усе бiльше i частiше починаСФ проникати думка про субСФктивнi аспекти уявлення про красу. Прекрасним те називаСФться, що по виду подобаСФться, - заключаСФ Хома Аквiнський, розбираючи закономiрностi краси i вказуючи, таким чином, що цi закономiрностi можуть виводитися i iз субСФкта.
У XII i ХРЖРЖРЖ столiттях РДвропа впритул зштовхнулася зi Сходом i схiдною культурою, що змусило СЧСЧ вiдчути себе лише частиною середньовiчного свiту. Знання Сходу не тiльки привчило тодiшнього СФвропейця до терпимостi, але i вселило в нього думку про вiдноснiсть багатьох цiнностей i уявлень про свiт i буття, якi колись казалися непорушними i безсумнiвними.
Наскiльки в XIII столiттi перемiнилися колишнi погляди на красу, як глибоко вже в цей час була осмислена СЧСЧ вiдноснiсть, показуСФ хоча б зауваження Вiтело про те, що кожному народу подобаСФться те, до чого вiн звик, що, наприклад, смакам маврiв i скандинавiв вiдповiдають зовсiм рiзнi кольори i пропорцiСЧ частин людського тiла i картин, а мiж цими крайностями i близькими до них германець схвалюСФ середнi кольори, i середнСФ додавання тiла, i середня вдача. Тому що так само, як,у кожного своя власна вдача, так i судження про красу в кожного своСФ.
Твiр Вiтело про перспективу виникаСФ до кiнця XIII сторiччя, у сферi мiнливого вiдношення до свiту, у результатi розвитку експериментального знання, насамперед в областi оптики i перспективи, i плiдного знайомства з арабською наукою. Вiтело даСФ докладний аналiз процесу зорового сприйняття i висловлюСФ вражаючi своСФю тонкiстю судження в областi психологiСЧ бачення. Багато хто з них прямо вiдносяться до сприйняття творiв мистецтва, показуючи повноту розвитку естетичного вiдчуття i його спрямованiсть до усе бiльш глибокого проникнення в красу видимого свiту. Сприйняття предмета, в уявленнi Вiтело, знаходить закiнченiсть i повноту в оцiнцi значення i сутностi видимоСЧ речi, у судженнi про СЧСЧ якiсть. Красу вiн розумiСФ як задоволення душi вiд збагнення зримих форм. У визначеному систематичному порядку, послiдовно i докладно, Вiтело розглядаСФ умову збагнення зоровоСЧ краси i намагаСФться дати пояснення краси зорових форм, тобто обТСрунтувати обСФктивнi закономiрностi естетичесного сприйняття. Так, вiд прекрасних, спонтанних i тонких, але окремих зауважень про красу зорових предметiв XIII столiття приходить до додавання теорiСЧ естетичесного сприйняття видимих форм. Краса, по Вiтело, створюСФться свiтлом i кольором, далекiстю i близькiстю предмета, його величиною, положенням, обрисом, досконалiстю i закiнченiстю його обСФму, безперервнiстю i роздiленнiстю форм, кiлькiстю, рухом або спокоСФм, шорсткiстю або гладкiстю, прозорiстю або щiльнiстю, тiнню, подобою i розходженням. Цi окремi аспекти видимого, по-рiзному сполучаючись у предметах, утворять красу, коли сполучення СЧх упорядковане i засноване на визначенiй пропорцiйностi. Так буваСФ, наприклад, коли блискаючi фарби i розмiрне зображення виявляСФться гарнiше, нiж фарби i зображення, позбавленi подiбноСЧ упорядкованостi.
Вiтело порушуСФ питання про те, яким чином людина може судити про красу i пропорцiйнiсть даного предмета, про його естетичну якiсть. Тут на допомогу людинi приходить тАЮрозрiзняюча здатнiсть яка йде слiдом за тАЮвiдчуваючою здатнiстю, що, порiвнюючи рiзнi аспекти видимого, осягаСФ красу зримого предмета, що складаСФться зi с?/p>